Рішення

від 29.11.2012 по справі 18/1952/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2012 р. Справа №18/1952/12

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінат "Хотівський", вул. Паширова 1, с.Хотів, Києво-Святошинський район, Київська область,08171

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Березоворудський племінний кінний завод", вул. Шевченка 18, с. Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область,37040

про стягнення грошових коштів

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 29.11.2012 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 39 346,00 гривень боргу за договором № 19/12-1 1/3 від 07.05.2012 року, з яких: 38 200,00 гривень основний борг,1 146,00 гривень 3% річних.

Позивач в судове засідання не з'явився. Ухвалою від 13.11.2012 року суд визнав явку позивача в судове засідання не обов'язковою.

В попередньому судовому засіданні представник позивача виклав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, ухвали суду, які направлялись відповідачу за адресою: вул. Шевченка,с. Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область, 37040, повернулись до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Господарський суд Полтавської області в ухвалі від 03.10.2012 року про порушення провадження у справі витребовував у позивача витяг чи довідку державного реєстратора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ті фізичних осіб - підприємців (за відсутності відомостей в Реєстрі - довільну довідку реєстратора) щодо реєстрації відповідача юридичною особою на даний час та щодо юридичної адреси відповідача. Позивач вимоги ухвали суду від 03.10.2012 року в даній частині не виконав.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п.3.9.1.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 18/1952/12 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

З огляду на вищевикладене, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрокомбінат "Хотівський" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Березоворудський племінний кінний завод" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 19/12-1 1/3 від 07.05.2012 року (арк. с. 8).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю сіно (далі по тексту "товар"), придатне для годівлі племінних коней, а покупець зобов'язувався прийняти товар від постачальника та оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов договору 11.05.2012 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму разом з ПДВ 38200,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000268 від 11.05.2012 року підписаною сторонами та довіреністю №3 від 07.05.2012р., (арк. с. 9-10).

Умовами договору (п. 2.1. п. 2.2. договору) передбачено, що розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника на підставі отриманих накладних. Оплата проводиться по факту отримання товару протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

В порушення вимог договору відповідач не здійснив розрахунки за отриманий товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 38200,00 грн.

В матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 18.06.2012 року ( арк. с. 11), за яким сума боргу відповідача на той час становила 38200,00 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірною накладною та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

У листі № 28/12-4 від 11.07.2012 року на претензію позивача ( від 27.06.2012 р. № 01-06/12) відповідач визнав суму боргу та зобов'язувався погасити до 31.08.2012 року.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі вищевикладеної норми позивачем заявлено до стягнення 51146,00 грн. 3% річних.

Судом було здійснено перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних з використанням калькулятора ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3.

За результатами перерахунку суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення 3% річних на суму 408,16 гривень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем не заперечуються і підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно стягнення 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, понесених позивачем, суд враховує наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Пункт 12 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями передбачає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Отже, дослідивши матеріали справи, зокрема, договір про надання правової допомоги від 16.09.2012 року, додаток до договору про надання правової допомоги від 17.09.2012 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4308, виданого Невечері Костянтину Петровичу а також квитанцію прибуткового касового ордера від 18.09.2012 р. на оплату послуги за договором про надання правової допомоги в сумі 5000,00 грн., суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відшкодування витрат на адвокатські послуги, однак, враховуючи їх неспіврозмірність ціні позову, складність та обставини даної справи, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, часткове задоволення позовних вимог, представництво інтересів позивача в судових засіданнях іншою особою, суд вважає доцільним зменшити розмір судових витрат на адвокатські послуги до 1500 грн.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Березоворудський племінний кінний завод" (вул. Шевченка 18, с. Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область,37040, код ЄДРПОУ 37673300) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінат "Хотівський" (вул. Паширова 1, с.Хотів, Києво-Святошинський район, Київська область,08171, код ЄДРПОУ 00849405) 38200,00 гривень основного боргу, 408,16 гривень 3% річних, 1579,32 гривень судового збору, 1500 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.12.2012 року

Суддя Тимощенко О.М.