Рішення

від 11.12.2008 по справі 9437-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9437-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

11.12.2008Справа №2-15/9437-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріордан», (95015АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 23, к. 14; 95011 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Жуковського, 19, кв. 9; ідентифікаційний код 34211527)

До відповідача Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек», (98645 АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул.. Ленінградська, 41; ідентифікаційний код 0111946800)

Про стягнення 11422,73  грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –  Гуменюк Т.П., довіреність б.н. від 10.12.2008 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

         Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріордан» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом  до  Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек» про стягнення 11422,73 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по своєчасній  та в повному обсязі оплаті отриманого товару, через що заборгованість відповідача перед позивачем складає 11422,73 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Так відповідач посилається на те, що між сторонами не було укладено письмової угоди, яка б зобов'язувала відповідача оплатити отриманий товар, а отже  у позивача відсутні підстави для вимог щодо стягнення суми заборгованості за отриманий товар.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва  згідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст.. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

22.06.2006 р. ТОВ «Ріордан» на адресу Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек» було поставлено товар на загальну суму 14989,51 грн., що підтверджується розрахунковими накладними № РД – 0000295 від 22.06.2006 р.  на суму 14773,92 грн. та № РД – 0000296 від 22.06.2006 р. на суму 215, 59 грн.(а.с.16-17).

Зазначений товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у зазначених накладних та по суті не заперечується відповідачем.

Відповідно до накладної № 65 від 04.10.2006 р. відповідачем було здійснено повернення частки отриманого товару на суму 3566,78 грн. (а.с.15).

У зв'язку з несплатою отриманого товару, позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога № 1 від 26.09.2007 р. про необхідність сплатити заборгованість за отриманий товар (а.с.10-12).

У зв'язку з несплатою зазначеної заборгованості, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення її у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до частини 2 вказаної статті, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства  зобов'язання по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином, у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 11422,73 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача щодо відсутності обов'язку сплатити отриманий товар у зв'язку з наступним.

Чинним законодавством України не передбачена обов'язкова форма договору як єдиного письмового документу.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частина 2 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаними обома сторонами накладними на поставку товару.

Суд зазначає, що за накладними № РД – 0000295 від 22.06.2006 р.  на суму 14773,92 грн. та № РД – 0000296 від 22.06.2006 р. на суму 215, 59 грн. поставлявся саме товар – продукти харчування.

Законодавець визначає поняття товару як, будь-яка продукція, призначена для продажу.

Таким чином, суд робить висновок, між сторонами був укладений правочин з купівлі – продажу товарів, відповідно до якого позивач поставив зазначений товар на певну суму, відповідач прийняв товар, проте вартість товару не сплатив.

Крім того, за накладною № 65 від 04.10.2006 р. відповідачем було повернуто саме частку отриманого товару на суму 3566,78 грн.

Такі дії сторін через загальні основи і зміст цивільного законодавства слід визнати діями, які породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі – продажу. Ці дії, згідно статтям 11, 901, 903 ГК України, є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий товар.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого безоплатно надані товари (роботи, послуги) – це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Проте, другий абзац зазначеного пункту ст.. 1 Закону зазначає, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) – це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Як зазначалось вище, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про необхідність сплатити заборгованість за отриманий товар.

Крім того,   норми зазначеного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регулюють відносини, що виникають при визначені прибутку підприємства та встановлення розмір податку при оформлені податкової звітності, а отже не відноситься до  справи про стягнення заборгованості.

За приписами  статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Доказів, що підтверджують зворотне ніж встановлено судом під час розгляду справи або доказів сплати заборгованості відповідачем суду не представлено.

При таким обставинах позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек» 11422,73 грн. заборгованості за отриманий товар підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статями  33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек», (98645 АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул.. Ленінградська, 41; ідентифікаційний код 0111946800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріордан», (95015 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 23, к. 14; 95011 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Жуковського, 19, кв. 9; ідентифікаційний код 34211527) 11422,73 грн. основного боргу, 114,22 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.