Постанова

від 17.12.2008 по справі 13/042-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/042-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 грудня 2008 р.                                                                                    № 13/042-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Україна"

на постановуКиївського міжобласного апеляційногогосподарського суду від 02.10.2008 р.

у справі№ 13/042-08

господарського судуКиївської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Данзас Одеса, ЛТД"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Україна"

простягнення 139 083,35 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:— не з'явились;

відповідача:Галенко Б.П., дов. № 1 від 17.12.2008 р.;Логінов А.В., дов. № 3 від 17.12.2008 р.;Москаленко І.О., дов. № 10 від 01.09.2008 р.;Корсун М.О., дов. № 1716 від 07.11.2008 р.;

В С Т А Н О В И В:

У січні 2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Данзас Одеса, ЛТД" (далі – Товариство "Данзас Одеса, ЛТД") звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Іноземного підприємства "ДСВ Україна" (далі –Підприємство) 94 889,21 грн. основного боргу та 42 700,14 грн. пені.

У ході судового розгляду Товариство "Данзас Одеса, ЛТД" неодноразово змінювало позовні вимоги.

Останньою заявою № 39 від 05.03.2008 р. Товариство "Данзас Одеса, ЛТД" просило господарський суд Київської області стягнути з Підприємства 94 925,32 грн. основного боргу, 34 759,50 грн. пені та 7 941,00 грн. інфляційних збитків (т. 2, а. с. 82-83).

Позовні вимоги Товариство "Данзас Одеса, ЛТД" обґрунтовувало тим, що Підприємство не у повному обсязі виконало зобов'язання з оплати послуг за укладеним між ними договором № 16_07/02 від 01.05.2007 р. на транспортно-експедиційне обслуговування, у зв'язку з чим має заборгованість, яка підлягає стягненню у відповідності до норм Цивільного кодексу України з урахуванням пені та збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.04.2008 р. (суддя Наріжний С.Ю.) позовні вимоги Товариства "Данзас Одеса, ЛТД" задоволено частково: з Підприємства стягнуто 94 925,32 грн. основного боргу, 34 759,50 грн. пені та 5 410,74 грн. інфляційних збитків, а в стягненні 2 530,26 грн. інфляційних збитків відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2008 р. у рішенні господарського суду Київської області від 16.04.2008 р. виправлено описку: назву відповідача "Іноземне підприємство "ДСВ Україна" замінено на "Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСВ Україна" (далі –Товариство "ДСВ Україна").

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2008 р. (колегія суддів: Ткаченко Б.О., Лобань О.І., Федорчук Р.В.) рішення господарського суду Київської області від 16.04.2008 р. залишено без змін.

У частині задоволення позовних вимог вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених Товариством "Данзас Одеса, ЛТД" у позовній заяві, а у частині відмови у задоволенні позовних вимог –з мотивів неправильного нарахування збитків від інфляції.

Товариство "ДСВ Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2008 р. і рішення господарського суду Київської області від 16.04.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства "Данзас Одеса, ЛТД". Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство "ДСВ Україна" обґрунтовує тим, що господарськими судами попередніх інстанцій не було дано оцінки окремим доказам по справі, та не було враховано ст. ст. 9, 10, 11 та 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст. ст. 610, 611 та 614 Цивільного кодексу України.

Товариство "Данзас Одеса, ЛТД" скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства "ДСВ Україна", у якому просить не приймати до розгляду вказану касаційну скаргу та повернути її скаржнику. Викладені у відзиві вимоги Товариство "Данзас Одеса, ЛТД" обґрунтовує тим, що касаційна скарга Товариства "ДСВ Україна" не відповідає положенням ст. 111 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариство "ДСВ Україна" підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Частково задовольняючи позовні вимоги Товариства "Данзас Одеса, ЛТД", місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що воно правомірно використовувало відомості щодо ваги вантажу, визначені відправником у лінійному коносаменті № АЕ1258361, у зв'язку з чим Товариство "ДСВ Україна" зобов'язано у відповідності до умов договору № 16_07/02 від 01.05.2007 р. на транспортно-експедиційне обслуговування сплатити за простій автомобільного транспорту, який стався через затримку в оформленні відповідного вантажу у зв'язку з зазначенням у коносаменті № АЕ1258361 неправильної ваги цього вантажу.

При цьому господарські суди попередніх інстанцій не взяли до уваги твердження Товариства "ДСВ Україна" про те, що ним надавались вказівки Товариству "Данзас Одеса, ЛТД" проводити оформлення вантажу за домашнім коносаментом, оскільки вага вантажу у коносаменті № АЕ1258361 зазначена не вірно.

Між тим, факт надання зазначеної вказівки підтверджується матеріалами справи, а саме –електронним листуванням представника Товариства "ДСВ України" та представника Товариства "Данзас Одеса, ЛТД" (т. 1, а. с. 117).

Ст. ст. 10 та 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"  передбачають, що клієнт має право давати вказівки експедитору, які не суперечать договору транспортного експедирування та документам, наданим експедитору, а експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Відповідно до п. 2.2.4 договору № 16_07/02 від 01.05.2007 р. на транспортно-експедиційне обслуговування Товариство "ДСВ Україна" зобов'язувалось надавати Товариству "Данзас Одеса, ЛТД" доручення та інструкції незалежно від способу видачі (телексом, телеграфом, телефаксом, електронною поштою та телефонограмою) з зазначенням усіх необхідних відомостей.

У свою чергу, згідно з п. 2.1.1 договору № 16_07/02 від 01.05.2007 р. на транспортно-експедиційне обслуговування  Товариство "Данзас Одеса, ЛТД" зобов'язувалось представляти інтереси Товариства "ДСВ Україна" та діяти за його дорученням у взаємовідносинах з Портом/Залізницею, митними органами та іншими зацікавленими організаціями у частині організації та здійснення вантажно-розвантажувальних робіт та ТЕО вантажу Товариства "ДСВ Україна".

В порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарські суди першої та другої інстанції не надали оцінки зазначеним обставинам та положенням договору № 16_07/02 від 01.05.2007 р. на транспортно-експедиційне обслуговування.

Вказане свідчить, що висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що Товариство "Данзас Одеса, ЛТД" правомірно використовувало відомості щодо ваги вантажу, визначені відправником у лінійному коносаменті № АЕ1258361, є передчасним.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2008 р. та рішення господарського суду Київської області від  16.04.2008 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Україна" задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.10.2008 р. та рішення господарського суду Київської області від  16.04.2008 р. у справі № 13/042-08 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І. Шаргало