Постанова

від 13.11.2012 по справі 2а-4670/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року місто Київ № 2а-4670/12/1070

10.17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: Рубан Л.П.,

відповідача: Харченко Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» доМиронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001142301 від 25.09.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах і правильно сформував податковий кредит з ПДВ, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «Батив»мали реальний характер і це підтверджуються документально: договором поставки, рахунками фактури; банківськими виписками про оплату товару, податковими накладними; товарно-транспортними накладними; журналом якості сировини, книгою приходу тощо.

Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні 13.11.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, вважає, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представником позивача були надані додаткові докази по справі на обґрунтування обставин, викладених в позовній заяві, а саме: договір поставки, рахунки фактури; банківські виписки про оплату товару, податкові накладні; товарно-транспортні накладні; журнал якості сировини, книгу приходу тощо.

Всі вищевказані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року про відкриття провадження, відповідача було зобов'язано надати суду додаткові докази по справі, а саме акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаїва від 19.01.2012 року № 30/23-100/37104788 та всі документи, які були використані під час проведення перевірки.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду копію Акта ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 19.01.2012 року № 30/23-100/37104788, яка досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» є юридичною особою, що зареєстрована 13.06.1996 Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, ідентифікаційний номер: 00951770, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області з 19.06.1996 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 29.06.1997 року (свідоцтво № 100336694).

У вересні 2012 року посадовими особами Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 148/22-011/00951770 від 10.09.2012 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» код ЄДРПОУ 00951770, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Батив»код ЄДРПОУ 37104788 за період травень місяць 2011 року».

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.18, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України, частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; підприємством завищено суму податкового кредиту за травень місяць 2011 року в сумі 261589, 01 гривень.

Як вбачається з Акта перевірки, перелічені порушення пов'язуються з придбанням позивачем у ТОВ «Батив»товару -макуха соняшника та соняшник впродовж травня місяця 2011 року.

Встановлено, що 19.01.2012 року працівниками ДПІ у Ленінському районі міста Миколаєва складено Акт № 30/23-100/37104788 «Про неможливість проведення звірки контрагента ТОВ «Батив»код ЄДРПОУ 37104788 з питань підтвердження відомостей отриманих від платника податків (іншої особи) ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» код ЄДРПОУ 00951770 за травень 2011 року» у зв'язку з порушенням справи про банкрутство відповідно до статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідач вважає, що податковий кредит, сформований за рахунок контрагента-постачальника та відповідні дані, наведені у деклараціях з ПДВ за травень 2011 року про обсяги придбання та як наслідок про обсяги продажу (а, отже, і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання в межах податкового кредиту) є недійсними.

За результатами перевірки Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001142301 від 25.09.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено ПДВ у розмірі 261 589, 00 гривень та донараховано 130 795, 00 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Під час судового розгляду судом встановлено, що ТОВ «Батив»є юридичною особою.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Батив»був укладений договір поставки № 48 від 22.03.2011 року.

Впродовж травня 2011 року позивач придбавав у ТОВ «Батив»товар -макуху соняшника та соняшник. Придбання товару здійснювалось на підставі рахунків-фактур, що виписувались ТОВ «Батив», оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника -ТОВ «Батив».

Поставка і транспортування товарів здійснювалась силами ТОВ «Батив».

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судому засіданні копіями товарно-транспортних накладних, складених уповноваженими особами автотранспортних підприємств, постачальника ТОВ «Батив»та позивача.

Вбачається, що впродовж травня 2011 року було всього 22 поставки товару, 21 -поставка макухи соняшника, 1 -соняшника. Товар було поставлено на Таврійську філію ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» за адресою Херсонська область, м. Таврійськ, вулиця Промислова,13 (17 поставок). 5 поставок -безпосередньо за місцем знаходження ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» - Київська область, м. Миронівна, вулиця Елеваторна, 1.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, рішення про донарахування позивачу податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем ТОВ «Батив»у складі ціни придбання товару на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на тому, що податковий кредит, сформований за рахунок контрагента-постачальника та відповідні дані, наведені у деклараціях з ПДВ за травень 2011 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків), про обсяги придбання та як наслідок про обсяги продажу (а, отже, і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання в межах податкового кредиту) є недійсними у зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ «Батив»та порушення справи про банкрутство відносно нього.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку ТОВ «Батив»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Батив», є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування -відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вказані висновки відповідач обґрунтовує тим, що підприємством позивача до складу податкового кредиту за травень 2011 року включено суми ПДВ на підставі податкових накладних, що були складені постачальником ТОВ «Батив»за наслідками господарських операцій з поставки макухи соняшникової в кількості 630, 56 тонн на загальну суму 1 650 477, 00 гривень в тому числі ПДВ -261 589, 00 гривень. При цьому відповідач зазначає про не підтвердження фактів здійснення таких господарських операцій, що не відповідає фактичним обставинам справи та було спростовано твердженнями позивача з відповідно підтверджуючими документальними доказами, наданими під час судового розгляду справи.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача), зокрема, у паперовому вигляд, що і було зроблено контрагентом позивача -ТОВ «Батив».

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні були спростовані.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.18, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України та частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, є безпідставними.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання послуг, які підтверджені податковою накладною, придбані послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Встановлено, що у ТОВ «Батив»анульоване свідоцтво платника ПДВ лише 06.06.2011 року, а, отже, на момент виникнення відносин позивача та його контрагента, останній був належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За даними довідки АБ № 365659 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку придбаних товарів з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

У судовому засіданні представником позивача надано суду належним чином засвідчені копії накладних на відпуск зерна в переробку та виробничих звітів по переробці макухи соняшника та соняшника за травень 2011 року, виробничий звіт по переробці макухи соняшника та соняшника за травень 2011 року, витяг із журналу якості сировини, витяг із книги приходу, які ведуться на Таврійській філії ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів».

Згідно довідки АА № 483064 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності ТОВ «Батив»за КВЕД, зокрема, є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі.

Таким чином, ураховуючи правочин, предметом якого є поставка сільськогосподарської сировини (макухи соняшника та соняшника), беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Батив»підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище товари позивачем були використанні у власній господарській діяльності.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання й виконання правочинів контрагент позивача зареєстрований юридичною особою та є платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Батив»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

На підтвердження своєї позиції відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ «Батив»щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків при постачанні товару судом не приймається до уваги з таких підстав.

Згідно визначеному статтею 228 Цивільного кодексу України переліку правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, до таких правочинів відносяться: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з Акта перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Батив»пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Суд звертає увагу, на ту обставину, що фактично перевіряючи дійшли висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Батив»лише з тих підстав неможливості проведення звірки ТОВ «Батив»у зв'язку з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Батив»відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з ТОВ «Батив», що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Водночас, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0001142301 від 25.09.2012 року.

Таким чином, прийняте податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та безпідставним і таким, що підлягає скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач жодних доказів на підтвердження викладених в акті перевірки позивача обставин суду не надав.

Дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 0001142301 від 25.09.2012 року.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» понесені ним судові витрати в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 листопада 2012 р.