Рішення

від 26.11.2008 по справі 10463-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10463-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

26.11.2008Справа №2-7/10463-2008

За позовом Приватного підприємства «РМА-Консалт» (м. Севастополь, вул. Чехова, 6, кв. 103, ідентифікаційний код 35885559)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Севстройпроект» (м. Сімферополь, вул. Донська, 41, кв. 48,  ідентифікаційний код 35110229)

Про розірвання договору та стягнення 56 400,00 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Старцева О. О., предст., дов. від 15.11.2008 р.

Від відповідача  - Белов В. В., предст., дов. від 21.11.2008 р.

         Суть справи: Приватне підприємство «РМА-Консалт» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севстройпроект», в якому просить стягнути з відповідача 50 000,00 грн. фінансової допомоги, штраф у розмірі 5 000,00 грн. та пеню у сумі 50,00 грн. за кожний день прострочення.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строку повернення отриманої за договором від 23.07.2008 р. фінансової допомоги, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача сума допомоги у примусовому порядку одночасно із штрафними санкціями. Крім того, оскільки виконання зобов'язання було забезпечено іпотекою, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки – право користування земельною ділянкою.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої просить суд:

- розірвати договір від 23.07.2008 р.;

- Стягнути з ТОВ «Севстройпроект» фінансову допомогу у сумі 50 000,00 грн., пеню у розмірі 1 400,00 грн. та штраф у сумі 5 000,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 8536600000:01:006:0067, загальною площею 0,1259 га, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, Матроський бульвар, 3, для будівництва та обслуговування споруд (суперфіційне право) шляхом застосування процедури продажу у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання з'явився, однак відзив на позов не надав, проти позову не заперечував, через що суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

23.07.2008 р. між Приватним підприємством «РМА-Консалт» (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Севстройпроект» (Позичальник) був укладений договір фінансової допомоги, пунктом 1.1 якого передбачено, що Позикодавець надає, а Позичальник отримує у користування цільову фінансову допомогу у розмірі 50 000,00 грн. для виконання передпроектних робіт для проектування реконструкції (будівництва) більярдної-бару, розташованої за адресою: м. Севастополь, Матроський бульвар, 3.

Відповідно до пункту 2.1 Договору фінансова допомога надається не пізніше п'яти банківських днів з дня укладення цього договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позичальника.

Фінансова допомога повинна бути повернена Позикодавцю на протязі двох тижнів з дня отримання (п. 2.3 Договору).

Фінансова допомога надається на безвідсотковій основі (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору зобов'язання Позичальника з повернення фінансової допомоги, що отримана за цим договором, забезпечується заставою згідно Закону України «Про заставу» та «Про іпотеку».

Так, 23.07.2008 р. між Приватним підприємством «РМА-Консалт» (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Севстройпроект» (Іпотекодавець) був укладений договір іпотеки згідно з п. 1.1 якого з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за договором про фінансову допомогу, укладеного сторонами, на суму 50 000,00 грн., Іпотекодавець передає Іпотекодержателя майнові права на використання земельної ділянки (кадастровий номер 8536600000:01:006:0067), загальною площею 0,1259 га, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, Матроський бульвар, 3, для будівництва та обслуговування споруд (суперфіційне право).

Відповідно до п. 1.2 цього Договору предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору суперфіцію від 09.11.2007 р., укладеного між ТОВ «Севстройпроект» та ПП «Світ-Послуг».

Згідно з пунктом 3.1 Договору зобов'язання по забезпеченню договору виникають у Іпотекодавця з моменту отримання ним грошових коштів по договору фінансової допомоги від 23.07.2008 р.

У випадку порушення Іпотекодавцем зобов'язань по своєчасному поверненню фінансової допомоги Іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені вимоги за рахунок предмету іпотеки у порядку, передбаченому законом, з урахуванням положень цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору від 23.07.2008 р., позивачем була перерахована Товариству з обмеженою відповідальністю «Севстройпроект» фінансова допомога у сумі 50 000,00 грн. що підтверджується листом Акціонерного банку «Кліринговий дім» №25 від 24.11.2008 р. Проте, в обумовлені договором строки та на вимогу позивача фінансова допомога відповідачем повернута не була. При цьому, відмова відповідача в повернені коштів обґрунтована їх відсутністю (а. с. 16).

Проте, з цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів повернення фінансової допомоги у розмірі 50 000,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору від 23.07.2008 р., через що позовні вимоги Приватного підприємства «РМА-Консалт» відносно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севстройпроект» заборгованості у сумі 50 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1400,00 грн. та 5 000,00 грн. штрафу.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 5.3 Договору фінансової допомоги від 23.07.2008 р. сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення фінансової допомоги Позичальник виплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійно обліково ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.4 Договору крім пені, що визначена в п. 5.3 Договору, Позичальник при простроченні виплачує Позикодавцю штраф в розмірі 10% від загальної суми наданої фінансової допомоги.

Судом встановлено, що суми штрафу у розмірі 5000,00 грн. та пені у сумі 1400,00 грн. обчислені позивачем правомірно, не перевищують граничного розміру, через що вимоги Приватного підприємства «РМА-Консалт» щодо стягнення вказаних коштів з відповідача також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У відповідності до п. 3.4 договору застави звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі судового рішення.

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – право сервітуту.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Стосовно вимог позивача про розірвання договору фінансової допомоги від 23.07.2008 р. суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід мати на увазі, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Суд вважає, що допущені відповідачем порушення умов договору фінансової допомоги від 23.07.2008 р. та законодавства є істотними, оскільки фактично позбавили позивача права на своєчасне отримання грошових коштів, наданих відповідачу у користування.

Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова названого суду від 17.06.2008 N 8/32пд). Аналогічна позиція викладена в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Таким чином, вимоги Приватного підприємства «РМА-Консалт» в частині розірвання спірного договору також є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

 Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що при подачі позову до суду Приватним підприємством «РМА-Консалт» не було сплачено в повному розмірі державне мито за вимогу про стягнення заборгованості та штрафних санкцій. Так, відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 р. ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. б) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” ставка державного мита із заяв немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15, позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів. У такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер. Згідно з п. 4.5 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р. (з наступними змінами та доповненнями) у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. В позовній заяві Приватне підприємство «РМА-Консалт» просить розірвати договір фінансової допомоги від 23.07.2008 р., стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 50 000,00 грн. та 6400,00 грн. штрафних санкцій, всього – 56400,00 грн. Отже, позивачем було об'єднано вимоги майнового та немайнового характеру, через що ПП «РМА-Консалт» повинно було сплатити при подачі позову державне мито у розмірі 649,00 грн. (85,00 грн. + 564,00 грн.), у той час як фактично сплачено держмито у розмірі 560,00 грн., про що свідчить квитанція №939251/05 від 10.11.2008 р. та квитанція №971311/05 від 24.11.2008 р. За таких обставин, з позивача підлягає стягненню в доход бюджету сума недоплаченого державного мита у розмірі 89,00 грн.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати договір фінансової допомоги від 23.07.2008 р., укладений між Приватним підприємством «РМА-Консалт» (м. Севастополь, вул. Чехова, 6, кв. 103, ідентифікаційний код 35885559) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Севстройпроект» (м. Сімферополь, вул. Донська, 41, кв. 48,  ідентифікаційний код 35110229).

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севстройпроект» (м. Сімферополь, вул. Донська, 41, кв. 48,  ідентифікаційний код 35110229) на користь Приватного підприємства «РМА-Консалт» (м. Севастополь, вул. Чехова, 6, кв. 103, ідентифікаційний код 35885559) суму заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., пеню у сумі 1400,00 грн. та штраф у розмірі 5000,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 8536600000:01:006:0067, загальною площею 0,1259 га, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, Матроський бульвар, 3, для будівництва та обслуговування споруд (суперфіційне право) шляхом застосування процедури продажу у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севстройпроект» (м. Сімферополь, вул. Донська, 41, кв. 48,  ідентифікаційний код 35110229) на користь Приватного підприємства «РМА-Консалт» (м. Севастополь, вул. Чехова, 6, кв. 103, ідентифікаційний код 35885559) 649,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Стягнути з Приватного підприємства «РМА-Консалт» (м. Севастополь, вул. Чехова, 6, кв. 103, ідентифікаційний код 35885559) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 37440405)  державне мито в сумі 89,00 грн.

6.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.