Постанова

від 25.10.2006 по справі 1/151-38 (4/30-38)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/151-38 (4/30-38)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 жовтня 2006 р.                                                                                   № 1/151-38 (4/30-38)  

Вищий  господарський суд  України в складі колегії  суддів:

Перепічая В.С.( головуючого )

Вовка І.В. Гончарука П.А.

розглянувши  у     відкритому  судовому засіданні  в м. Києві  касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Віола”

на рішення господарського суду Волинської області   від 24.05.2006 року

у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Віола”

доПриватного сільськогосподарського підприємства “Агротехсервіс”

треті особи:ТзОВ агрофірма “Колос”,ТзОВ “Гарант”,ТзОВ “Кривошиївська спілка селян”,ЄНАФ “Мрія”,БСК “Новодолинський”

простягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2004 року позивач звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 114700 грн. у зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором № 2 від 18.02.2003  року з оплати за виконані роботи.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.05.2006 року в позові відмовлено.

В апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції не переглядалося.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняте ним рішення скасувати та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що вона підлягає поверненню без розгляду.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір № 2 від 18.02.2003 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги з пошуку виробників маку олійного, проведення переговорів та підготовки потенційних виробників для укладення договорів купівлі-продажу насіння маку олійного, вирощеного відповідачем, а відповідач зобов'язався за надані послуги здійснити оплату в сумі 114700 грн.

За актом від 20.05.2003 року позивач передав, а відповідач прийняв виконані роботи, передбачені розділом 2 договору № 2 від 18.02.2003 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором з оплати за виконані роботи.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.

Прийняте у даній справі судове рішення цим вимогам не відповідає.

Так, судом не було з'ясовано правову природу укладеного між сторонами договору та які норми матеріального права підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а звідси, не було встановлено дійсних прав і обов'язків сторін щодо предмету спору.

Разом з цим, судом не було з'ясовано умов договору щодо обсягів надання  послуг відповідачем і визначення їх вартості, та не було досліджено змісту акту виконаних робіт підписаного сторонами, який містить дані про виконання робіт згідно розділу 2 договору № 2 від 18.02.2003 року, і не наведено оцінки цим обставинам та зазначеному акту.

До того ж, зробивши висновок про невідповідність послуг зазначених в акті виконаних робіт предмету договору, суд не навів такому висновку обґрунтування, та не спростував доводів позивача про виконання ним зобов'язань за договором з надання послуг, які він підтверджував актом виконаних робіт.

Отже, висновки суду в порушення вимог ст. 43 ГПК України грунтуються на неповно з'ясованих обставинам спору та зроблені без наведення норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, оскаржене судове рішення не можна визнати законним й обгрунтованим, і тому воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового  розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Віола”   задовольнити частково.

Рішення господарського суду   Волинської області від 24.05.2006 року скасувати, і справу № 1/151-38 (4/30-38) передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий                                                                          В. Перепічай                                                                                                                  

Судді                                                                                                 І. Вовк

                                                                                     П. Гончарук

дп