Рішення

від 28.11.2012 по справі 5011-51/15225-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/15225-2012 28.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків"

про стягнення 20 332, 79 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивач: Дехтярюк С.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" про стягнення заборгованості за договором поставки № 289/04/09ВХ від 03.04.2009 р. у розмірі 20 332, 79 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого за договором товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та подав витребувані судом документи.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог ухвали суду від 29.10.2012 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу суду від 29.10.2012 р. отримано представником відповідача за вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.11.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2009 р. між Товариством обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" та Товариством обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" укладено договір № 289/04/09ВХ, за умовами якого позивач зобов'язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію, а відповідач -приймати її у власність та оплачувати її на умовах даного договору.

Відповідно до п. 6.2. договору позивач зобов'язується передати у пункт поставки разом з товаром документи на товар, а саме: супровідні документи, видаткову накладну та (або товарно-транспортну накладну), податкову накладну, рахунок.

Відповідно до п. 7.1. договору строк оплати відраховується з дати виконання позивачем зобов'язання з поставки товару або з дня продажу відповідачем товару споживачу.

При цьому, пунктом 3 угоди про умови від 03.04.2009 р. визначено, що строк платежу складає 35 днів з дня поставки.

Згідно з п. 8.1. договору ціна товару погоджується сторонами у специфікації.

Пунктом 14.3. договору передбачено, що відповідач має право повернути товар позивачу та відмовитись від оплати товару, а позивач за власний рахунок зобов'язаний прийняти товар та повернути грошову суму за оплачений товар, якщо товар попри очікування відповідача не був реалізований протягом 90 днів з дати поставки його відповідачу.

У відповідності до п. 16.1. договору та п. 8 угоди про умови від 03.04.2009 р., договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання договору № 289/04/09ВХ від 03.04.2009 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 283 860, 23 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, суд відзначає, що товар прийнято уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" на підставі довіреностей, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем оплати вартості поставленого товару на суму 263 527, 44 грн., про що свідчать наявні у справі банківські виписки.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором № 289/04/09ВХ від 03.04.2009 р. щодо оплати вартості товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 20 332, 79 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Положеннями договору № 289/04/09ВХ від 03.04.2009 р. встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 35 днів з дня поставки.

При цьому, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо здійснення повернення товару в порядку п. 14.1. договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався та не надав суду письмових обґрунтованих заперечень проти заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" позовних вимог.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідач не надав суду заперечень щодо отримання ним товару за видатковими накладними, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог.

Тож, оскільки матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за договором № 289/04/09ВХ від 03.04.2009 р., а відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано та не надано суду доказів належного виконання вищевказаного договору, або доказів на підтвердження наявності об'єктивних причин неможливості його викання, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 289/04/09ВХ від 03.04.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд визнає вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" заборгованості за договором у розмірі 20 332, 79 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 21, поверх 3, код ЄДРПОУ 34859030), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія" (79000, м. Львів, вул. Литвиненка, 3, код ЄДРПОУ 13816938) заборгованість у розмірі 20 332, 79 (двадцять тисяч триста тридцять дві грн. 79 коп.) грн. та 1 609, 50 (одна тисяча шістсот дев?ять грн. 50 коп.) грн. судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.12.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.