Ухвала

від 29.11.2012 по справі 2а-9866/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9866/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «СВ-Сервіс»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «СВ-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2007 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 вересня 2012 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 02.03.2006 року за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питання правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість ПП «СВ-Сервіс» за грудень 2005 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва було складено Акт № 84/23-08/, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, пп.пп. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, завищення податкового кредиту за листопад 2005 року на 5144182 грн., у зв'язку з чим позивачу зменшено суму податку на додану вартість заявлену до відшкодування за грудень 2005 року в розмірі 5144182 грн., а також донараховано суму податку на додану вартість в розмірі 12452 грн.

11.03.2006 року на підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва було винесено податкові повідомлення-рішення: - № 0002042308/0, яким у зв'язку з порушенням п. 1.8 ст. 1, пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, пп.пп. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року у розмірі 5414182 грн.; - № 0002052308/0, яким у зв'язку з порушенням пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1.8 ст. 1, пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, пп.пп. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12350 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3705 грн.

У подальшому, за результатами оскарження вказаних повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення від 11.03.2006 року №0002052308/0 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0002042308/0 скасовано в частині завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 268350 грн., в іншій частині залишило без змін, а також збільшено суму застосованої штрафної санкції в розмірі 1235 грн., відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з чим ДПІ у Шевченківському районі м.Києва були винесені податкові повідомлення-рішення від 23.05.2006 року: - № 0002042308/1, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5145832 грн.; - № 0002052308/1, яким у зв'язку з порушенням пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1.8 ст. 1, пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, пп.пп. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12350 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3705 грн.; - № 0004092308/1, яким у зв'язку з порушенням пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1.8 ст. 1, пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, пп.пп. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1235 грн.

В наступному, за результатами оскарження податкового повідомлення-рішення від 23.05.2006 № 0004092308/1 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, вказане повідомлення-рішення залишено без змін, у зв'язку з чим ДПІ у Шевченківському районі м.Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 07.06.2006 № 0004092308/1.

Подальші скарги до ДПА у м.Києві та ДПА України були залишені без задоволення, у зв'язку з чим ДПІ у Шевченківському районі м.Києва винесено податкові повідомлення-рішення від 22.08.2006 року № 0002042308/2, № 0004092308/2, від 16.10.2006 № 0002052308/3, № 0004092308/2, № 0002042308/3 та від 22.10.2006 № 0002052308/2.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, пп.пп. 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, завищення податкового кредиту за листопад 2005 року на 5144182 грн., у зв'язку з чим позивачу зменшено суму податку на додану вартість заявлену до відшкодування за грудень 2005 року в розмірі 5144182 грн., а також донараховано суму податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 12452 грн., стало: - не підтвердження факту взаєморозрахунків позивача з постачальниками, а саме з ПП «Брем», ПП «Капа Інтернешнл»та ПП «Віола»; - отримання позивачем грошових коштів від ТОВ «Фільм Ю Ей»у вигляді роялті, тобто без ПДВ; - не знаходження ПП «Брем» за юридичною та фактичною адресою про що 15.02.2006 складено акт №127/23-8/32621195; - не надання ПП «Капа Інтернешнл»та ПП «Віола»документів на підтвердження розрахунків з позивачем; - надання пояснень засновника ПП «Віола» ОСОБА_3, що він не призначав особисто і нікому не доручав призначити на посаду директора ПП «Віола» ОСОБА_4, до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, де перебуває на обліку вказане підприємство, засновник ОСОБА_3 жодного разу не з'являвся, свідоцтво платника податку на додану вартість не отримував, документів, які б свідчили про ведення фінансово-господарської діяльності не підписував, а також не доручав оформлювати документи на оренду приміщень та на відкриття рахунків в установах банку, жодних документів, які мають відношення до даної юридичної особи не має.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін, 01.10.2004 року між ПП «СВ-Сервіс» (поклажодавець) та ПП «Брем» (зберігач) було укладено договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується зберігати майно (освітлювальні прилади), яке передане йому поклажодавцем, і повернути його у схоронності, а також договір про надання послуг, за яким ПП «Брем» зобов'язується надавати ПП «СВ-Сервіс» послуги з технічного обслуговування, ремонту та налагодження освітлювальних приладів. На підтвердження факту виконання вказаних договорів шляхом передачі майна на зберігання та його обслуговування, ремонту та налагодження було складено відповідні акти про надання послуг, а також ПП «Брем» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 4650000 грн. (в тому числі ПДВ 775000 грн.). Вищевказані освітлювальні прилади на загальну суму 3942700 грн., у тому числі 657116,67 грн. податку на додану вартість, були орендовані позивачем, за посередництвом ПП «Сімург» згідно договору доручення від 01.11.2004 року, внаслідок чого, ПП «Сімург» виписало позивачу податкову накладну на загальну суму 3363000 грн. (в тому числі ПДВ 560500 грн.).

Разом з тим, 12.07.2004 року позивачем укладено угоду про створення на замовлення та використання аудіовізуального продукту «Сцілення коханням», в якій ПП «СВ-Сервіс» виступає замовником, а ТОВ «Фільм Ю Ей» виробником внаслідок чого, ТОВ «Фільм Ю Ей» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 30953041 грн. (в тому числі ПДВ 5158840,03 грн.)

27.12.2004 року між ПП «СВ-Сервіс» та ПП «Брем» укладено агентський договір, за яким ПП «Брем» зобов'язується, зокрема, надати послуги ПП «СВ-Сервіс» по сприянню в укладенні договору про надання невиключних прав на використання аудіовізуального продукту від імені позивача та за його рахунок, при цьому сума договору не має бути нижчою за 32000000 грн., у зв'язку з чим, ПП «Брем» виписало позивачу податкову накладну на загальну суму 3569386,37 (в тому числі ПДВ 594897,73 грн.).

Крім того, на підставі ліцензійної угоди від 04.01.2005 року про надання виключних прав на використання аудіовізуального твору ПП «СВ-Сервіс» надало АТЗТ «Українська незалежна ТВ-Корпорація» виключні права на використання твору (фільму «Сцілення коханням»).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, що ПП «СВ-Сервіс» (ЄДРПОУ 32710122) зареєстроване Шевченківською РДА у м.Києві 01.10.2003 року, а керівником підприємства є ОСОБА_5.

Як встановлено судом першої інстанції, вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 21.10.2010 року у справі № 1-100/10 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Вказаним вироком від 21.10.2010 року у справі № 1-100/10, зокрема, встановлено, що: «ОСОБА_5, несумлінно ставлячись до своїх службових обов'язків, всупереч вимогам п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), на власний розсуд, безпідставно включив до складу податкового кредиту ПП «СВ. Сервіс» суму податку на додану вартість, а саме - 3227284,22 грн., сплачену ТОВ «Фільм Ю.Ей.», у зв'язку із створенням телесеріалу «Зцілення коханням» та придбанням виключних майнових прав на його використання. Відповідно до висновку №8134 від 25.10.2006 року судово-почеркознавчої експертизи підписи від імені директора ПП «Віола» ОСОБА_4 в договорі доручення від 01.12.2004 року, додатку №1 до договору доручення від 01.12.2004 року, податкових накладних: №16 від 28.12.2004 року, №02 від 01.03.2005 року, №03 від 05.03.2005 року, №07 від 05.06.2005 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою. Окрім цього, відповідно до виписок по розрахунковому рахунку ПП «Сімург»№2600737429101 в АКБ «Інтерконтинентбанк»м.Київ, за період з 19.07.2004 року по 30.12.2005 року грошові кошти, за умовами договору доручення (б/н) від 01.12.2004 року на розрахунковий рахунок ПП «Віола»фактично не перераховувались. Разом з тим, службовими особами ПП «Віола» відповідного звіту про виконання умов договору доручення (б/н) від 01.12.2004 року в ПП «Сімург» не надано. Визначені умовами договору доручення (б/н) від 01.12.2004 року послуги ПП «Віола» фактично не надавало, а надані в ПП «Сімург» зазначений договір (з додатком №1) та податкові накладні: №16 від 28.12.2004 року, №03 від 05.03.2005 року, №07 від 05.06.2005 року є неправдивими. Визначені умовами договору доручення (б/н) від 01.12.2004 року послуги ПП «КАПА Інтернейшнл» фактично не надавало, а надані в ПП «Сімург» зазначений договір (з додатком №1), податкова накладна №11 від 30.06.2005 року, та проміжні акти від 30.06.2005 року є неправдивими. Службовими особами ПП «Сімург» відповідного звіту про виконання умов договору доручення (б/н) від 01.11.2004 року та податкових накладних про сплату зазначених коштів ПП «СВ. Сервіс» не надано. Таким чином, ПП «СВ-Сервіс» за листопад 2005 року безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 561000 грн. за операціями з ПП «Сімург» відповідно до договору доручення від 01.11.2004 року, оскільки всупереч вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями) вказана сума податку на додану вартість не підтверджена податковими накладними. ОСОБА_5 не пересвідчився щодо дійсної сплати відповідних коштів на розрахунковий рахунок ПП «Брем» за укладеними: договором зберігання від 01.10.2004 року, договором про надання послуг від 02.10.2004 року та агентським договором від 27.12.2004 року, а також щодо наявності податкової накладної та звіту ПП «Сімург» про надання послуг за укладеним договором доручення від 01.11.2004 року, що, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), є обов'язковими умовами для правомірності формування податкового кредиту ПП «СВ. Сервіс» в частині розрахунків за вказаним договором доручення, а також не впевнився в достовірності складеного податкового обліку свого підприємства та законності сформованого податкового кредиту з ПДВ за листопад 2005 року. Продовжуючи неналежно ставитись до своїх службових обов'язків, не звертаючи уваги на безпідставність формування за листопад 2005 року податкового кредиту ПП «СВ. Сервіс», отриманого від здійснення операції за вказаними договорами, директор ПП «СВ - Сервіс»ОСОБА_5, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, погодив із службовими особами ПП «Сімург» та надав їм усне доручення про складання податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «СВ-Сервіс» за листопад та грудень 2005 року, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування і розрахунку суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року. Службові особи ПП «Сімург», виконуючи умови договору на бухгалтерське обслуговування ПП «СВ. Сервіс» і доручення директора зазначеного підприємства ОСОБА_5, а також, використовуючи наявні у них угоди, укладені між ПП «СВ. Сервіс»і підприємствами: ТОВ «Фільм Ю.Ей.», АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація», ПП «Брем», ПП «Сімург» та інші первинні документи про здійснення операцій між ними, здійснили розрахунки сум податку на додану вартість та склали податкові декларації ПП «СВ. Сервіс» з ПДВ за листопад та грудень 2005 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування і заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ПП «СВ. Сервіс» за грудень 2005 року, які за своїм змістом не відповідають дійсності через відсутність права на формування податкового кредиту з ПДВ від виконання зазначених операцій. ОСОБА_5, являючись директором ПП «СВ. Сервіс» та знаходячись в приміщенні ПП «Сімург» за адресою: м.Київ, вул.Гончара, 60, на початку грудня 2005 року підписав від свого імені складену податкову декларацію ПП «СВ. Сервіс» з ПДВ за листопад 2005 року в графі: «Керівник», скріпив печаткою свого підприємства, та надав до ДПІ у Шевченківському районі м.Києві, яку зареєстровано за вх. №308834 від 09.12.2005 року. ОСОБА_5, будучи службовою особою ПП «СВ-Сервіс», несумлінно ставлячись до своїх службових обов'язків, не виконав їх і у грудні 2005 року та січні 2006 року, не перевіривши зміст, підписав від свого імені складену податкову декларацію ПП «СВ. Сервіс» з ПДВ в графі: «Керівник», скріпив печаткою свого підприємства, та надав до ДПІ у Шевченківському районі м.Києві, яку зареєстровано за вх. №348087 від 17.01.2006 року. Внаслідок недбалих дій ОСОБА_5 незаконно заявлено до відшкодування із державного бюджету податку на додану вартість у розмірі 4751561 грн., що більше ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тим самим, ОСОБА_5 заподіяв істотної шкоди державним інтересам та спричинив тяжкі наслідки. Здійснюючи операцій за вказаними угодами, ПП «СВ. Сервіс» всупереч вимог п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), за листопад 2005 року безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 5159832 грн., внаслідок чого директор зазначеного підприємства ОСОБА_5, у грудні 2005 року і січні 2006 року надав до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва: - податкові декларації ПП «СВ. Сервіс» з ПДВ за листопад та грудень 2005 року; - розрахунок суми бюджетного відшкодування ПП «СВ -. Сервіс» за грудень 2005 року; - заяву ПП «СВ. Сервіс» про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року у розмірі 4751561 грн. на рахунок №2600218093 в АБ «Ажіо», МФО 300175. Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_5 повністю визнав себе винним в пред'явленому обвинуваченні, щиросердно розкаявся і пояснив, що він працював директором ПП «СВ. Сервіс» з 30.08.2005 року по кінець 2008 року. Податкову звітність, підготовлену працівниками ПП «Сімург», він підписував і ставив на неї печатку підприємства, але дані, які вносились до цієї звітності він не перевіряв.»

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 21.10.2010 року у справі № 1-100/10 встановлено, що ПП «СВ-Сервіс» всупереч вимог пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, пп.пп. 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за листопад 2005 року безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 5159832 грн., внаслідок чого ОСОБА_5, у грудні 2005 року і січні 2006 року надав до ДПІ у Шевченківському районі м.Києва податкові декларації ПП «СВ-Сервіс» з ПДВ за листопад та грудень 2005 року та заяву ПП «СВ-Сервіс» про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року у розмірі 4751561 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Також, суд першої інстанції вірно узяв до уваги посилання позивача на те, що з метою підтвердження розрахунків за договором від 01.10.2004 відповідачем на адресу ПП «Брем» направлявся лист від 22.02.2006 року № 1567/10/23-8 про надання документів, а також на постанову від 10.10.2006 року про закриття кримінальної справи в частині умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, відносно ОСОБА_5 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки, по-перше, відповідь на вказаний лист від 22.02.2006 року № 1567/10/23-8 не отримано, по-друге, вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 21.10.2010 року у справі № 1-100/10 встановлено, що ОСОБА_5, будучи службовою особою ПП «СВ-Сервіс», несумлінно ставлячись до своїх службових обов'язків, не виконав їх і у грудні 2005 року та січні 2006 року, не перевіривши зміст, підписав від свого імені складену податкову декларацію ПП «СВ-Сервіс» з ПДВ в графі: «Керівник», скріпив печаткою свого підприємства, та надав до ДПІ у Шевченківському районі м.Києві, яку зареєстровано за вх. № 348087 від 17.01.2006 року, внаслідок недбалих дій останнього незаконно заявлено до відшкодування із державного бюджету податку на додану вартість у розмірі 4751561 грн., що більше ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тим самим ОСОБА_5 заподіяв істотної шкоди державним інтересам та спричинив тяжкі наслідки.

Таким чином, головною метою, яку переслідували сторони при укладенні вищевказаних договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ПП «СВ-Сервіс» податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані договори є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч наведеним вимогам, надав суду належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій та спростував доводи позивача. В той же час позивач не довів обґрунтуваність своїх позовних вимог.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «СВ-Сервіс»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 04 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.