Рішення

від 12.01.2009 по справі 10481-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10481-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

12.01.2009Справа №2-23/10481-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластик», м. Сімферополь

До відповідача Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірми «Крим», с. Віліне, Бахчисарайський район

Про  стягнення  9121,66  грн.

                                                                                                                     Суддя Доброрез І.О.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Качуровский К.О., представник за довір. №1 від 01.01.2009р.

Від відповідача – Пономарчук Н.В., представ. за довір. №594 від 22.09.2008р.

        Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 9121,66 грн. заборгованості за договором поставки №3/07 від 17.09.2007р., у тому числі: 6003,00 грн. основного боргу, 1313,57грн. штрафних санкцій, 1602,80 грн. збитків з урахуванням індексу інфляції та 202,29 грн. - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання. Позивач також просить стягнути з відповідача держмито у сумі 102,00 грн. та 118,00 грн. на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

        В судовому засіданні 12.01.2009р. представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, в яких фактично визнав наявність 6003,00грн. основного боргу та просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Пластик» в стягненні 1313,57грн. штрафних санкцій, 1602,80 грн. збитків з урахуванням індексу інфляції та 202,29 грн. - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання і відстрочити виконання рішення на три місяця, посилаючись на висновки Торгово-промислової палати України від 03.08.2005р. №1924/05-4, від 11.04.2006р. №1062/05-4, від 04.05.2007р. №1176/05-4 та ст.218 ЦК України.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача,  суд

Встановив :

17.09.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластик» (Постачальник) та Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Агрофірма «Крим» (Покупець) уклали договір поставки №3/07, відповідно до якого Постачальник зобов'язався передати у власність, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити поставлений товар (пробку пластикову винну). Замовлення виконується по заявці у письмовій або усній формі на наступний місяць (п.1 договору).

Згідно вищевказаному договору по накладним №РН-0000148 від 28.09.2007р. на суму 5202,00грн., №РН-00142/1 від 25.09.2007р. на суму 12801,00грн. та №РН-0000134 від 17.09.2007р. на суму 7497,00грн. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 25500,00грн.

Товар був одержаний представником відповідача Ніязі А.Ш., про що свідчать підписи на видаткових накладних та довіреність ЯНЯ №894648 від 17.09.2007р.

Відповідно до п.2.1 договору відповідач повинен здійснити оплату протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару.

        Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

        Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного кодексу України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

        Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

         Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не  встановлено договором або законом.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань, відповідач здійснив оплату частково у сумі 19497,00грн.

Таким чином сума основного боргу відповідача складає 6003,00грн. та підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.2 договору від 17.09.2007р. передбачена відповідальність відповідача за порушення строків перерахування грошових коштів у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період прострочення платежу, від суми, яка підлягала сплаті  у встановлений строк, за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути пеню за період з 17.11.2007р. по 17.11.2008р. на загальну суму 1313,12грн.

Однак, згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто нарахування пені повинно бути закінчено 17.05.2008р.

При таких обставинах, пеня підлягає стягненню частково у сумі 581,61грн. із рахунку подвійної облікової ставки НБУ, у т.ч.:

за період з 17.11.2007р. по 01.01.2008р. від суми боргу 6003,00грн., що становить 121,05грн. (6003,00 грн. х 8% х2 : 100 : 365 х 46 дн. = 121,05грн.);

за період з 02.01.2008р. по 30.04.2008р. від суми боргу 6003,00грн., що становить  393,64грн. (6003,00 грн. х 10% х2 : 100 : 366 х 120 дн. = 393,64 грн.);

за період з 01.05.2008р. по 17.05.2008р. від суми боргу 6003,00грн., що становить  66,92грн. (6003,00 грн. х 12% х2 : 100 : 366 х 17 дн. = 66,92 грн.).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на висновки Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 03.08.2005р. №1924/05-4, від 11.04.2006р. №1062/05-4, від 04.05.2007р. №1176/05-4 та ст.218 ЦК України по наступним підставам.

         Відповідно до п.2 ст. 218 Господарського Кодексу України Учасник  господарських  відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи  порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито  усіх   залежних   від   нього   заходів   для   недопущення господарського  правопорушення.  У  разі  якщо інше не передбачено законом  або  договором,  суб'єкт  господарювання   за   порушення господарського   зобов'язання  несе господарсько-правову відповідальність,   якщо   не   доведе,   що   належне   виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто  надзвичайних  і  невідворотних  обставин  за   даних   умов здійснення   господарської   діяльності.   Не   вважаються  такими обставинами,   зокрема,   порушення   зобов'язань    контрагентами правопорушника,  відсутність  на  ринку  потрібних  для  виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно п.6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, якщо це відбулося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Форс-мажорними вважаються обставини, які знаходяться поза контролем сторін, такі, що виникли після підписання цього договору та які безпосередньо вплинули на можливість виконання ними своїх обов'язків і  не могли бути усунені розумними діями сторін.

Як вбачається, з наданих відповідачем висновків Торгово-промислової палати України, Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Агрофірма «Крим» знаходилося під впливом форс-мажорних обставин не під час дії договору від 17.09.2007р., як на це вказує відповідач, а до його укладення, тобто не має підстав для звільнення відповідача від стягнення 581,61грн. пені, 1602,80 грн. збитків з урахуванням індексу інфляції та 202,29 грн. - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання.

Річні та сума боргу з урахуванням індексу інфляції, пред'явлені позивачем до стягнення у розмірі 202,29грн. та 1602,80грн. нараховані вірно та підлягають стягненню.

Таким чином позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

         Згідно з п. 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”№02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

         Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 12 січня 2009р.

Відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено і підписано  14 січня  2009 р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського  процесуального кодексу  Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірми «Крим», 98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Леніна, буд.128 (рахунок №26006095398000 у АБ «Укрбізнесбанк», м.Сімферополь, МФО 334969, ЗКПО 03759754, ІПН 037597501139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластик», 95000, м. Сімферополь, пров.Елеваторний, 16 (рахунок №26002301010801 у ФАБ «Південний», м.Сімферополь, МФО 384652, ЗКПО 31368017, ІПН 313680101272) 6003,00 грн. заборгованості, 581,61грн. пені, 202,29 грн. річних, 1602,80 грн. інфляційних витрат, 102,00грн. державного мита та  118,00  грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В інший частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.