Рішення

від 29.11.2012 по справі 5011-30/14875-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/14875-2012 29.11.12

За позовом Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим

господарством Дарницького району м. Києва»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «МІ-5»

Про стягнення 9 161,23 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Савченко Г.М. представник за довіреністю № 45/54-Д від 02.10.12.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва»(далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІ-5»(далі -відповідач) про стягнення 9 161,23 грн., а саме: 8 633,04 грн. -основного боргу, 388,75 грн. -пені, - 55,17 грн. (від'ємне значення) -збитків від інфляції, 194,25 грн. -3% річних.

Обґрунтовую свої позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 5-393о.Е-К від 10.01.12., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Комунальним підприємством «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва»з оплати комунальних послуг, експлуатаційного обслуговування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.12. порушено провадження у справі № 5011-30/14875-2012; розгляд справи призначено на 13.11.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 25.10.12. про порушення провадження у справі № 5011-30/14875-2012, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 29.11.12.

В судовому засіданні 29.11.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 29.11.12. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 419224.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/14875-2012.

В судовому засіданні 29.11.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.12. між Комунальним підприємством «Управління житлового господарства»Дарницького району м. Києва (найменування у відповідності до рішення Київської міської ради № 201/6417 від 06.10.11. змінено на Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва») (далі -Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІ-5»(далі -Орендар) укладено Договір № 5-393о.Е-К на комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення (далі -Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець надає, а Орендар одержує комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: вул. Здолбунівська, 3-А, загальною площею згідно з додатком № 1 до Договору.

Згідно з додатком № 1 до Договору, Споживачем здійснюється оплата за холодне водопостачання і водовідведення. Гаряче водопостачання, центральне опалення відсутнє, а щодо електроенергії надано припис на укладення прямого договору з ПАТ «Київенерго».

Виконавець надає послуги по експлуатаційному обслуговуванню, які розраховуються щорічно, відповідно до додатку № 2 до Договору (п. 1.2 Договору).

Додатком № 2 до Договору сторонами погоджено, що плата за експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення в місяць становить 1 049,63 грн.

Позивач вказує на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 5-393о.Е-К від 10.01.12. та несплати Комунальному підприємству «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва»комунальних послуг за період з березня 2012 р. по вересень 2012 р., експлуатаційного обслуговування з січня 2012 р. по вересень 2012 р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу комунальних послуг та експлуатаційного обслуговування загальною вартістю 9 446,67 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних вимог-доручень, актів виконаних робіт та актів про неможливість вручення платіжних вимог-доручень.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що орендар зобов'язується сплачувати вартість отриманих послуг незалежно від наслідків господарської діяльності до 20-го числа поточного місяця згідно додатків № 1, № 2.

Вартість наданих послуг сплачена відповідачем в розмірі 1 500 грн. за вересень 2012 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем відповідачу направлено претензію стосовно погашення наявної заборгованості № 45/513ю від 27.08.12. Проте, жодної відповіді на вказану претензію відповідачем надано не було.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 8 633,40 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

При цьому, позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 8 633,04 грн. та не заявлено клопотання про вихід суду за межі позовних вимог.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 633,04 грн. заборгованості по сплаті за комунальні послуги та експлуатаційне обслуговування.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 3.1 пеню у розмірі 388,75 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, за несвоєчасне перерахування вартості послуг Орендар сплачує виконавцю пеню у розмірі згідно чинного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»суб'єкти підприємницької діяльності, які використовуються нежилі будинки і приміщення. Належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Позивачем здійснено розрахунок пені виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 249,53 грн. -пені. В іншій частині в розмірі 139,22 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача -55,17 грн. (від'ємне значення) збитків від інфляції та 194,25 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 34,67 грн. В іншій частині 159,58 грн. 3% нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та встановлено, що розмір інфляційних нарахувань, становить -31,64 грн. (від'ємне значення). Сума, що має від'ємне значення не може бути стягнута. Таким чином, в частині стягнення з відповідача -55,17 грн. (від'ємне значення) збитків від інфляції слід відмовити.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІ-5»(02098, м. Київ, Дніпровська набережна, б. 19-В, кв. 264; ідентифікаційний код 36159616) на користь Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва»(02091, м. Київ, Харківське шосе, б. 148-А; ідентифікаційний код 31722755) 8 633 (вісім тисяч шістсот тридцять три) 04 коп. -основного боргу, 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 53 коп. -пені, 34 (тридцять чотири) грн. 67 коп. -3% річних, 1 566 (одну тисячу п'ятсот шістдесят шість) грн. 64 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.11.12.

Суддя Т.М. Ващенко