Рішення

від 04.12.2012 по справі 26/5014/2958/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/5014/2958/2012 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 04.12.12                                                                                 Справа № 26/5014/2958/2012 Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання           Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „ЛІА” ЛТД, смт.Станиця-Луганська Луганської області до Лисичанського комунального підприємства „Комбінат шкільного харчування”, м.Лисичанськ Луганської області про стягнення заборгованості за договором поставки №234/12 від 16.01.2012 в сумі 7999 грн. 64 коп., пені в сумі 70 грн. 18 коп., штрафу в сумі 1652 грн. 68 коп., процентів за незаконне користування грошовими коштами в сумі 1461 грн. 42 коп., 3% річних в сумі 292 грн. 29 коп. в присутності представників сторін: від позивача: юрист Кучерова О.О., довіреність № 26 від 07.04.2012; від відповідача: представник не прибув. В С Т А Н О В И В: Обставини  справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 16.01.2012 № 234/12 в сумі 7 999 грн. 64 коп., пені в сумі 70 грн. 18 коп., штрафу в сумі 1652 грн. 68 коп., 3% річних в сумі 4472 грн. 78 коп. та процентів за незаконне користування грошовими коштами в сумі 292 грн. 29 коп. Відповідач участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив, проте до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, від 30.11.2012 №560, в якому він визнає борг в сумі 4299 грн. 64 коп. (зазначивши, що ним сплачено платіжними дорученням від 16.11.2012 №818, від 21.11.2012 №840, від 29.11.2012 №865 борг в сумі 2000 грн. 00 коп., 1000 грн. 00 коп. та 700 грн. 00 коп. відповідно), пеню в сумі 70 грн. 80 коп., штраф в сумі  652 грн. 68 коп., проценти за незаконне користування грошовими коштами в сумі 1461 грн. 42 коп., 3% річних в сумі 292 грн. 29 коп. Разом з тим, відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника. Суд, з урахуванням думки представника позивача, вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача. Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного. Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „ЛІА” ЛТД (постачальник, позивач) та Лисичанським комунальним підприємством „Комбінат шкільного харчування” (покупець, відповідач) 16.01.2012 був укладений договір поставки №234/12 (далі –договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором. У разі підписання сторонами специфікації –згідно її. (п.1.1 договору). Згідно п.2.1 договору ціна товару встановлюється за домовленістю сторін згідно накладної на кожну партію товару, що поставляється по даному договору. У відповідності до п.2.2 договору загальна вартість договору визначається, виходячи із цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, поставленого у відповідності з умовами договору протягом терміну його дії. Відповідно до п.4.1 договору покупець здійснює оплату вартості товару по кожній поставці товару шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 7 днів з часу отримання товару. Згідно із п.6.3 договору за несвоєчасну сплату покупець несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, у разі прострочення на строк більше 10 днів, нарахування пені припиняється додатково стягується штраф у розмірі 10% від розміру заборгованості. На виконання вказаних умов договору позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною від 31.01.2012 № НФТ/N000000068 на  суму 16526 грн. 84 коп., в т.ч. ПДВ (а.с.15). Отриманий товар відповідач своєчасно не оплатив у повному обсязі, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 7999 грн. 64 коп., за стягнення якої позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір №234/12 від 16.01.2012, який був укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за   договором   поставки   одна  сторона  -  постачальник зобов'язується передати (поставити)  у  зумовлені  строки  (строк) другій   стороні   -   покупцеві   товар   (товари),   а  покупець зобов'язується прийняти вказаний  товар  (товари)  і  сплатити  за нього певну грошову суму. Аналогічні положення передбачені і  ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України. Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. В п.4.1 договору сторони визначили строк оплати товару протягом 7 календарних днів з часу отримання товару, який відповідачем не дотриманий. Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджується видатковою накладною № НФТ/NО000000068 від 31.01.2012 (а.с.15), яка підписана сторонами та скріплена печатками підприємства, та останнім визнається. Як було встановлено судом при розгляді справи, та підтверджено відповідачем документально платіжними дорученнями від 16.11.2012 №818, від 21.11.2012 №840  та від 29.11.2012 №865  він частково погасив існуючу заборгованість. Так, до моменту звернення позивача з позовом до суду (тобто до 20.11.2011) відповідач погасив заборгованість в сумі 2000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №818 від 16.11.2012, тому  у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. Після звернення позивача з позовом до суду відповідач частково погасив заборгованість в сумі 1700 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 21.11.2012 №840  та від 29.11.2012 №865, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, враховуючи викладені приписи законодавства, умови договору поставки №234/12, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки в сумі 4299 грн. 64 коп. Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений договором строк поставлений товар не оплатив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем. Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором. Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частинами  2 та  3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею –  неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. В п.6.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату покупець несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, у разі прострочення на строк більше 10 днів, нарахування пені припиняється додатково стягується штраф у розмірі 10% від розміру заборгованості. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 08.02.2012 по 17.02.2012 в сумі 70 грн. 18 коп. (при розрахунку позивачем не було враховано, що в 2012 році 366 календарних днів) є обґрунтованою частково та підлягає задоволенню в сумі 69 грн. 99 коп. Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу в сумі 1652 грн. 68 коп., то вона є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 31.01.2012 по 06.11.2012 в сумі 292 грн. 29 коп., проте враховуючи, що позивачем при розрахунку помилково застосовано кількість календарних днів у 2012 році 365, а слід було 366, вказана вимога підлягає задоволенню частково в сумі 289 грн. 49 коп. за визначений позивачем період. Що стосується нарахованої позивачем суми процентів за незаконне користування грошовими коштами в сумі 1461 грн. 42 коп., то суд вважає вказану вимогу обґрунтованою частково в сумі 1457 грн. 42 коп., враховуючи наступне. Згідно зі ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. За приписами п.6.5 договору за несвоєчасну сплату поставленого товару покупець зобов'язаний оплатити постачальнику суму у розмірі подвійної ставки НБУ, нарахованої від суми несвоєчасно перерахованих коштів за весь час незаконного користування ними. Тому,  вказана вимога підлягає задоволенню частково в сумі 1457 грн. 42 коп. з тих же підстав, за яких зменшено розмір нарахованих позивачем пені та 3% річних. Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково. Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 04.12.2012 були оголошені  вступна  та резолютивна частини рішення. Керуючись ст.ст.44, 49, п.11 ст.80,  ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області В И Р І Ш И В: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „ЛІА” ЛТД до Лисичанського комунального підприємства „Комбінат шкільного харчування” задовольнити частково. 2. Стягнути з Лисичанського комунального підприємства „Комбінат шкільного харчування”,  вул.Гарибальді, б.13, м.Лисичанськ Луганської області, код 21817202, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „ЛІА” ЛТД, вул.Леніна, б.53, смт.Станиця Луганська Луганської області, код 20163224, заборгованість у сумі 4299 грн. 64 коп., 3% річних у сумі 289 грн. 49 коп., пеню у сумі 69 грн. 99 коп., штраф в сумі 1652 грн. 68 коп., проценти за незаконне користування грошовими коштами в сумі 1457 грн. 42 коп., судовий збір  у сумі 1328 грн. 02 коп., видати наказ позивачу. 3.Провадження у справі щодо стягнення боргу в сумі 1700 грн. 00 коп. припинити. 4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України     рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Дата складання рішення: 07.12.2012. Суддя                                                                                      С.С. Єжова