Рішення

від 18.12.2008 по справі 10523-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10523-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

18.12.2008Справа №2-7/10523-2008

За позовом Приватного підприємства «Міг-2» (95017, м. Сімферополь, вул. 51-ї Армії, б. 59, гурт., кв. 17, ідентифікаційний код 35458451)

До відповідача  Фірми «Кримський регіональний центр «Маркетинг. Інформація. Реклама» (95000, м. Сімферополь, вул. Лугова, 37; м. Сімферополь, вул. Курчатова, 5, оф. 21, ідентифікаційний номер 30395427)

Про розірвання договору та стягнення  47 611,30 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Расєва А. В., предст., дов. №69 від 05.10.2007 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Приватне підприємство «Міг-2» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Фірми «Кримський регіональний центр «Маркетинг. Інформація. Реклама», в якому просить розірвати  укладений між сторонами договір на проведення рекламних кампаній №17-ПР від 23.06.2008 р. та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі  19 795,62 грн. та штраф у сумі 27 815,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих за договором №17-ПР від 23.06.2008 р. послуг з проведення рекламної кампанії, через що заборгованість Фірми «Кримський регіональний центр «Маркетинг. Інформація. Реклама» перед ПП «Міг-2» станом на 12.11.2008 р. складає 19 795,62 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідачем допущені істотні порушення умов договору, що, відповідно, є підставою для розірвання договору. Крім того, керуючись пунктом 6.2.2 Договору позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 27 815,68 грн.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Таким чином, враховуючи те, що стороною, зобов'язаною за договором №17-ПР від 23.06.2008 р. вчинити певні дії, а саме: провести рекламну кампанію, є ПП „Міг-2”, вказаний спор підлягає розгляду судом за місцезнаходженням позивача, тобто  Господарським судом АР Крим. Крім того, в пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 26.03.2002 р. N 01-8/350 «Про деякі питання практики визначення підсудності справ та передачі справ з одного господарського суду до іншого господарського суду» викладено правову позицію, за якою, якщо договором, який є предметом спору, передбачено відповідні обов'язки обох сторін, то територіальна підсудність у таких випадках має визначатися згідно з частиною третьою статті 15 ГПК, і розгляд справи здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

На підставі укладеного між Приватним підприємством «Міг-2» та Фірмою «Кримський регіональний центр «Маркетинг. Інформація. Реклама» договору на проведення рекламних кампаній №17-ПР від 23.06.2008 р., Позивач (Виконавець за договором) зобов'язувався професійно та якісно провести рекламну кампанію Замовника (Відповідача у справі) на території України на затверджених спеціальних конструкціях, додатково за дорученням Замовника приймати на себе зобов'язання по виготовленню рекламних матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі оплачувати роботи (послуги) Виконавця відповідно до умов договору та додатків до нього.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору місячна вартість рекламної кампанії  залежить від кількості затверджених в додатку до договору спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії, сюжету реклами та встановлюється сторонами договору в додатку до договору до початку рекламної кампанії або ротації реклами. При цьому місячна вартість рекламної кампанії підлягає зміні на дату виставлення Виконавцем рахунку-фактури у випадку зміни законами України ставок ПДВ та податку на рекламу, а також у випадках, передбачених особливими умовами цього договору.

Згідно з п. 4.2 Договору Замовник здійснює оплату кожного поточного місяця розміщення до 25 числа поточного місяця рекламної кампанії на підставі рахунку-фактури Виконавця в сумі, погодженій сторонами в додатку до договору.

          В Додатку №3/17-ПР від 01.08.2008 р. до Договору №17-ПР від 23.06.2008 р. сторони визначили, що загальна сума рекламної кампанії, що проводиться в період з 01.082008 р. по 31.08.2008 р., в передбачених цим Додатком місцях, складає 15 000,00 грн.

          Згідно з Додатком №4/17-ПР від 01.09.2008 р. до Договору №17-ПР від 23.06.2008 р. загальна сума рекламної компанії на визначених місцях за період з 01.09.2008 р. по 30.09.2008 р. становить 12 815,68 грн.

          Як вбачається з матеріалів справи, ПП „Міг-2” належним чином виконувало свої обов'язки за Договором та здійснювало рекламну кампанію, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання виконаних робіт, підписаними обома сторонами без жодних претензій та скріпленими печатями підприємств (а. с. 21-22).

На оплату виконаних робіт (наданих послуг) позивачем були виставлені відповідні рахунки №311 від 15.09.2008 р. та №315 від 18.09.2008 р. (а. с. 23-24).

Однак, розрахунки за виконані роботи та надані послуги відповідачем здійснювалися несвоєчасно та не в повному обсязі. Так, вартість проведеної позивачем рекламної кампанії в серпні та вересні 2008 року в загальному розмірі 27 815,68 грн. була оплачена Фірмою «Кримський регіональний центр «Маркетинг. Інформація. Реклама» не в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед ПП „Міг-2” станом на 12.11.2008 р. складає 19 795,62 грн. та в добровільному порядку не погашена. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

У той же час, відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 19 795,62 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №17-ПР від 23.06.2008 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг з проведення рекламної кампанії, через що позовні вимоги Приватного підприємства «Міг-2» відносно стягнення з Фірми «Кримський регіональний центр «Маркетинг. Інформація. Реклама» заборгованості у сумі 19 795,62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 6.2.2 Договору №17-ПР від 23.06.2008 р. сторони передбачили, що при порушенні Замовником зобов'язань по оплаті рекламної кампанії, Виконавець вправі стягнути з Замовника штраф в розмірі денної договірної вартості рекламної кампанії, помноженої на кількість днів прострочення платежу. Вказане положення відповідає частині 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачений принцип свободи договору, який полягає в тому, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Господарським кодексом України визначено, що відносини у всіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

Відповідно до частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Причому, пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень цивільного кодексу України передбачено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Аналогічні положення містяться в пункті 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, яким встановлено, що положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Більш того, суд зазначає, що договір на проведення рекламних кампаній №17-ПР від 23.06.2008 р., зокрема, пункт 6.2.2, є дійсним, оскільки його недійсність у судовому порядку встановлена не була. Іншого суду, всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доведено не було.

Отже, розмір штрафу, передбачений сторонами в пункті 6.2.2 Договору №17-ПР від 23.06.2008 р., не суперечить положенням чинного Законодавства України, через що нарахування позивачем штрафу, виходячи із умов договору, є правовірним.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок штрафу (а. с. 20), суд погоджується з його правомірність, через що штраф у сумі 27 815,68 грн. підлягає стягненню з Фірми «Кримський регіональний центр «Маркетинг. Інформація. Реклама» на користь ПП «Міг-2».

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 ЦК України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавчо розкрито за допомогою іншого оціночного поняття – «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Суд зазначає, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає зміни або розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, суд вважає, що допущені відповідачем порушення умов договору на проведення рекламних кампаній №17-ПР від 23.06.2008 р. є істотними, оскільки в значній мірі позбавили позивача права на повне та своєчасне отримання належних ПП „Міг-2” грошових коштів, та, відповідно, можливості їх подальшої реалізації.

Таким чином, вимоги ПП „Міг-2” щодо розірвання укладеного між сторонами договору №17-ПР від 23.06.2008 р. також підлягають задоволенню.

За таких обставин, всебічно та в повній мірі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Міг-2» підлягають задоволенню в повному обсязі.

 Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати укладений 23.06.2008 р. між Приватним підприємством «Міг-2» (95017, м. Сімферополь, вул. 51-ї Армії, б. 59, гурт., кв. 17, ідентифікаційний код 35458451) та Фірмою «Кримський регіональний центр «Маркетинг. Інформація. Реклама» (95000, м. Сімферополь, вул. Лугова, 37; м. Сімферополь, вул. Курчатова, 5, оф. 21, ідентифікаційний номер 30395427) договір на проведення рекламних кампаній №17-ПР.

3.          Стягнути з Фірми «Кримський регіональний центр «Маркетинг. Інформація. Реклама» (95000, м. Сімферополь, вул. Лугова, 37; м. Сімферополь, вул. Курчатова, 5, оф. 21, ідентифікаційний номер 30395427) на користь Приватного підприємства «Міг-2» (95017, м. Сімферополь, вул. 51-ї Армії, б. 59, гурт., кв. 17, ідентифікаційний код 35458451) заборгованість у розмірі 19 795,62 грн., штраф у сумі 27 815,68 грн., 476,12 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.