Рішення

від 17.11.2008 по справі 2683-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2683-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.11.2008Справа №2-7/2683-2007

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (98303, м. Керч, вул. Години, 2-В, ідентифікаційний код 19195199)

До відповідача Централізованої бухгалтерії №1 управління освіти (98302, м. Керч, вул. Єрьоменко, 9, ідентифікаційний код 22235583)

Про стягнення 962 885,33 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Гогуа О. К., предст., дов. №982/01-01-01-18 від 01.12.2006 р.

Від відповідача  - Мордвінкіна О. М., предст., дов. №682/01-29.20 від 11.11.2008 р.; Сапач В. С., предст., дов. №681/01-29.20 від 11.11.2008 р.  

        Суть справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Централізованої бухгалтерії №1 управління освіти про стягнення 962 885,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору №650 від 09.01.2002 р. відповідачу надаються послуги з водопостачання та водовідведення, які своєчасно та в повному обсязі ним не оплачуються, у зв'язку з чим КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» просить суд стягнути з Централізованої бухгалтерії №1 управління освіти заборгованість у розмірі 962 885,33 грн. в примусовому порядку.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема, посилався на розбіжності в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення.

Ухвалою ГС АР Крим від 24.05.2007 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням у справі судової економічної експертизи, на вирішення якої було поставлено наступне питання:

- в якій сумі документально підтверджується заборгованість Централізованої бухгалтерії №1 перед Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» за послуги з водопостачання та водовідведення (окремо по кожній послузі) за договором №650 від 09.01.2002 р.?

Після надходження до суду висновку експерта ухвалою ГС АР Крим від 03.11.2008 р. провадження у справі було поновлено.

У судовому засідання представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за час проведення судової економічної експертизи сума заборгованості зменшилися та станом на 01.1.2008 р. складає 448 825,35 грн., в обґрунтування чого відповідач надав відповідний акт звірки.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. По справі оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін,  підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

09.01.2002 р. між Керченським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (Правонаступником якого є позивач у справі, Водоканал) та Централізованою бухгалтерією №1 управління освіти (Абонент) був укладений договір №650 на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію, пунктом 1 якого передбачено, що Водоканал приймає на себе водопостачання Абонента питною водою до місця приєднання останнього до міського водопроводу та приймання з очищенням стоків від Абонента в міський каналізаційний колектор в обумовлених обсягах.

Відповідно до пункту 5 Договору зняття показників водомірів чи вимірювачів витрат здійснюється щомісячно представником Водоканалу спільно з представником Абонента.

Водоканал пред'являє Абоненту рахунок для оплати за воду та стоки згідно з актами про витрати води або згідно з актами про порушення до 10 числа, а Абонент зобов'язаний оплатити рахунок до 25 числа наступного місяця.

В пункті 21 Договору сторони передбачили, що він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2002 року. Договір вважається продовженим на наступний рік якщо жодна зі сторін не заявить про розірвання договору не менш ніж за 2 місяця до закінчення строку його дії.

Сторони не представили суду доказів розірвання договору або зміни його умов, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. За таких обставин, суд дійшов висновку, що зазначений вище договір продовжує діяти і на теперішній час.

В пункті 6 укладеного між сторонами договору №650 від 09.01.2002 р. передбачено, що тариф за воду складає 3,07 грн. за 1 куб. м.; за стоки – 2,67 грн. за 1 куб. м. При цьому, тарифи можуть бути переглянуті по мірі уточнення вартості матеріалів, які надходять від постачальників. Водоканал зобов'язується довести до відома Абонента зміну тарифів через газету «Керченський робочий».

З приводу формування тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв'язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Суд зазначає, що згідно з положеннями Закону України «Про природні монополії», зокрема, ст. 5, позивач відноситься до природних монополістів, які надають послуги з водопостачання та водовідведення.

Ст. 8 вказаного Закону передбачено, що предметом регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з цим Законом є, у тому числі, ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про природні монополії» національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом, які утворюються та ліквідуються Президентом України, основними повноваженнями яких є, у тому числі, регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та формування цінової політики у відповідній сфері регулювання.

Комісії відповідно до покладених на них завдань, зокрема, формують у відповідних сферах природних монополій цінову політику, визначають умови доступу споживачів до товарів, що виробляються суб'єктами природних монополій (ст. 13 Закону України «Про природні монополії»).

П. 2 Прикінцевих положень вищевказаного Закону встановлено, що органи, які виконують окремі функції регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, продовжують їх виконувати до створення національних комісій регулювання природних монополій.

П. 16 Постанови Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 р. «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевих рад з регулювання цін та тарифів» (в редакції до прийняття КМУ Постанови №342 від 11.05.2005 р.) передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації встановлюють, у тому числі, тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності для всіх споживачів, і комплекс робіт, пов'язаних з відпуском цим суб'єктам води та її очищенням.

На виконання вказаної Постанови КМУ Радою Міністрів Автономної Республіки Крим 22.08.2000 р. була прийнята Постанова №277 «Про тарифи на житлово-комунальні послуги». П. 16 вказаної Постанови керівникам організацій, підприємств всіх форм власності і відомчої підлеглості, які надають послуги з водопостачання та водовідведення, надано право на встановлення тарифів на вказані послуги для інших споживачів виходячи з економічно обґрунтованих витрат і встановленого граничного рівня рентабельності, та включати в тарифи для інших споживачів не відшкодовану з бюджету суму витрат від надання послуг населенню. Вказана постанова втратила чинність 30.05.2006 р. у зв'язку з прийняттям Радою Міністрів АР Крим постанови №287.

Як вбачається з висновку проведеної в рамках цієї справи експертизи, Керченською міською радою в період до 23.03.2005 р. тарифи на водопостачання та водовідведення не встановлювались. Відповідно, згідно з постановою РМ АР Крим №277, в цей період КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» повинно було самостійно встановлювати тарифи на водопостачання та водовідведення, виходячи з економічної обґрунтованості собівартості та граничного рівню рентабельності.

Експертом вказано, що згідно даних рахунків, виставлених позивачем за період з 01.10.2003 р. по 01.01.2004 р. тарифи на послуги КРП «ВПВКГ м. Керчі» були встановлені в наступних розмірах за 1 куб. м.:

-          водопостачання – 7,86 грн. без ПДВ;

-          водовідведення – 6,36 грн. без ПДВ.

Оголошення про встановлення вказаних тарифів було опубліковано в газеті «Керченський робочий» 18.10.2003 р.

За період з 01.01.2004 р. по 01.04.2005 р. тарифи на послуги КРП «ВПВКГ м Керчі» були встановлені в наступних розмірах за 1 куб. м.:

-          водопостачання – 10,91 грн. без ПДВ;

-          водовідведення – 8,66 грн. без ПДВ;

Оголошення про встановлення зазначених тарифів було опубліковано в газеті «Керченський робочий» 10.01.2004 р.

30.07.2004 р. вступив в силу Закон України «Про житлово-комунальні послуги», статтею 31 якого передбачено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку, а органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

23.02.2005 р. Виконавчим комітетом Керченської міської ради було прийнято рішення №194, яким для бюджетних установ були затверджені наступні тарифи (за 1 куб. м.):

- водопостачання – 1,18 грн. без ПДВ;

- водовідведення – 1,00 грн. без ПДВ.

Експертом досліджено, що за період з 01.04.2005 р. по 01.08.2006 р. позивачем вартість наданих послуг з водопостачання та водовідведення розраховувалася, виходячи з вищевказаних тарифів, затверджених органом місцевого самоврядування.

Рішенням Керченської міської ради №582 від 26.06.2006 р. були затверджені наступні тарифи для бюджетних установ:

-          водопостачання – 5,57 грн. за 1 куб. м. без ПДВ;

-          водовідведення – 5,66 грн. за 1 куб. м. без ПДВ.

Згідно виставлених рахунків за період з 01.08.2006 р. по 01.01.2007 р. КРП «ВПВКГ м. Керчі» використовувалися тарифи, затверджені рішенням Керченської міської ради №582 від 26.06.2006 р.

За результатом проведеного дослідження експертом було зазначено, що розміри тарифів на водопостачання та водовідведення, вказані КРП «ВПВКГ м. Керчі» у виставлених рахунках за період з 01.10.2003 р. по 01.01.2007 р., відповідають діючому законодавству, а заборгованість Централізованої бухгалтерії №1 управління освіти перед Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» станом на 01.01.2007 р. складає 963 873,39 грн.

У суду відсутні підстави не довіряти зазначеному висновку експерта, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання свідомо помилкового висновку по експертизі.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, за проведення судової економічної експертизи відповідачем була частково оплачена заборгованість у розмірі 515 048,04 грн., у зв'язку з чим заборгованість Централізованої бухгалтерії №1 управління освіти перед Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» станом на 01.11.2008 р. складає 448 825,35 грн. Цей факт підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 01.11.2008 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В п. 3 Роз'яснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 515 048,04 грн. підлягає припиненню за пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Відповідач, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не представив суду доказів оплати заборгованості у зазначеному вище розмірі. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором №650 від 09.01.2002 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення, через що вимоги КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» щодо стягнення з Централізованої бухгалтерії №1 управління освіти заборгованості у сумі 448 825,35 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

        З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Припинити провадження у справі в частині стягнення з Централізованої бухгалтерії №1 управління освіти на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» заборгованості у сумі 515 048,04 грн.

3.          Стягнути з Централізованої бухгалтерії №1 управління освіти (98302, м. Керч, вул. Єрьоменко, 9, ідентифікаційний код 22235583) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (98303, м. Керч, вул. Години, 2-В, ідентифікаційний код 19195199) суму заборгованості у розмірі 448 825,35 грн., 9628,85 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.