8922-2008
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
РІШЕННЯ
Іменем України
23.12.2008Справа №2-7/8922-2008
За позовом: Фермерського господарства «Інніон» (97123, Нижньогірськийрайон, с. Охотське, вул. Ювілейна, 1, ідентифікаційний код 34079879)
До відповідача: Нижньогірської районної державної адміністрації (97100, смт. Нижньогірський, вул. Леніна, 11)
Про спонукання до виконання певних дій.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача – Перець О. І., предст., дов. від 26.08.2008 р.
Від відповідача – не з'явився.
Суть справи: Фермерське господарство «Інніон» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Нижньогірську районну державну адміністрацію поновити дію договору оренди земельної ділянки площею 208,00 га, у тому числі ріллі – 208,00 га, від 09 серпня 2007 року з Фермерським господарством «Інніон» на новий строк з 09 серпня 2008 року по 09 серпня 2009 року на умовах, передбачених цим договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку зі спливом строку дії договору оренди земельної ділянки Фермерське господарство «Інніон» звернулося до Нижньогірської районної державної адміністрації з проханням продовжити термін дії оренди, яке відповідачем розглянуто не було. Позивач вважає, що бездіяльність Нижньогірської районної державної адміністрації порушує права Фермерського господарства «Інніон» як землекористувача, який згідно з Законом України «Про оренду землі» має переважне право на поновлення строку дії договору оренди.
У процесі розгляду позивачем був змінений предмет позову. Так, Фермерське господарство «Інніон» просить суд визнати поновленим на строк з 09 серпня 2008 року по 08 серпня 2009 року договір оренди земельної ділянки площею 208,00 га, у тому числі ріллі – 208,00 га, укладений між Фермерським господарством «Інніон» та Нижньогірською районною державною адміністрацією, на умовах, передбачених цим договором.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ :
09.08.2007 р. між Нижньогірською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Фермерським господарством «Інніон» (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, пунктом 1 якого передбачено, що Орендодавець згідно з розпорядженням Нижньогірської районної державної адміністрації №608 від 09.08.2007 р. надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, загальною площею 208,00 га, яка розташована на землях колишнього КСП «Гвардієць» - не витребувані паї Охотської сільської ради: лот №69, 70, 73, 74.
Відповідно до пункту 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 208,00 га, у тому числі: рілля – 208,00 га.
Згідно з пунктом 8 Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі: 0,5% з га, що становить 14 039,89 грн. на рік з ділянки (1 169,99 грн. на місяць).
Земельна ділянка була передана позивачеві в оренду за актом приймання-передачі від 09.08.2007 р.
В пункті 7 сторони передбачили, що Договір укладено на 1 рік до 09.08.2008 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію та надати докази стовідсоткової сплати орендної плати за весь термін дії договору.
Користуючись вказаним правом, позивач листом від 03.06.2008 р. звернувся до Нижньогірської районної державної адміністрації з проханням продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки. Лист був отриманий відповідачем, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції (а. с. 29).
Проте, до часу подачі позивачем позову до суду заява Фермерського господарства «Інніон» Нижньогірською районною державною адміністрацією розглянута не була.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Статтею 119 Конституції України передбачено, що місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують, у тому числі, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян.
Аналогічні положення містяться в статті 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», в якій акцентується, що місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують, зокрема, виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян.
Причому місцеві державні адміністрації, згідно з приписами статті 3 вищевказаного Закону, діють, у тому числі, на засадах верховенства права та законності. Принципи законності та верховенства права визнаються судом такими, що кореспондуються зі статтями 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.
Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
На підставі частини 5 статті 123 Земельного кодексу України відповідач був зобов'язаний розглянути питання щодо продовження строку дії договору оренди з позивачем в місячний строк.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.
Проте, відповідач не надав суду доказів належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість продовження з позивачем договірних відносин з оренди земельної ділянки при фактичній відсутності будь-яких перешкод для цього, як само не надав і доказів прийняття ним відповідного рішення, обов'язковість ухвалення якого передбачена статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
У той же час, суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Аналогічне положення, як вже було вказано раніше, закріплено в п. 7 Договору оренди від 09.08.2007 р., яким передбачено переважне право на поновлення договору оренди.
Відповідач, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, не надав суду доказів, які б свідчили про неналежне виконання Фермерським господарством «Інніон» своїх обов'язків під час дії договору оренди земельної ділянки. Відсутність же заборгованості з орендної плати підтверджується наявними в матеріалах справи банквськими квитанціями (а. с. 25-28).
Більш того, частиною 3 вищевказаної статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Отже, цими нормами імперативно передбачено, що намір орендодавця про припинення договірних відносин має бути висловлений впродовж місячного строку після закінчення строку дії договору (тобто в даному випадку – до 09.09.2008 р.) шляхом направлення листа-повідомлення, а у випадку недотримання цього порядку договір обов'язково підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, враховуючи пропущення відповідачем місячного строку для пред'явлення заперечення щодо поновлення договору, а також приймаючи до уваги наявність у позивача переважного права, договір оренди від 09.08.2007 р. підлягає поновленню на новий строк на умовах, на яких він був укладений первісно.
Суд вважає непереконливими посилання позивача на Указ Президента України від 2 лютого 2002 року N 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», оскільки вказаний Указ носить рекомендаційний характер, не є обов'язковим для застосування при визначенні розміру орендної плати, оскільки встановлення плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення на рівні 3% вартості земельної ділянки визначено лише в якості пріоритетного завдання пореформеного розвитку аграрного сектора економіки, та, крім того, зміни щодо цього розміру плати за землю були внесені згідно з Указом Президента України від 19.08.2008 р. N 725/2008, тобто після звернення позивача з заявою про поновлення договору та після закінчення строку його дії. Встановлена ж договором оренди ставка плати за землю відповідає положенням статті 6 Закону України «Про плату за землю». Більш того, відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» поновлення договору оренди здійснюються на первісно закріплених договірних умовах.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд зазначає, що відмова відповідача в продовженні строку дії договору оренди, порушує права Фермерського господарства «Інніон» на землю, які гарантовані статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Згідно зі ст. 35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.
За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства «Інніон» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати поновленим на строк з 09 серпня 2008 року по 08 серпня 2009 року договір оренди земельної ділянки площею 208,00 га, у тому числі ріллі – 208,00 га, укладений 09 серпня 2007 року між Фермерським господарством «Інніон» (97123, Нижньогірський район, с. Охотське, вул. Ювілейна, 1, ідентифікаційний код 34079879) та Нижньогірською районною державною адміністрацією (97100, смт. Нижньогірський, вул. Леніна, 11), на умовах, передбачених цим договором.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.
Суд | Господарський суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 23.12.2008 |
Оприлюднено | 27.01.2009 |
Номер документу | 2790550 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Автономної Республіки Крим
Дворний І.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні