Рішення

від 07.12.2012 по справі 2011/5944/12

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2011/5994/2012

2/2011/3625/2012

2012 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого, судді РУДНЄВОЇ О.О.

При секретарі КУЧЕРЯВЕНКО А.М.

За участі адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРТ»про визнання звільнення незаконним, покладення зобов»язання про видачу трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі , заборгованості по оплаті за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди ,-

УСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою 22.03.2012 року, свої позовні вимоги уточнила 31.07.2012 року.

В судовому засіданні позивачка та її представник, адвокат ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, пояснивши суду , позивачка працювала у відповідача завідуючою виробництвом на підприємстві громадського харчування, яке розташоване в Обласній лікарні по вул..Правди №13 в м. Харкові, 01.01.2010 року вона не звільнялася з роботи, про наявність наказу не знала, заяву про звільнення дійсно писала, бо з підприємства звільнялися всі робітники. Фактично працювала до 29.04.2010 року, заробітну плату не отримала, ніхто їй наказ про звільнення до відома не довів, трудову книжку вимагала неодноразово, алей їй трудову книжку не видали. Вважає, що вона була позбавлена можливості отримати статус безробітної та працевлаштуватися, вважає своє право порушеним та просила стягнути з відповідача заборгованість по невиплаченій заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, моральну шкоду та покласти на відповідача зобов»язання скасувати наказ №1 від 01.01.2010 року як незаконний та змінити дату звільнення на 29 квітня 2010 року.

Представник відповідача за дорученням, адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково ,а саме: в частині необхідності виплати заробітної плати , компенсації за невикористану відпустку та в видачі трудової книжки. В іншій частині позовні вимоги не визнала та просила в позові відмовити, бо позивачку фактично було звільнено 01.01.2010 року, бо в той день заклад громадського харчування працював, не зважаючи на святковий день, бо розташований на території лікарні, в той день проводилося інвентаризацію та було звільнено фактично всіх працівників, бо було укладено договір оренди з іншим приватним підприємцем, позивачка заяву про звільнення написала особисто , її було звільнено саме в цей день, бо вона має неповнолітню дитину, тобто звільнялася з поважних причин. Директором підприємства позивачці було запропоновано отримати трудову книжку, ознайомитися з наказом та отримати остаточний розрахунок ,але вона відмовилася, про що й було укладено відповідний акт, який підписали ті особи, які перебували на підприємстві та проводили інвентаризацію. Також звернула увагу суду, що позивачкою ,крім позовних вимог про отримання грошової компенсації, пропущені всі строки для звернення за трудовою книжкою, про зміну наказу про звільнення тощо. Позивачка жодного разу не вимагала видати їй трудову книжку та виплатити заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку, від телефонних розмов з керівництвом ухилялася, за місцем реєстрації була відсутня. 20.04.2010 року її відвідали за домашньою адресою директор підприємства та дві особи, які мають з підприємством спільну діяльність, в тому числі й одна засновниця підприємства. Позивачки вдома не було , у зв»язку з чим їй було залишено листа з вимогою з»явитися та отримати трудову книжку та розрахунок, про що було складено відповідний акт.

Вислухавши пояснення сторін, вислухавши свідків по справі ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та правовідносини:

Позивачка ОСОБА_3 03.04.2009 року була прийнята на роботу до ТОВ «Вірт»завідуючою виробництвом на підставі наказу № 4/1к від 03.04.2009 року (арк..справи 37,38).

При прийнятті на роботу позивачка ОСОБА_3 здала керівництву відповідача не заповнену ,нову ,чисту трудову книжку(без записів про працевлаштування). На запит головуючого в судовому засіданні позивачка пояснила, що в неї не має трудової книжки з попереднього міста роботи, бо в неї викрали всі документи , але до міліції вона не верталася, бо не знала, що має вчинити таким чином.

01.01.2010 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про звільнення з займаної посади за власним бажанням( арк..справи 31), згідно з наказом №1 від 01.01.2010 року позивачку було звільнено за ч 1 ст.38 КЗпП України з урахуванням її прохання та з нарахуванням компенсації за невикористану відпустку кількістю 18 календарних днів(арк..справи30).

На підставі вимог ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір , укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні . У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливість продовжувати роботу(переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість, вступ до навчального закладу, неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком, вагітність, догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною -інвалідом, догляд за хворим членом сім»ї відповідно медичного висновку або за інвалідом 1 групи, вихід на пенсію, прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

В судовому засіданні ні позивачка, ні представник відповідача того факту, що у позивачки є на утриманні неповнолітній син ,ОСОБА_12 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 не спростували. Представник відповідача ,адвокат ОСОБА_2 пояснила суду, що , звільнивши позивачку з того дня ,з якого вона вимагала, тобто з 01.01.2010 року уповноважений власником орган(директор ОСОБА_9.) врахувала ті обставини, що на день звільнення сину позивачки не виповнилося 14 років, тобто звільнення мало місце з поважної причини.

01.01.2010 року згідно з наказом №12 від 31.12.2009 року було призначено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2010 року (арк..справи149)

Таким чином, ураховуючи той факт, що позивачка працювала завідуючою виробництвом в закладі громадського харчування, проти цього сторони не заперечували і цей факт сторонами визнаний, тобто її присутність на робочому місті 01.01.2010 року(Новий Рік) при проведенні інвентаризації є виробничою необхідністю, бо позивачка не заперечувала проти того факту, що є за посадою матеріально-відповідальною особою.

Після 01.01.2010 року відповідач, ТОВ «Вірт»звітував перед пенсійним фондом України в Московському районі м. Харкова тільки за двох працівників(за персоніфікованим обліком), що підтверджується копією звіту(арк..справи106).

Звіт по індивідуальним відомостям про застраховану особу ( форма ІНДАНІ) на ОСОБА_3 поданий по 31 грудня 2009 року(арк..справи 103).

З 01.01.2010 року заробітна плата позивачці не нараховувалася, не зважаючи на той факт ,що останній день роботи вважається днем звільнення. Також в порушення вимог ст.72,73 КЗпП України оплата за роботу в святковий день винна бути нарахована в подвійному розмірі, чого відповідачем зроблено не було.

На підставі вимог ч 1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені ст.116 цього Кодексу.

На підставі вимог ч 2 ст.47 КЗпП України у разі звільнення працівник з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов»язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

У відповідності до ч 1т.116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

У відповідності з актом від 01.01.2010 року, який укладено за підписами директора ТОВ «Вірт»ОСОБА_9, одного з засновників товариства , директора ТОВ «ФІДО»ОСОБА_8,а також приватного підприємця ОСОБА_7, яка має договірні відносини з відповідачем та займається наймом персоналу -позивачці ОСОБА_3 було запропоновано отримати трудову книжку, ознайомитися з наказом про звільнення, отримати остаточний розрахунок , але позивачка відмовилася (арк..справи 67). Цей факт директор ТОВ «Вірт»ОСОБА_9, засновниця товариства , директор ТОВ «ФІДО»ОСОБА_8, приватний підприємець ОСОБА_7. підтвердили в суду, будучи опитаними як свідки по справі з боку відповідача.

У зв»язку з тим, що підприємство тимчасово припинило свою діяльність по пр. Правди №13 та передало в оренду приміщення приватному підприємцю ОСОБА_10, що та підтвердила в судовому засіданні, будучи опитана як свідок та про що пред»явила суду відповідний договір оренди для огляду, відповідачем суттєвих заходів щодо вручення позивачці ОСОБА_3 трудової книжки та остаточного розрахунку заподіяно не було. На телефонні дзвінки позивачка не відповідала, але директор ОСОБА_9 з рекомендованими листами до позивачки не зверталася і тільки 20.04.2010 року в комісійному складі за участі директора ТОВ «Вірт»ОСОБА_9 засновниці товариства , директора ТОВ «ФІДО»ОСОБА_8,а також приватного підприємця ОСОБА_7, яка має договірні відносини з відповідачем та займається наймом персоналу для відповідача відвідали позивачку за домашньою адресою, але двері їм відчинено не було. Вони в поштову скриньку поклали лист з викликом та склали відповідний акт.

У відповідності до вимог ч 1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського, міськрайонного суду в тримісячний строк з дня ,коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з ч 2 ст.233КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом достеменно встановлено, що позивачка ОСОБА_3 з вимогами про видачу їй наказу про звільнення не зверталася, проти цих обставин вона не заперечувала.

Судом неодноразово роз»яснені учасникам процесу вимоги ч 3 ст10,ч1 ст.11,ст.60 ЦПК України стосовно того, що обов»язок по доказуванню обґрунтованості своїх доводів та заперечень покладено на стороні, судом докази тільки оцінюються і суд не має можливості вийти за межі позовних вимог.

На підставі ст.57 ЦПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановить наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин ,які мають значення по справі. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема , звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно вимог ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Ніяких належних доказів тим обставинам, що звільнення позивачки фактично не відбулося 01.01.2010 року і що позивачка працювала до 29.04.2010 року суду надано не було.

Позивачка ОСОБА_3 не змогла пояснити суду, чому вона працювала ,як вказує в своїй позовній заяві до 29.04.2010 року, не отримуючи заробітну плату, бо сама посилається на наявність у неї неповнолітнього сина, ОСОБА_12,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом опитані ,як свідки з боку позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_11, але , оцінюючи показання вищевказаних осіб ,суд виходить з наступного: свідки не довели суду наявність трудових стосунків з відповідачем. Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона фактично не перебувала в трудових стосунках ,а працювала касиром без оформлення і що позивачка була на святкуванні дня народження 29.04.2010 року ,а свідок ОСОБА_11 пред»явила суду неоформлену трудову книжку, яка не підписана директором підприємства ТО»³рт», не завірена печаткою, з пояснень свідка вбачається, що вона працювала в приватного підприємця ОСОБА_14 , спочатку помічником повара ,а потім прибиральницею. Також свідок ОСОБА_11 16.11.2012 року показала суду, що вона особисто відносила заяву про звільнення позивачці ОСОБА_7.29.04.2010 року, але при допиті свідка ОСОБА_7 07.11.2012 року ,свідок ОСОБА_7 пояснила суду , що не знайома ні з ОСОБА_11, ні з ОСОБА_5 , вони ніколи не перебували в трудових стосунках, вона не займалась їх наймом та звільненням. Документального підтвердження доводів свідків ОСОБА_11, ОСОБА_5 суду не надано.

Свідок ОСОБА_6.( з боку позивачки) пред»явила суду трудову книжку на підтвердження своїх трудових стосунків з ТОВ «Вірт»і пояснила, що бачила ОСОБА_3 в ресторації по пр.Правди №13 в м. Харкові 29 квітня 2010 року, але пояснила суду, що виплата заробітної плати здійснювалася на підприємстві своєчасно за платіжними відомостями два рази на місяць, тобто фактичних відомостей продовження праці в підприємстві позивачки ОСОБА_3 після звільнення суду надано не було.

Позивачка ОСОБА_3 не змогла пояснити суду ,чому вона звернулася за захистом свого права, яке вважає порушеним до прокуратури Дзержинського району м. Харкова тільки в листопаді 2011 року, тобто через майже два роки після звільнення та неотримання трудової книжки(арк..справи7). До Територіальної державної інспекції праці в Харківській області позивачка звернулася тільки наприкінці листопада 2011 року (арк..справи8), а до суду тільки 22 березня 2012 року, тобто через два роки та два місяці після свого фактичного звільнення.

Поважності причини пропуску встановленого законом строку для звернення позивачка не надала. З її пояснень ,наданих суду в судовому засіданні 30.11.2012 року вбачається, що вона працювала і працює в кафе «Le Grand» протягом року ,але не оформлена належним чином, бо в неї триває іспитовий строк.

Суд не може погодитися з доводами представника позивачки, адвоката ОСОБА_1 в тій частині, що показання свідків ОСОБА_9,ОСОБА_7,ОСОБА_8 (з боку відповідача) є суперечливими, бо свідки плутають місце розташування приміщення , в якому саме укладалися акти 01.01.2010 року та 20.04.2010 року, а також пояснюють, що вже не пам»ятають всі обставини звільнення позивачки, бо станом на час опитування цих свідків з часу звільнення позивачки пройшло більш ніж два з половиною роки.

Суд критично відноситься до показань свідків з боку позивачки ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_11 , бо ці показання були ідентичними, свідчили про намір свідків з-за дружніх стосунків з позивачкою підтвердити її позовні вимоги без документального підтвердження цих вимог.

Також судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3.з 21.09.2000 року є фізичною особою ,приватним підприємцем , цей факт є таким, що спростовує доводи позивачки в тій частині , що вона не змогла отримувати допомогу по безробіттю з вини відповідача (арк..справи 66). У відповідності з Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян ,які шукають роботу і безробітних, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219(арк..справи 71-92) постановка на облік та виплата державної допомоги по безробіттю особам, які є зареєстрованими ,як приватні підприємці не передбачена.

Таким чином ,суд приходить до наступного : затримання видачі трудової книжки та розрахунку дійсно мало місце , але відбулося не тільки з вини відповідача, а й з вини самої позивачки .

На підставі п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, яку затверджено Наказом Мінпраці України, Мінюсту України, Мінсоцзахисту України № 58 від 29 липня 1993 року " Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому повідомлення про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу можливо лише за письмовою згодою працівника". Відповідач надав суду докази про те, що він пропонував позивачці отримати трудову книжку в день звільнення(що підтверджується актом від 01.01.2010 року та показаннями свідків ОСОБА_9,ОСОБА_7,ОСОБА_8,але письмово ,належним чином, повідомив працівника про необхідність отримання трудової книжки тільки 20.04.2010 року(коли позивачці було залишено листа про необхідність отримати трудову книжку, що підтверджується актом від 20.04.2010 року), тому суд вважає, що відповідач не дотримався вимог діючого трудового законодавства про необхідність своєчасної видачі трудової книжки.

На день постановлення судового рішення позивачка трудову книжку не отримала, хоч відповідачем в судовому засіданні їй було запропоновано отримати трудову книжку. Своєї згоди на отримання трудової книжки не виявила.

На підставі п.4.1. Інструкції " Власник або уповноважений ним орган зобов"язані видати працівнику трудову книжку в день звільнення з внесеним в неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ, а також вноситься запис в трудову книжку працівника. Раніше внесений запис в трудову книжку анулюється у порядку, встановленому п.2.10 цієї Інструкції.

Суд приходить до висновку, що вина власника або уповноваженого ним органу в затримці видачі трудової книжки ОСОБА_3 не установлена і позивачкою не доведена.

На підставі ч4. ст..235 КЗпП України " у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу .

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстав для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу не існує. Але суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за період з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року , тобто за той період протягом якого ,на підставі вимог ч 1 ст.233 КЗпП України позивачка мала можливість звернутися д суду з вимогами до відповідача про повернення їй трудової книжки.

Відповідачем надано відомості ,що розмір заробітної плати складає 869,00 гривень(арк..справи 107-108), це не суперечить вимогам Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», таким чином, суд приходить до висновку, що розмір компенсації за ас затримки трудової книжки за період з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року , тобто за той період протягом якого ,на підставі вимог ч 1 ст.233 КЗпП України позивачка мала можливість звернутися д суду з вимогами до відповідача про повернення їй трудової книжки складає 869,00 *3 місяці = 2607,00 гривень без урахування податку з прибутку та обов»язкових виплат .

З цього ж розрахунку слід виходити при визначенні суми заробітної плати ,яка підлягає виплаті позивачці за роботу 01.01.2010 року (в святковий день) 869,00:31 календарний день січня 2010 року = 28,03 гривень (середньоденний заробіток) * 2 (подвійний розмір оплати)=56,06 гривень без урахування податку з прибутку та обов»язкових виплат.

З цього розрахунку слід виходити при нарахуванні компенсації за невикористану відпустку : 869,00:25,4 кал.дні = 34,21 гривень *18 календарних днів відпустки = 615,82 гривень

без урахування податку з прибутку та обов»язкових виплат. Розрахунок днів відпуски, які не використані позивачкою проведено відповідачем вірно, за період праці з 03.04.2009 року по 01.01.2010 року невикористана відпустка складає саме 18 календарних днів.

Сума заборгованості по заробітній платі за грудень 2009 року сторонами не оспорюється та складає 737,46 гривень з проведення вирахування податку з прибутку та обов»язкових виплат.

Виходячи з вищевикладених за текстом мотивувальної частини судового рішення висновків суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання звільнення незаконним та скасування наказу №1 від 01.01.2010 року «Про звільнення ОСОБА_3 за власним бажанням»та покладення зобов»язання про звільнення ОСОБА_3 за власним бажанням з 29 квітня 2010 року є недоведеними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню, строк для звернення до суду пропущений, поважність причини строку для звернення до суду позивачкою також не доведена. Підстав для задоволення позовних вимог в цій частині суд не вбачає. Також суд звертає увагу на те, що з заявою про звільнення її з 29.04.2010 року позивачка не зверталася, доказів цим обставинам не довела,3 як і доказів тим обставинам що продовжувала працювати.

Суд приходить до висновку, що трудова книжка підлягає поверненню позивачці в встановленому законом порядку. Підстав для зміни дати звільнення в трудовій книжці суд не вбачає. Суд звертає увагу сторін на той факт, що поштовим цінним відправленням трудова книжка може бути надіслана позивачці тільки за її письмовою заявою. Також суд звертає увагу позивачки на ті обставини, що згідно з вимогами п.6.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, яку затверджено Наказом Мінпраці України, Мінюсту України, Мінсоцзахисту України № 58 від 29 липня 1993 року трудові книжки та їх дублікати ,що не були одержані працівниками при звільненні , зберігаються в відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.

При розгляди позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 гривень, суд виходить з наступного:

У відповідності до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 з змінами , що внесені Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5 " Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв"язку з ушкодженням здоров"я, у порушенні права власності(в тому числі інтелектуальної) прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.

Підстав для задоволення позовних вимог в цій частині суд також не вбачає, бо позивачка не довела суду, їй було заподіяно моральні страждання, вона втратила нормальні життєві зв»язки і вона застосувала додаткові зусилля для організації свого життя.

Судом встановлено, що позивачка звернулася з позовом до суду більш ніж через два роки після свого звільнення, факт свого працевлаштування в кафе «Le Grand» протягом року позивачка підтвердила власноруч.

Таким чином, дослідивши доказі у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 частково обґрунтовані, частково доведені та підлягають частковому задоволенню.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 1% від стягнутої суми на підставі вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.10,11,57,58,60,109,112,114,115 ЦПК України, ст.ст.38ч1,47,72, 73,116,233,235 КЗпП України, п.п 4.1,4.2,6.2Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, яку затверджено Наказом Мінпраці України, Мінюсту України, Мінсоцзахисту України № 58 від 29 липня 1993 року,-

СУД ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРТ»про визнання звільнення незаконним, покладення зобов»язання про видачу трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі , заборгованості по оплаті за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - визнати частково обґрунтованими та задовольнити частково .

Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІРТ»видати ОСОБА_3 належним чином оформлену трудову книжку з період роботи з 03.04.2009 року по 01.01.2010 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірт»(код ЄДРПОУ 33066702, реєстраційний номер юридичної особи 10004766528) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість по невиплаченій заробітній платі за грудень 2009 року в сумі 737,46 гривень (гривень сімсот тридцять сім копійок46), заборгованість по невиплаченій компенсації за невикористану відпустку за 18 календарних днів за період роботи з 03.04.2009 року по 01.01.2010 року в сумі 615,82 гривень з обов»язковим вирахуванням з суми прибуткового податку та інших обов»язкових платежів, заборгованість з заробітної плати за 01 січня 2010 року в подвійному розмірі в сумі 56,06 гривень. В іншій частині стягнення суми заборгованості по заробітній платі, компенсації невикористаної відпустки ОСОБА_3 -відмовити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірт»(код ЄДРПОУ 33066702, реєстраційний номер юридичної особи 10004766528) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період три місяці на підставі ч 1 ст.233 КЗпП України з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року в сумі 2607,00 гривень з обов»язковим вирахуванням з суми прибуткового податку та інших обов»язкових платежів, в іншій частині стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки ОСОБА_3 в задоволенні позову -відмовити .

В частині визнання звільнення незаконним та скасування наказу №1 від 01.01.2010 року «Про звільнення ОСОБА_3 за власним бажанням»та покладення зобов»язання про звільнення ОСОБА_3 за власним бажанням з 29 квітня 2010 року ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог -відмовити .

В частині стягнення моральної шкоди в сумі 10 000,00 гривень ОСОБА_3 в задоволенні позову -відмовити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірт»(код ЄДРПОУ 33066702, реєстраційний номер юридичної особи 10004766528) на користь держави України судовий збір в сумі 401,16 гривень (гривень чотириста одна копійок 16).

Рішення можливо оскаржити до Апеляційного Суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 10-ти днів з дня проголошення, а особою, яка не брала участі в судовому розгляді в той же строк після отримання копії зазначеного рішення.

Рішення з мотивувальною частиною виготовлено судом у п»ятиденний термін після проголошення установчої та резолютивної частини рішення ,10.12.2012 року.

Головуючий ,суддя О.О.РУДНЄВА

Рішення виготовлено головуючим власноруч в нарадчій кімнаті

Суддя О.О.РУДНЄВА