Ухвала

від 22.11.2012 по справі 16/94 (2а-1282/09/2670)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 року м. Київ К-27221/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010

у справі №16/94 (2а-1282/09/2670)

за позовом Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту -позивач, Департамент ресурсного забезпечення МВС України) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001432314/0 від 05.07.2005 щодо визначення йому податкового зобов'язання в сумі 573029,00 грн., з яких: 571890,00 грн. - пеня за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та 1139,00 грн. - штрафні санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0001432314/0 від 05.07.2005 в частині визначення Департаменту ресурсного забезпечення МВС України пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 357304,00 грн. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта перевірки №224/23-1416/00034683 від 01.07.2005 «Про результати перевірки Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ ( код ЄДРПОУ 00034683) з питань дотримання валютного законодавства України згідно листа ВАТ «Укрексімбанк»№20-802/1015 від 04.03.2005 по контракту №3/134 від 25.02.2004».

Згідно висновків акту перевірки на момент здійснення перевірки станом на 01.07.2005 імпортний товар на суму 191392,79 Євро (1169889,58 грн.) на адресу Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України не надійшов. Граничний термін надходження імпортного товару -06.02.2005, індивідуальна ліцензія Національного банку України на продовження термінів розрахунків по вищезазначеному контракту у підприємства відсутня. Отже, прострочено відносно суми 191392,79 Євро -з 07.02.2005 по 01.07.2005 -145 днів, чим порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» . На момент перевірки Департаментом виставлено дві претензії до фірми AG»від 24.02.2005 №25/3-839 та від 23.05.2005 №25/3-2077 щодо поставки автомобілів та сплати пені. Згідно висновків відповідача, автомобілі за контрактом на суму 191392,79 Євро взагалі не надійшли в Україну в терміни, передбачені чинним законодавством. Станом на час складання акту перевірки від 01.07.2005 №224/23-1416/00034683 кількість днів прострочення складає 145 днів.

Колегія суддів погоджується, з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог, оскільки при нарахуванні пені відповідачем не було враховано факт неотримання нерезидентом товару на суму 119080,02 Євро через настання форс -мажорних обставин, які мали місце вже на території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України, який збігається з державним кордоном України. Статтею 43 Кодексу передбачено, що митний контроль здійснюється в разі ввезення товару на митну територію України (фактичне перетинання митного кордону) та розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп «Під митним контролем»на товаросупровідних документах з відповідною датою.

Дата оформлення вантажної митної декларації не повинна бути однаковою з датою фактичного перетину митного кордону України, оскільки сама ВМД є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов'язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій згідно п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.1997 №574). Прийняття вантажної митної декларації для оформлення -закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, проставлення на ВМД штампа «Під митним контролем»та реєстрації декларації у журналі обліку вантажних митних декларацій (п. 2 Положення). Тобто дата оформлення ВМД -це дата випуску товару у заявлений митний режим, а не дата фактичного перетину митного кордону і, як наслідок, не дата імпорту товару.

Таким чином, якщо поставка товару на митну територію України (що підтверджується штампом митниці «Під митним контролем»на товаросупровідних документах) була здійснена у межах 90 календарних днів з дати перерахування авансового платежу на користь нерезидента, підстав для нарахування пені за порушення строків розрахунків немає.

Судами при розгляді справи встановлено, що товар на суму 119080,02 Євро перетнув митний кордон України, тобто був фактично ввезеним, про що свідчить ПД №100000005/4/314630 зі штампом Ягодинської митниці від 30.09.2004.

Також, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що при нарахуванні пені відповідачем не було враховано факт неотримання нерезидентом товару на суму 119080,02 Євро через настання форс - мажорних обставини.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , якщо перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону , обумовлено виникненням форс -мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс - мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Статтею 6 Закону України від 16.04.1991 N959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»передбачено право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

При цьому сторони самостійно передбачають у форс-мажорному застереженні підстави виникнення, обов'язковість сповіщення з визначенням строків дії, наслідки настання підстав для звільнення від відповідальності, як це визначено формою зовнішньоекономічних договорів, положення про які затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 N201.

Враховуючи наведене, підставою для зупинення перебігу термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону, у разі виникнення форс-мажорних обставин є оригінал довідки Торгово-промислової палати документа або уповноваженого органу країни виникнення таких обставин, на фірмовому бланку організації з відповідними реквізитами: дата, вихідний номер, назва документа (свідоцтво, сертифікат, висновок, довідка тощо), відповідний текст, підпис посадової особи, зазначення посади особи, що підписала документ, відтиск печатки організації.

Згідно умов контракту №3/134 від 25.02.2004 під форс-мажорними обставинами в цьому Контракті зокрема слід розуміти будь-які обставини зовнішнього щодо сторін характеру, що виникли без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін і які не можна було ні передбачити, ні уникнути, включаючи стихійні явища природного характеру, лиха техногенного та антропогенного характеру (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин, обладнання тощо). Існування форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено відповідним компетентним органом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки від 16.08.2005 №35/7-3428 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області відділу Державтоінспекції 30.09.2004 на 270 - у км. автодороги Київ - Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода з автомобілем Мерседес-Бенц, номерний знак НОМЕР_2, причіп KASS HRER АРТ -14, номерний знак НОМЕР_1. Відповідно до доповідної записки командира Рівненської ОР ДПС ДАІ Управління Міністерства внутрішніх справ України Рівненській області під час цієї дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби (автомобілі Фольксваген в кількості 7 шт.) отримали технічні пошкодження. Вартість пошкоджень складає 119080,02 Євро.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що неотримання позивачем товару на суму 119080,02 Євро сталось через настання форс-мажорних обставин.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова