Постанова

від 16.11.2012 по справі 2а-5046/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2012 року місто Київ № 2а-5046/12/1070

10.30

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - Осадчий Ю.П., Осмолик І.А. відповідача: - Маковій О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Крассула Нова» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Крассула Нова»з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0000322300/0 є протиправним, прийняте з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

У судове засідання 16.11.2012 року з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, вважає, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні сторонами надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крассула Нова»є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 25399799, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби.

У квітні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 161/23-25399799 від 23.04.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крассула Нова»код за ЄДРПОУ 25399799 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»(код ЄДРПОУ 35982811), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року».

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та статтю 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за вересень 2011 року на загальну суму 7 333, 00 гривень.

За результатами перевірки ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0000322300/0.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач розпочав процедуру апеляційного оскарження.

Рішенням ДПС у Київській області про результати розгляду скарги від 27.07.2012 року № 1825/10/10-206/362-897 та Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 01.10.2012 року № 2791/о/61-12/10-2115 податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0000322300/0 залишено без змін.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати його протиправним та скасувати.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

В частини взаємовідносин позивача з його контрагентом -ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2» суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки встановлено наявність договірних взаємовідносин позивача з ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2», а саме: ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»надавав послуги з продажу товару.

Під час судового розгляду судом встановлено, що ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 35982811.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»був укладений договір купівлі-продажу від 29.09.2011 року. Згідно укладеного договору позивач (покупець) оплачує, а ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»(продавець) зобов'язується передати належний йому товар у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно довідки № 373070 з ЄДРПОУ, основними видами діяльності ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»за КВЕД, зокрема, є будівництво будівель, розбирання та знесення будівель; земляні роботи, будівництво інших споруд, інші спеціалізовані будівельні роботи, електромонтажні роботи.

В адресу позивача ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»була виписана податкова накладна на загальну суму 44 000, 00 гривень в тому числі ПДВ -7 333, 00 гривень та видаткова накладна на суму 44 000, 00 гривень.

Сплата за товар згідно умов договору, а саме дошка н/об хвоя 50 мм суха, 32 кубічних метра, підтверджується платіжним дорученням № 112 від 30.09.2012 року на суму 44 000, 00 гривень.

Поставка вказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною, відповідно до якої автопідприємством, яке здійснювало перевезення є ФОП ОСОБА_5 Позивачем надано копію товарного чеку на суму 1000 гривень на підтвердження взаємовідносин по надання послуг перевезення по ФОП ОСОБА_5 Відповідно до журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 за вересень 2011 року вбачається, що була здійснена оплата у розмірі 1000 гривень по ФОП ОСОБА_5

Таким чином, ураховуючи правочин, предметом яких є купівля-продаж дошки н/об хвоя 50 мм суха, згідно умов даного договору купівлі-продажу, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»підтверджуються необхідними документами.

Як встановлено судом, факт надання послуг позивачу з боку ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковою накладною.

Отже, суд дійшов висновку, що наявність у позивача виданої йому ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата позивачем вартості за отриманий товар з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та свідчать про сплату ПДВ у повному обсязі.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2», є безпідставним.

Суд звертає увагу, на ту обставину, що фактично перевіряючи дійшли висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»лише з наступних підстав.

Відповідачем 01.04.2012 року (вх. № 208/7 в ДПІ) було отримано від ДПІ у Голосіївському районі міста Києва акт «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»(код ЄДРПОУ 35982811) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року»від 28.11.2011 року № 1427/3-23-40/35982811.

З вищевказаного Акта встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва перебуває кримінальна справа № 71-00217 порушена щодо директора ПП «Гранд-Сервіс»ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 366, частиною 2 статті 205 кримінального кодексу України.

В ході досудового слідства від оперативних працівників ГВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва надійшли матеріали, відповідно до яких встановлено, що причетні до незаконної діяльності ОСОБА_4 невстановлені слідством особи в 2008-2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності повторно вчинили дії по створенню суб'єктів господарської діяльності, а саме: ТОВ «Ольтенія білд», код за ЄДРПОУ 36546782, ТОВ «Берніс Продукт», код за ЄДРПОУ 37319033, ТОВ «Деал Трейд», код за ЄДРПОУ 37317476, ТОВ «Дормашавто», код за ЄДРПОУ 36791493, ТОВ «Ковенант», код за ЄДРПОУ 36186393, ТОВ «ТПК»Технлмашпостач», код за ЄДРПОУ 36803875, ТОВ «УБК №2», код за ЄДРПОУ 35982811, ТОВ «Укртрансенерго», код за ЄДРПОУ 32208072.

Вказані товариства за адресами реєстрації ніколи не знаходилися та не знаходяться, основні фонди, активи та працівники у них відсутні.

Невстановлені слідством особи, вчинили фіктивне підприємство, тобто поворотно створили та придбали перелічені суб'єкти підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинивши злочин, передбачений ч.2 ст. 205 КК України.

Вищезазначені обставини свідчать про відсутність у зазначених СПД адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, на що в свою чергу і посилається відповідач у висновках. Зазначених в акті перевірки позивача, що слугувало винесенню оскарженого позивачем рішення.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та був платником податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи контрагента були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагента за період, який перевірявся.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків Акта перевірки, відповідачем фактично переписано Акт ДПІ у Голосіївському районі міста Києва навіть без дослідження постанови про порушення кримінальної справи, на яку йде посилання в Акті перевірки, суд приходить до висновку, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2», що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковою накладною, яка виписана на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товару, що підтверджено податковою накладною, придбаний товар сплачено позивачем та використаний підприємством у господарській діяльності.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на продаж товару.

У свою чергу податкова накладна, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем товару та його придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що між позивачем (постачальник) та ТОВ «Епіцентр К»(покупець) були укладені договір поставки № 4357/80/10 та договір про надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) № 4358/80/10 від 04.10.2010 року. Згідно умов договору № 4357/80/10 постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору.

Факт здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Епіцентр К»документально підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а саме: видатковими накладними, договорами поставки. Операції були проведені по бухгалтерському обліку.

З придбаної у ТОВ «Українська будівельна Компанія № 2»дошки н/об хвоя 50 мм суха позивач виготовляв меблеві щити різного розміру для поставки їх ТОВ ««Епіцентр К» на виконання умов договору поставки № 4357/80/10.

Також, представниками позивача надано суду копію листа директора ТОВ Українська будівельна компанія № 2», скерованого до начальника ДПІ у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби від 21.05.2012 року (зареєстровано 30.0.2012 року) з приводу реальності поставки товарів на адресу ТОВ «Крассула Нова».

Підсумовуючи викладене, надані в судове засідання документи, з огляду на характер наданих послуг, враховуючи види діяльності контрагента позивача та наявні в матеріалах справи докази у суду відсутні підстави вважати, що надання таких послуг у вигляді купівлі-продажу зазначеного вище товару не відбувалося.

Також, враховуючи викладені в Акті перевірки твердження податкового органу, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0000322300/0.

Таким чином, прийняте податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач жодних доказів на підтвердження викладених в Акті перевірки позивача обставин суду не надав.

Дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби від 10.05.2012 року № 0000322300/0.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крассула Нова» понесені ним судові витрати в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 листопада 2012 р.