Рішення

від 22.12.2008 по справі 15875-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

15875-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2008Справа №2-15/15875-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Приватного підприємства «Вігда» (98470, АР Крим, Бахчисарайський район, смт. Куйбишеве, вул. Лікарняна, 1, ідентифікаційний код 24868915)

Про стягнення 62297,78 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Ключник О.О., довіреність № 013-Д від 03.01.2008 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулося до  Господарського суду АР Крим з позовом Приватного підприємства «Вігда» про стягнення з відповідача 62297,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг за договором на користування еклектичною енергією  № 873 від 17.06.2004 р. та додатковою угодою про реструктуризацію боргу від 20.03.2006 р. до вказаного договору, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 62297,78 грн., яка в добровільному порядку не сплачена, що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 27.03.2008 р. провадження у справі було зупинено до розгляду Господарським судом АР Крим справи № 2-7/2986-2008 за позовом Приватного підприємства «Вігда» до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про розірвання додаткової угоди про реструктуризацію боргу від 20.03.2006 р. до договором на користування еклектичною енергією  № 873 від 17.06.2004 р.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 01.09.2008 р. у справі № 2-7/2986-2008 позов Приватного підприємства «Вігда»  був залишений без розгляду на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.10.2008 р. провадження у справі було поновлено.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце слухання справи був сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснеяння представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

17.06.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі Бахчисарайського РЕМ (Постачальник) та Приватним підприємством «Вігда» (Споживач) був укладений договір № 873 на постачання електричної енергії (а.с.11-15).

Згідно пункту  1 Договору Постачальник постачає електричну енергією Споживачу, а Споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі ( 5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, по графіку погашення заборгованості, по актам порушення ПКЕЕ) відповідно умовам цього договору та додатків до нього, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до преамбули розділу 2 Договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», ПКЕЕ.

Споживач зобов'язується сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, відповідно умовам додатків № 4.1, або № 4.2 «Порядок розрахунків» (пункт 2.2.3 Договору).

Згідно з пунктом 6.5 Правил користування електричною енергією від 31.06.1996 р. № 28 зі змінами від 22.11.2006 р. № 1497 у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.

20.03.2006 р. сторони уклали Додаткову угоду № 2/1202 до договору № 873 від 17.06.2004 р., згідно з якою Споживач бере на себе зобов'язання виплатити Електропостачальній організації заборгованість за використану електроенергію в сумі 68058,95 грн. згідно з відповідним графіком, приведеним у цій угоді з травня 2006 р. по січень 2007 р. (а.с. 8)

Дійсна Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору № 873 від 17.07.2004 р.

Крім того, угодою передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати обумовлених вказаною додатковою угодою платежів, Енергопостачальна організація у встановленому порядку здійснює відключення Споживача від джерел електропостачання, а також здійснює Споживачу нарахування за весь час прострочення на суму простроченого платежу: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, 3% річних. При цьому сума боргу повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору або визнання його недійсним, отже суд керується в даному випадку презумпцією правомірності правочину, передбаченою статтею 204 Цивільного кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач в порушення умов Договору № 873 від 17.06.2004 р. та Додаткової угоди № 2/1202 від 20.03.2006 р. не виконав свої обов'язки щодо повного та своєчасного розрахунку за спожиту електроенергію відповідно до затвердженого графіку погашення заборгованості, в результаті чого за ним склалася заборгованість  у розмірі 62297,78 грн. за період з 01.05.2006 р. по 19.04.2007 р., що і послужило підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

          Відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати заборгованості за спожиту електричну енергію, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

          Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

Таким чином, відповідачем не представлено суду достатніх належних та допустимих доказів, які б спростували заявлені позивачем вимоги.

   Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № 873 від 17.06.2004 р. та Додатковою угодою № 2/1202 від 20.03.2006 р., через що  позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 62297,78  грн. підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Вігда» (98470, АР Крим, Бахчисарайський район, смт. Куйбишеве, вул. Лікарняна, 1, ідентифікаційний код 24868915) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код  00131400, р/р 260323051142 у філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805)  62297,78 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, 622,98 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

               Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.