Рішення

від 12.01.2009 по справі 10357-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10357-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

12.01.2009Справа №2-23/10357-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монблан-1», м. Сімферополь

До відповідача Приватного підприємця Галактіонової Ю.О., смт. Гвардійське, Сімферопольський район.

Про  стягнення  41966,10   грн.

                                                                                                                     Суддя Доброрез І.О.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Кириленко О.С., представ. за довір. №3 від 01.01.2009р.

Від відповідача – Полетаєва А.І., представ. за довір. від 25.11.2008р., Галактіонова Ю.О. –приватний підприємець, Юрченко В.П. –представник, дов. від 25.11.2008р.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 41966,10 грн. заборгованості по договору купівлі – продажу, в тому числі 5181,42грн. основного боргу, 36684,45 грн.  - відсоток за право користування товарним кредитом та 100,23 грн. за прострочення грошового зобов'язання.

        В судовому засіданні 09.12.2008р. представник позивача надав уточнення до позовної заяви та просить суд стягнути з відповідача суму боргу станом на 03.11.2008р. у розмірі 42572,33 грн., у тому числі: 5181,42грн.  основного боргу, 36684,45 грн.  - відсоток за право користування товарним кредитом, 100,23 грн. – 3% річних за прострочення грошового зобов'язання та 606,23 грн. інфляції.

        Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що відповідач замовлення по договору не здійснювала та товар позивачем не поставлявся. Крім того, на адресу відповідача направлялися комерційні пропозиції для покупки товарів, однак товар не покупався, заявки не направлялися, грошові кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Монблан-1» від відповідача не надходили. Представник відповідача вважає, що надані документи не підтверджують господарські взаємовідносини сторін та просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

        В судовому засіданні 18.12.2008р. від позивача надійшли заперечення на відзив, позивач вважає, що надані ним матеріали є первинними документами та мають юридичну силу, тому що в них є обов'язкові реквізити встановлені Законом  України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів №88 від 24.05.1995р.

        В судовому засіданні 12.01.2009р. представник відповідача надав аналогічний першому відзив на позов з врахуванням уточнених позовних вимог.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін,  суд

Встановив :

26.02.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Монблан-1» (Продавець) та Приватний підприємець Галактіонова Ю.О. (Покупець) уклали договір №МС00000043 купівлі-продажу товарів на  умовах товарного кредиту, відповідно до якого Продавець  зобов'язався передати Покупцю товар згідно попередньому письмовому або телефонному замовленню, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити поставлений товар згідно супровідних документів (п.1.1. договору).

Згідно вищевказаному договору по накладним №УМ-0001480 від 26.02.2008р. на суму 2156,42 грн., №УМ-0001481 від 26.02.2008р. на суму 1094,58 грн., №УМ-0001488 від 26.02.2008р. на суму1962,64грн., №УМ-0001489 від 26.02.2008р. на суму 1160,95грн. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 6374,59грн.

Доводи представника відповідача про те, що замовлення по договору відповідач не здійснював, товар не поставлявся та грошові кошти за нього відповідачем не сплачувалися суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

   Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999. № 996-Х1У  первинний документ - документ, який містить  відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення  господарських операцій.

         Як випливає з норм ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів №88 від 24.05.1995р.  первинні  документи   можуть для надання їм доказовості та юридичної сили повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

   Згідно п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України,  а також на бланках спеціалізованих форм,  затверджених  міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може  здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків,  які  повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

         Товар був одержаний особисто Галактіоновою Ю.О., про що свідчать її підписи на накладних (а.с.9-15). Факт укладення договору  №МС00000043 купівлі-продажу товарів на  умовах товарного кредиту від 26.02.2008р. відповідачем не заперечується.

Крім того, як вбачається з прибуткових накладних: від 11.03.2008р. №УМ-0000188 на суму 15,50 грн., від 11.09.2008р. №УМ-0000859 на суму 119,47грн. та №0000860 на суму 202,64 грн., від 13.09.2008р. №УМ-0000864 на суму 24,48 грн., №УМ-0000865 на суму 12,96грн. та №УМ-0000866 на суму 18,12грн., усього на суму 393,17грн., відповідачем була повернута частина товару, одержаного 26.02.2008р., що також підтверджує факт наявності господарських відносин з відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні у справі документи підтверджують факт отримання відповідачем товарів згідно договору №МС00000043 від 26.02.2008р.

Відповідно до п.2.1 договору позивач надав відповідачу товар на умовах товарного кредиту, на відстрочку платежу строком 7 банківських днів з дня поставки товару відповідачу.

        Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

        Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного кодексу України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

        Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

         Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не  встановлено договором або законом.

         Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за  договором  купівлі-продажу одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оплату відповідач здійснив частково у сумі 800,00 грн., про що свідчать прибуткові касові ордера №12360894 від 25.03.2008р. на суму 500,00грн. та №12361388 від 17.04.2008р. на суму 300,00грн. (а.с.17,18).

Таким чином сума основного боргу відповідача складає 5181,42 грн. та підлягає стягненню.

Пунктом 2.1 договору від 26.02.2008р. передбачена відповідальність відповідача за порушення строків оплати товару - після спливу строку товарного кредиту нараховуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 3% за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути пеню за користування товарним кредитом  з простроченням платежу 236 днів за станом на 03.11.2008р. у сумі 36684,45грн. Однак, згідно з п.2.1. договору оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу – 7 банківських днів з дня поставки товару, тобто строк оплати товару наступив 04.03.2008р., таким чином пеня підлягає нарахуванню починаючи з 05.03.2008р.

Крім того, згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто нарахування пені повинно бути закінчено 05.09.2008р.

Згідно з ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути  визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п.6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення  грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996. № 543\96-ВР. Статтями 1, 3  цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.  Розмір пені обчислюється від суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При таких обставинах, пеня підлягає стягненню частково у сумі 510,84грн. із рахунку подвійної облікової ставки НБУ, у т.ч.:

за період з 05.03.2008р. по 29.04.2008р. від суми боргу 5181,42 грн., що становить 72,54грн. (5181,42 грн. х 10% х2 : 100 : 366 х 25 дн. = 70,78грн.);

за період з 30.04.2008р. по 05.09.2008р.  від суми боргу 5181,42 грн., що становить  438,30 грн. (5181,42 грн. х 12% х2 : 100 : 366 х 129 дн. = 438,30 грн.).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Річні пред'явлені позивачем до стягнення в сумі 100,23 грн., але нарахування річних необхідно здійснити з рахунком настання строку оплати, тобто  з 05.03.2008р. по 03.11.2008р.

Але враховуючи, що розмір річних за період з 05.03.2008р. по 03.11.2008р. перевищують розмір річних, пред'явлених позивачем, суд вважає можливим стягнути річні у розмірі заявленому позивачем  100,23 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач до прийняття рішення по справі може збільшити розмір позовних вимог.

Заявою від 09.12.2008р. позивач збільшив позовні вимоги та додатково просить стягнути  з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 606,23грн., однак доплату державного мита на суму додаткових вимог по цієї заяві не здійснив.

Індекс інфляції пред'явлений позивачем до стягнення за період з 07.03.2008р. по 03.11.2008р. в сумі 606,23 грн., але розрахунок  індексу інфляції здійснений  позивачем невірно.

Відповідно до листу Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів  інфляції про розгляді судових справ»  індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць, тому сума, яка підлягає сплаті  з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з рахунком цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

За березень, квітень, травень, червень 2008 р. середній індекс інфляції становить 113,36% , тому інфляційне збільшення суми боргу складає  5181,42 грн. х 113,36 % : 100 – 5181,42 грн.  = 692,24 грн.

Враховуючи, що розмір суми боргу з врахуванням індексу інфляції за період з 07.03.2008р. по 03.11.2008р. перевищує розмір інфляційного збільшення суми боргу, заявленого позивачем, суд вважає можливим стягнути інфляційні витрати у розмірі, заявленому позивачем  606,23 грн.

Таким чином позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

         Згідно з п. 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”№02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

         Крім того, відповідно до п.4.2 Роз'яснень, у разі якщо позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі  справи  збільшив  розмір  позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету. Таким чином з позивача підлягає стягненню 102,00грн. державного мита за позовну вимогу стосовно 606,23 грн. інфляційних витрат.

        Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 12.01.2009р.

Відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено і підписано   14.01.2009 р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського  процесуального кодексу  Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємця Галактіонової Ю.О., Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Леніна, буд.25, кв.2 (ІПН 3126509741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монблан-1», м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 12 (р/р 260017608 в КРД  ВАТ «Райфазен банк Аваль»,  МФО 324021, ЗКПО 24497531) 5181,42 грн. заборгованості, 510,84грн. пені, 100,23 грн. річних, 606,23 грн. інфляційних витрат, 521,66грн. державного мита та  118,00  грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монблан-1», м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 12 (р/р 260017608 в КРД  ВАТ «Райфазен банк Аваль»,  МФО 324021, ЗКПО 24497531) у дохід Державного бюджету  (рахунок №31115095700002, Держбюджет м.Сімферополя, код платежу 22090200, Банк ГУ ДКУ в АР Крим, м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) державне мито у сумі 102,00 грн.

4.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.          В інший частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.