cpg1251
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" грудня 2012 р. Справа № 10/5005/3304/2012(2/5005/17072/2011)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів : головуючого судді Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постановувід 13.09.2012 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №10/5005/3304/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі: Дніпропетровської міської ради доПАТ "УкрСиббанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Державна податкова інспекція у Жовтневому районі; 2. Управління Держкомзему у м. Дніпропетровськ про про внесення змін до п. 4.1 договору оренди землі за участю представника:
Генеральної прокуратури України: прокурора відділу Рудак О.В., посвідчення №000355 від 20.07.2012;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2012 (суддя І. Кощеев) позов задоволено, внесено зміни до п. 4.1. Договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 р., викладено його в наступній редакції: "Пункт 4.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України". Стягнуто з Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (м. Харків) на користь Державного бюджету України в особі Управління Держказначейства У Жовтневому районі м. Дніпропетровська - 941 грн. 00 коп. судового збору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 (судді Р. Бахмат, Л. Лотоцька, О. Євстигнеєв) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2012 скасовано, прийнято нове, яким у позові про внесення змін до п. 4.1 договору оренди землі - відмовлено. Стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»536 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Дніпропетровська міська рада -позивач у справі -звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2012 залишити без змін. Вважає, що апеляційним судом порушено приписи ст.288 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі".
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) і акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(правонаступник публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») (орендар) 30.01.2006р. був укладений договір оренди землі, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Жуковського, 3 (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:293:0044. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 20.04.2005р. №278/26 (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1. в оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,1230 га.
За п. 2.3 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становила 1777554 грн. 62 коп.
30.01.2006р. договір був посвідчений Літаш І.П. - нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за №618. Зазначений договір зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 06.03.2006р. за №040610400226.
Згідно п. 3.1. договір укладено на п'ятнадцять років.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), з урахуванням п. 2.1 цього договору, у розмірі 1% відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.
За умовами договору, розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом (п. 4.7 договору).
Отже, сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати. Законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
З метою приведення рішень міської ради у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011, яким вирішено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п.1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).
На підставі встановленого, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.
Так, місцевим судом зазначено, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Натомість, апеляційним судом вказано , що Податковим кодексом України врегульовано не конкретний розмір орендної плати за землю, який має бути зазначений у договорі оренди, а лише порядок її визначення та граничні розміри орендної плати. Запропонована прокурором редакція п. 4.1. договору не містить розміру орендних платежів та встановлює розмір орендної плати в мінімальному розмірі, що визначається Податковим кодексом України. Редакція п. 4.1. договору не містить істотних умов договору оренди земельної ділянки щодо зазначення розміру орендної плати, строків і порядку її внесення, що суперечить ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 628, 638 ЦК України, ст. 180 ГК України.
За встановлених обставин справи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).
Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.
Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Статтею 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - З відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Судами встановлено, що на виконання приписів Податкового кодексу України, Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011, яким вирішено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п.1).
Відповідачем на надано доказів того, що згадане рішення ним в установленому законом порядку оскаржувалося. Воно не змінене і не визнане недійсним, а тому, в силу приписів ст. 144 Конституції України, ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування" є обов'язковим для виконання на відповідній території.
Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Така ж правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 27.12.2010 у справі №27/15-10, від 23.05.2011 у справі №7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 у справі №17/299-10, від 04.07.2011 у справі №41/81пд від 20.11.2012 у справі №28/5005/640/2012. А, в силу приписів ст. 111 28 ГПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Також, Верховний Суд України в постанові від 20.11.2012 у справі №28/5005/640/2012 вказав, що встановлення ст. 288 ПК України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.
Разом з тим, ним зазначено, що одна сторона договору має право звернутися до іншої сторони із позовом про внесення змін до договору за наявності спору між ними, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.
Однак, судами не досліджувалися наявні в матеріалах справи листи відповідача від 17.01.2011 №133-013-23, ВІД 15.12.2011 №133-013-107 (т.1, арк. 75,76), не спростовано доводи ПАТ "УкрСиббанк" про те, що він не заперечує проти внесення змін до спірного договору та приведення його до вимог чинного законодавства.
Зазначене дає підстави вважати, що між сторонами відсутній спір, але судами ці обставини не перевірені.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами порушено приписи ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи та дослідження доказів.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до частини першої статті 4 7 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Порушення судами норм процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2012 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2012. Касаційний суд направляє справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені порушення, ретельно дослідити обставини справи на підставі належних та допустимих доказів для підтвердження певних обставин. З'ясувати, чи наявний між сторонами спір щодо внесення змін до спірного пункту договору, тобто, чи відсутня згода ПАТ "УкрСиббанк" на внесення змін до п. 4.1. договору оренди землі від 30.01.2006. До встановлених обставин правильно застосувати норми матеріального права та винести законне, обґрунтоване рішення суду.
Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради ? задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 у справі №10/5005/3304/2012 -скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2012 |
Оприлюднено | 10.12.2012 |
Номер документу | 27892542 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Цвігун В. Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні