Рішення

від 12.01.2009 по справі 8236-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8236-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

12.01.2009Справа №2-15/8236-2008

За позовом Приватного підприємства «Кримпродпоставка», (98542 АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Перемоги, 15, кв. 17; ідентифікаційний код 1000015166)

До відповідача Закритого акціонерного  товариства «Ленинский Агрохим», (98200 АР Крим, смт. Леніне, вул. Фрунзе, 5; ідентифікаційний код 31578254)

Про стягнення 144304,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Задков О.І., довіреність № 8 від 12.08.2008 р. у справі

Від відповідача  – не з'явився

Обставини справи: Приватне підприємство «Кримпродпоставка» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Закритого акціонерного  товариства «Ленинский Агрохим» про стягнення 89630,00 грн. основного боргу, 54674,00 грн. – пені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання № б.н. від 05.03.2008 р.  щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, що і стало приводом для звернення Приватного підприємства «Кримпродпоставка» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Позивач заявою від 17.11.2008 р. в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог, та просить суд стягнути з відповідача 81930,00 грн. основного боргу та 75375,00 грн. пені за період з 12.03.2008 р. по 12.09.2008 р.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти збільшення розміру позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У зв'язку з чим суд вважає за можливим подальший розгляд справи здійснювати   з врахуванням збільшення розміру позовних вимог.

Також заявою від 12.12.2008 р. позивач просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення з відповідача 7700,00 грн. основного боргу, у зв'язку з його сплатою.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з тих мотивів, що отриманий товар за договором від 05.03.2008 р. не відповідає якості, а саме отримане вугілля на 50 % складається з пилу, що ускладнює його швидку реалізацію. На підтвердження викладеного відповідач посилається на двосторонній акт від 15.04.2008 р. , складений  сторонами щодо якості отриманого товару.

09.01.2008 р. до канцелярії суду від відповідача надійшла телеграма з клопотанням відкласти розгляду справи у зв'язку з тим, що голова правління ЗАТ «Ленинский Агрохим» знаходиться на стацианарному лікуванні. Клопотанням, що надійшло до канцелярії суду 12.01.2009 р., відповідач також просить суд відкласти розгляд справи з тих же підставі, що були викладені у телеграмі від 9.01.2009 р.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, не вбачає обґрунтованих підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Отже, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними у справі документами в порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України, судом не вбачається обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи.

Крім того, розгляд справи неодноразово відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

05.03.2008 р. між Приватним підприємством «Кримпродпоставка» (Постачальник) (позивач) та Закритим акціонерним  товариством «Ленинский Агрохим» (Покупець) (відповідач) був укладений договір постачання товару (а.с.7).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти від Постачальника товар та своєчасно його сплатити на умовах дійсного Договору.

Ціні, кількість та асортимент товарів, проданих з дійсного договору, визначаються усним узгодженням та вказується у накладних, які є невід'ємною частиною дійсного Договору (п. 2.1 Договору).

Загальна сума договору складає 100000,00 грн. (п. 2.2 Договору).

Оплата товару Покупцем здійснюється у гривнях по безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Зі згодою Постачальника допускається сплата партії товару частинами (п. 5.1 Договору).

Покупець зобов'язується виконати повну оплату товару протягом п'яти банківських днів з моменту поставки. У випадку несвоєчасної сплати отриманої партії товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику неустойку у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, з врахування  коефіцієнту інфляції діючого на момент виникнення заборгованості (п. 5.2 Договору).

У відповідності з умовами договору від 05.03.2008 р., позивачем на адресу відповідача буле поставлене вугілля у кількості 138 тон на суму 97980,00 грн., що підтверджується накладною № 18 від 05.03.2008 р.(а.с. 8).

Відповідач у судовому засідання та у відзиві на позов проти факту отримання зазначеного  товару на суму 97980,00 грн. за договором постачання від 05.03.2008 р. не заперечує.

Отже судом встановлено та підтверджено матеріалами справи виконання позивачем за договором поставки від 05.03.2008 р. обов'язків щодо постачання товару.

Як визначено у договорі поставки від 05.03.2008 р., сторони погодили строки сплати  отриманого товару, а саме відповідач зобов'язується виконати повну оплату товару протягом п'яти банківських днів з моменту поставки, тобто до 12.03.2008 р.

Як зазначене позивачем та не заперечується відповідачем, платіжним дорученням № 19119 від 27.02.2008 р. відповідач здійснив переплату за отримане вугілля у розмірі 1000,00 грн. (а.с.50).

У подальшому, після отримання товару відповідач з порушенням строків оплати товару, була здійснена часткова сплата на суму 15050,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями доданими до матеріалів справи від 01.04.2008 р., від 07.04.2008 р., від 15.04.2008 р., від 18.04.2008 р., від 13.05.2008 р., 23.05.2008 р., від 12.06.2008 р., 17.06.2008 р., 25.06.2008 р., 10.07.2008 р., 22.07.2008 р., 05.08.2007 р., 15.08.2008 р. (а.с.50-54).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач  прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару на суму 96980,00 грн. (97890,00 грн. – 1000,00 грн.).

Таким чином з урахуванням подальших часткових оплат заборгованості за відповідачем існує заборгованість за отриманий товар станом на день розгляду справи у розмірі 81930,00 грн. (96980,00 грн. -15050,00 грн.).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за поставлений позивачем товар.

За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 81930,00грн. заборгованості за поставлений товар.

Первісно позивач просив суд стягнути з відповідача 89630,00 грн., однак заявою від 12.12.2008 р. позивач просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення з відповідача 7700,00 грн. основного боргу, у зв'язку з його сплатою, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.06.2008 р., 17.06.2008 р., 25.06.2008 р., 10.07.2008 р., 22.07.2008 р., 05.08.2007 р., 15.08.2008 р. на суму 7700,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заяву позивача,  суд вважає за можливе вказану заяву  задовольнити.

Судом встановлено, що відмова позивача від частини позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, також, приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване  саме позивачем, а отже заява Приватного підприємства «Кримпродпоставка» підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1  статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Таким чином, провадження у справі  в частині стягнення основного боргу у розмірі 7700,00 грн. підлягає припиненню, а вимоги позивача про стягнення з Закритого акціонерного  товариства «Ленинский Агрохим» заборгованості у розмірі 81930,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на акт від 15.04.2008 р. у якому зазначено, що вугілля, що зберігається на складі відповідача, не відповідає якості, у ньому 50 % підмішано пилу, у зв'язку з чим реалізація вугілля проходить довго, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3.3 договору постачання від 05.03.2008 р. приймання товару по кількості та якості здійснюється одночасно на складі покупця у процесі відвантаження товару.

Відповідно до п. 4.2 договору поставки від 05.03.2008 р., претензії по якості товару приймаються постачальником протягом двох календарних днів, як свідчать матеріали справи з 05.03.2008 р. по 07.03.2008 р. претензій щодо якості поставленого товару до позивача не надходили.

Крім того, п.п. 4.3, 4.4 договору поставки від 05.03.2008 р. передбачено, що покупець не має права без згоди з постачальником використовувати товар, по яким ним заявлена претензія, вісь товар або його частини, до якості яких покупець пред'являє претензії, повинен знаходитись у покупця до перевірки та підтвердження обґрунтованості претензії представником постачальника або його уповноваженою особою.

Як вбачається з акту від 15.04.2008 р. відповідач реалізовував товар до складання акту, крім того у акті не вказано яку кількість поставленого товару було перевірено.

Зазначений акт від 15.04.2008 р. не відповідає вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничого призначення та товарів народного споживання за якістю (№П-7 від 25.04.1966 р.).

Так, відповідно до п. 29 Інструкції за наслідками приймання продукції за якістю і комплектності за участю представників, вказаних в пп. 19 і 20 дійсної Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектності.

У цьому акті повинно бути вказане, зокрема, найменування одержувача продукції і його адреса; прізвища, ініціали людей, що брали участь в прийманні продукції за якістю і в складанні акту, місце їх роботи, ними посади, дата і номер документа про повноваження представника на участь в перевірці продукції за якістю і комплектності, а також вказівка про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю; дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик виробника (відправника) Основними і Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими правилами або договором не передбачений; кількість (вага), повне найменування і перерахування пред'явленою до огляду і фактично перевіреної продукції з виділенням продукції забракованою, такою, що підлягає виправленню у виробника або на місці, зокрема шляхом заміни окремих деталей, а також продукції, сорт якої не відповідає сорту, вказаному в документі, що засвідчує її якість. Докладний опис виявлених недоліків і їх характер; підстави, по яких продукція переводиться в нижчий сорт, з посиланням на стандарт, технічні умови, інші обов'язкові правила; висновок про характер виявлених дефектів в продукції і причина їх виникнення.

У акті перед підписом осіб, що брали участь в прийманні, повинно бути вказано, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, що містить дані, не відповідні дійсності.

Відсутність зазначених реквізитів у акті від 15.04.2008 р., а також враховуючи те, що зазначений акт був складений з порушенням строків, передбачених договором, тобто якість отриманої продукції не була перевірена у день відвантаження, а вимога щодо якості поставленого товару протягом двох днів позивачу не пред'явлена,  суд не може прийняти акт від 15.04.2008 р. як доказ неякісного поставленого товару, тобто заперечення, викладені у відзиві на позов  не є переконливими.

Іншого, всупереч вимогам статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України, ніж встановлено судом, відповідачем надано не було.

Крім  того, позивач з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі  75375,00 грн. у період з 12.03.2008 р. по 12.09.2008 р.

Так, п. 5.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати отриманої партії товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику неустойку у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, з врахування  коефіцієнту інфляції діючого на момент виникнення заборгованості

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином,  враховуючи умови договору поставки від 05.03.2008 р., відповідно до якого оплата проводитися протягом п'яти банківських днів з моменту поставки, відповідач повинен був виконати зобов'язання по оплаті поставленого товару до 12.03.2008 р., відтак пеня може бути нарахована відповідачеві  за період з 12.03.2008 р. по 12.09.2008 р., тобто за 6 місяців від дня, коли зобов'язання щодо сплати товару повинно було виконано.

Крім того, судом встановлено, що відповідач  прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару на суму 96980,00 грн. у зв'язку з предоплатою за отриманий товар у розмірі 1000,00 грн. платіжним дорученням від 27.02.2008 р.

Позивачем при нарахуванні суми пені були застосовані відсотки, передбачені Договором, а саме 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.   

Відповідно до частини 1 статті 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.  

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд робить висновок, що  відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву.

Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до Постанови НБУ від 29.12.2007 р. N 492 розмір облікової ставки НБУ з 01.01.2008 р. становить 10 %, з 30.04.2008 р. – 12 % (Постанова НБУ від 21.04.2008 р. N 107).

Відтак, заявлена позивачем сума пені у розмірі 75375,00 грн. підлягає перерахуванню  за період з 12.03.2008 р. по 12.09.2008 р. з урахування здійснених відповідачем проплат та зменшенню:

З 12.03.2008 р. по 01.04.2008 р. – 96980,00 грн.(сума заборгованості) х 20 дн. (кількість днів прострочення) х 20% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. =     1062,79  грн.

З 02.04.2008 р. по 07.04.2008 р. – 95980,00 грн. х  6 дн. х 20% / 365 = 315,55грн.

З 08.04.2008 р. по 15.04.2008 р. – 94980,00 грн. х  8 дн. х 20% / 365 = 416,35грн.

З 16.04.2008 р. по 18.04.2008 р. – 93980,00 грн. х  3 дн. х 20% / 365 = 154,49грн.

З 19.04.2008 р. по 29.04.2008 р. – 92980,00 грн. х 11 дн. х 20% / 365 = 560,43грн.

З 30.04.2008 р. по 13.05.2008 р. – 92980,00 грн. х  14 дн. х 24% / 365 = 855,93грн.

З 14.05.2008 р. по 23.05.2008 р. – 90980,00 грн. х  10 дн. х 24% / 365 = 598,22грн.

З 24.05.2008 р. по 12.06.2008 р. – 89630,00 грн. х  20 дн. х 24% / 365 = 1178,70грн.

З 13.06.2008 р. по 17.06.2008 р. – 88630,00 грн. х  5 дн. х 24% / 365 = 291,39грн.

З 18.06.2008 р. по 25.06.2008 р. – 87630,00 грн. х  8 дн. х 24% / 365 = 460,96грн.

З 26.06.2008 р. по 10.07.2008 р. – 86730,00 грн. х  15 дн. х 24% / 365 = 855,42грн.

З 11.07.2008 р. по 22.07.2008 р. – 86330,00 грн. х  12 дн. х 24% / 365 = 681,18грн.

З 23.07.2008 р. по 05.08.2008 р. – 85830.00 грн. х  14 дн. х 24% / 365 = 790,11грн.

З 06.08.2008 р. по 15.08.2008 р. – 83930,00 грн. х  10 дн. х 24% / 365 = 551,90грн.

З 16.08.2008 р. по 12.09.2008 р. – 81930,00 грн. х  28 дн. х 24% / 365 = 1508,40грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сума пені у розмірі 10281,82 грн., є обґрунтованою, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-85Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного  товариства «Ленинский Агрохим», (98200 АР Крим, смт. Леніне, вул. Фрунзе, 5; ідентифікаційний код 31578254) на користь Приватного підприємства «Кримпродпоставка», (98542 АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Перемоги, 15, кв. 17; ідентифікаційний код 1000015166) 81930,00 грн. основного боргу, 10281,82 грн. пені, 922,11 грн. державного мита та 69,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 7700,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4.          В частині стягнення 65093,18 грн. пені у позові відмовити.

    Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.