cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
06.12.12 р. Справа № 15/31
Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС", м. Вінниця
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика і сервіс" м. Макіївка
про: стягнення 29437грн. 16коп.
За участю представників сторін
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю-підприємство "АВІС", м. Вінниця звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика і сервіс" м. Макіївка про стягнення основного боргу в сумі 27919,60грн., пені в сумі 1114,49грн., 3% річних у розмірі 215,71грн., інфляції в сумі 223,36грн., всього 29437грн. 16коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором дистрибуції в регіоні № ВН/156 від 13.10.2009р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.
Ухвалою від 28.01.2011р. суд порушив провадження у справі (суддя Богатир К.В.).
10.03.2011р. позивач надав письмові пояснення №282 від 09.03.2011р., яким повідомив суд про неможливість надати суду накладні на повернення товару та тари через їх знищення під час аварії у приміщенні архіву товариства, в той же час ці операції враховані під час визначення суми позовних вимог; підтвердив, що передача спірного товару здійснювалася на виконання саме договору № ВН/156 від 13.10.2009р., у спірному періоді між сторонами жодні інші договори купівлі-продажу, поставки не укладалися.
Ухвалою від 10.03.2011р. суд зупинив провадження по справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 29/38пд за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика і сервіс», м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство «АВІС», м. Вінниця про визнання відсутнім права вимоги щодо стягнення вартості поставлених товарів в розмірі 29473грн.16коп. за договором на поставку продукції № ВН/156 від 13.10.2009р. та визнання недійсним договір поставки № ВН/156 від 13.10.2009р.
Розпорядженням заступника голови господарського суду від 24.05.2011р. справа № 15/31 передана на повторний автоматичний розподіл, яким для розгляду вищевказаної справи призначено суддю Марченко О.А.
Ухвалою від 24.05.2011р. суд (суддя Марченко О.А.) поновив провадження по справі.
Розпорядженням заступника голови господарського суду від 23.06.2011р., у зв'язку із знаходженням судді Марченко О.А. у відпустці, справу № 15/31 передано на розгляд судді Макаровій Ю.В.
Ухвалою від 23.06.2011р. суд зупинив провадження по справі до завершення розгляду пов'язаної справи № 9/86пд за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика і сервіс», м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Авіс», м. Вінниця про визнання договору поставки № ВН/156 від 13.10.2009р. недійсним.
Оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження по справі усунуті: господарський суд Донецької області рішенням від 28.08.2012р. по справі № 9/86пд в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістика і сервіс», м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство «Авіс» про визнання договору № ВН/156 від 13.10.2009р. недійсним відмовив, суд ухвалою від 05.11.2012р. поновив провадження по справі та призначив до розгляду на 20.11.2012р.
За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Зокрема, відповідно до листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю «Логістика і сервіс», ідентифікаційний код 34591037, за адресою, вказаною у позові - 86123, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Тайожна, буд. 1, офіс 315 та Витягу з ЄДР за електронним запитом № 15164672 станом на 20.11.2012р. - 86123, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Тайожна, будинок 1К, офіс 315. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Однак, ухвали суду, що направлялися відповідачу за вказаними адресами повернулися органом поштового зв'язку у зв'язку з відсутністю адресату за зазначеними адресами, в той же час про обізнаність відповідача про наявність в провадженні господарського суду спору за його участю свідчить звернення останнього до суду із клопотаннями про зупинення провадження по справі.
Як свідчать матеріали справи, відповідач жодного разу не забезпечив участь свого представника у судових засіданнях, вимоги ухвал суду не виконав, в тому числі правову позицію зі спору суду не направив.
В судовому засіданні 20.11.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив, що заявлена до стягнення сума пені розраховувалася лише за видатковою накладною №АV-0027642.
В судовому засіданні 06.12.2012р. сторони не забезпечили участь своїх представників.
Суд вважає можливим розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка сторін не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:
13.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС", м. Вінниця (компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістика і сервіс" м. Макіївка (дистриб'ютор) був укладений договір поставки № ВН/156, відповідно до умов якого компанія поставляє на умовах, передбачених цим договором, дистриб'ютору продукти харчування (далі-«товар») у відповідності із накладними в асортименті та цінами, що є невід'ємною частиною даного договору. Дистриб'ютор зобов'язується отримати товар, сплатити його вартість компанії та забезпечити реалізацію товару третім від свого імені за свій рахунок на умовах даного договору.
Згідно із п. 2.1 договору ціна за одиницю товару, його асортимент і кількість, загальна вартість кожної партії товару, що поставляється компанією зазначається окремо по кожній поставці у відвантажувальній накладній, що є невід'ємною частиною даного договору на підставі письмових замовлень від Дистриб'ютора.
Відповідно до п. 2.2 договору дистриб'ютор зобов'язаний провести повний розрахунок за кожну отриману партію товару відповідно до накладній протягом 21 календарних днів, рахуючи з дати отримання товару. Якщо дата оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в наступний за нею банківський день.
Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що компанія надає дистриб'ютору товар окремими партіями. Термін поставки, кількість та асортимент товару остаточно погоджуються в накладних. Поставка здійснюється транспортом компанії за свій рахунок на склад дистриб'ютора, який знаходиться за адресою: м. Макіївка, Тайожна, 1К.
Згідно із п. 4.3 договору право власності на поставлену партію товару переходить від компанії до дистриб'ютора з моменту її передачі дистриб'ютору згідно накладних.
У відповідності із п. 10.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2009р. включно, крім випадків дострокового припинення договору відповідно до п. 8.4 або за додатковою письмовою згодою сторін.
Додатковою угодою № 1 від 15.10.2009р. до договору № ВН/156 від 13.10.2009р. сторони змінили редакцію п. 6.2 договору стосовно порядку надання інформації про зміну асортименту та ціни на товар.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позові вказує на те, що, керуючись п. 1.1 вказаного договору здійснив поставку товару відповідачу за накладними № AV-0034373 від 24.10.2009р. на суму 64281грн.17коп., № AV-0035370 від 02.11.2009р. на суму 48617грн.56коп., № AV-0036146 від 09.11.2009р. на суму 25273грн.93коп., № AV-0036979 від 14.11.2009р. на суму 40596грн.82коп., № AV-0039741 від 05.12.2009р. на суму 30652грн.50коп., № AV-0041015 від 16.12.2009р. на суму 31353грн.57коп., № AV- 0042499 від 26.12.2009р. на суму 32252грн.32коп., № AV-0000471 від 09.01.2010р. на суму 25990грн.30коп., № AV-0001646 від 20.02.2010р. на суму 18329грн.53коп., № AV-0003739 від 06.02.2010р. на суму 55179грн.17коп., № AV-0005621 від 20.02.2010р. на суму 50336грн.52коп., № AV-0010260 від 27.03.2010р. на суму 34103грн.01коп., № AV-0013720 від 26.04.2010р. на суму 30481грн.15коп., № AV-0018355 від 29.05.2010р. на суму 10769грн.68коп., № AV-0019409 від 08.06.2010р. на суму 15109грн.43коп., № AV-0022807 від 03.07.2010р. на суму 23936грн.27коп., № AV-0023871 від 13.07.2010р. на суму 15659грн.50коп., № AV-0027642 від 11.08.2010р. на суму 35304грн.25коп., всього загальною вартістю 588226грн.68коп., але відповідач вартість отриманого товару оплатив лише частково, перерахувавши на рахунок позивача протягом листопада 2009р. - жовтня 2010р. суму в розмірі 557533грн.53коп. та частково на суму 2773грн.55коп. здійснив повернення товару та поворотної тари, внаслідок чого виникла заявлена сума заборгованості в розмірі 27919грн.60коп.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Предметом позову є стягнення суми боргу у розмірі 27919грн.60коп., пені в сумі 1114грн.49коп., 3% річних у сумі 215грн.71коп. та інфляційних витрат у сумі 223грн.36коп.; підставою позову є договір дистрибуції в регіоні № ВН/156 від 13.10.2009р.
Договір дистрибуції в регіоні № ВН/156 від 13.10.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання договору № ВН/156 від 13.10.2009р. за видатковими накладними з 24.10.2009р. по 11.08.2010р. поставив відповідачу товар загальною вартістю 588226грн.68коп.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений саме на виконання договору № ВН/156 від 13.10.2009р. суд робить виходячи з того, що обумовлений сторонами у п. 1.1 договору предмет поставки (продукти харчування) відповідає предмету товару, що поставлявся; здійснюючі часткові оплати, відповідач в призначенні платежів у якості підстави оплати вказує договір № ВН/156 від 13.10.2009р.; неодноразово позивач письмовими поясненнями, наданими через канцелярію суду 10.03.2011р. та 24.06.2011р., наполягав на тому, що між сторонами у спірному періоді жодні інші договори купівлі-продажу (поставки), у т.ч. в усній або у спрощеній спосіб шляхом обміну листами, телеграмами та інше не укладались. Протилежне не доведено відповідачем належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача, уповноваженого на отримання матеріальних цінностей від позивача довіреностями, відбитком печатки ТОВ "Логістика і сервіс" в графі «Отримав», що свідчить про надання відповідачем згоди на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.
Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від спірного товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № ВН/156 від 13.10.2009р.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, сторони у пункті 2.2 договору дійшли згоди, що дистриб'ютор зобов'язаний провести повний розрахунок за кожну отриману партію товару відповідно до накладної протягом 21 календарних днів, рахуючи з дати отримання товару. Якщо дата оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в наступний за нею банківський день.
Оскільки остання партія товару за накладною № AV-0027642 на суму 35304грн.25коп. була поставлена та відповідно отримана відповідачем ще 11.08.2010р., то з урахування умов п. 2.2 договору щодо строків оплати, граничний строк оплати товару за вказаною накладною настав 01.09.2010р., отже станом на день звернення позивача до суду строк оплати вартості товару, поставленого за всіма накладними протягом жовтня 2009р.- липня 2010р. для відповідача теж наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Однак, відповідач своє зобов'язання щодо здійснення остаточного розрахунку за отриманий товар не виконав, оплативши його вартість лише частково в сумі 557533грн.53коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, як стверджує позивач ще повернув товар та возвратну тару загалом на суму 2773грн.55коп., в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість у сумі 27919грн.60коп.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Докази погашення боргу в сумі 27919грн.60коп. суду не представлені, як і докази відсутності заборгованості у заявленому розмірі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС", м. Вінниця в частині стягнення суми основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача суму пені в розмірі 1114грн.49коп., нараховану за накладною № AV-0027642 від 11.08.2010р. на залишок суми боргу в розмірі 27919грн.60коп. та 3% річних у сумі 215грн.71коп. за період з 05.10.2010р. по 06.01.2011р.; інфляційні витрати в сумі 223грн.36коп. нараховані на суму боргу 27919грн.60коп. за період жовтень - листопад 2010р.
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 216 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторонами у п. 2.6 договору дистрибуції в регіоні № ВН/156 від 13.10.2009р. передбачено, що при порушені умов оплати за товар дистриб'ютором виплачується сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь періоду протермінування платежу, а також пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день протермінування. Загальна сума пені розраховується за весь період протермінування.
Суд дослідивши додані до позову арифметичні розрахунки пені, 3% річних та інфляційних витрат встановив, що обраний позивачем початок періоду нарахування не суперечить моменту виникнення у позивача права вимагати від відповідача оплати вартості товару, нарахування пені здійснюється з врахуванням вимог договору та з 05.10.2010р. (що є правом позивача), приписів ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим суд, перевіривши надані позивачем розрахунки за заявлені періоди за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", вважає їх вірними, заявлені позивачем суми пені в розмірі 1114грн.49коп., 3% річних - 215грн.71коп., інфляційних витрат - 223грн.36коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС", м. Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика і сервіс" м. Макіївка про стягнення основного боргу в сумі 27919,60 грн., пені в сумі 1114,49грн., 3% річних у розмірі 215,71грн., інфляції в сумі 223,36грн. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика і сервіс" (юридична адреса: 86123, Донецька обл., м, Макіївка, вул. Тайожна, будинок 1К, офіс 315, код ЄДРПОУ 34591037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (юридична адреса: 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, будинок 150, код ЄДРПОУ 13304871) суму основного боргу в розмірі 27919,60 грн., 3% річних у розмірі 215,71 грн., інфляційні витрати в сумі 223,36 грн., пеню в сумі 1114грн.49коп., витрати на оплату державного мита в сумі 294грн.74коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.
У судовому засіданні 06.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2012р.
Суддя Макарова Ю.В.
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 06.12.2012 |
Оприлюднено | 10.12.2012 |
Номер документу | 27892909 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні