Ухвала

від 28.11.2012 по справі 2а-9936/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9936/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текко-УА»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 000168/2303 від 22.03.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.03.2012 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Текко-УА»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Проммаст-Стандарт»за серпень 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було складено Акт № 258/2303/36469923 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 185.1 ст. 185, п. 187 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року на 56733 грн.

22.03.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000168/2303, яким у зв'язку з порушенням п. 185.1 ст. 185, п. 187 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56733 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14183 грн.

Позивачу на підставі усних домовленостей з ТОВ «Проммаст-Стандарт»поставлено відповідні товари (контролери, приймачі зовнішні, фотоелементи, замки, шлагбауми, ригелі, профілі, стенди для воріт тощо) на загальну суму 340400 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 56733,33 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, рахунком-фактурою та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач отримані товари оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 56733,33 грн., що підтверджується виписками банку з відмітками про їх виконання, копії яких наявні в матеріалах справи.

Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року на 56733 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаних домовленостей.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС податкового повідомлення-рішення № 000168/2303 від 22.03.2012, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Зобов'язання за правочинами між ТОВ «Текко-УА»та ТОВ «Проммаст-Стандарт»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними, рахунком-фактурою та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується:

- договорами поставки, поставки та виконання робіт, поставки та надання послуг, договорами оренди вантажного автомобіля, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, подорожніми листами та товарно-транспортними накладними, які були складені під час реалізації позивачем товарів, поставлених ТОВ «Проммаст-Стандарт», на користь третіх осіб;

- договором про відповідальне зберігання, специфікацією та актом прийому-передачі майна до нього, договором оренди нежилих приміщень та додатковими угодами до нього, актом прийняття-передачі нежилих приміщень та актом приймання-передачі об'єкту, що орендується, які підтверджують наявність у позивача необхідних умов для зберігання товарів, поставлених ТОВ «Проммаст-Стандарт»;

- договором виконання робіт з проведення поточного ремонту в'їзного шлагбауму, додатком та кошторисом до нього, договором технічного обслуговування обладнання та додатками до нього, які були складені при виконанні позивачем відповідних умов договору з використанням товарів, поставлених ТОВ «Проммаст-Стандарт»;

- ліцензією ТОВ «Текко-УА»серії АВ № 488125, виданою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, на зведення несучих і огороджуючи конструкцій будівель і споруд, будівельні та монтажні роботи, роботи з опорядження конструкцій та устаткування, яка підтверджує наявність у позивача передбачених чинних законодавством вимог для виконання, зокрема, вказаних договорів виконання робіт з проведення поточного ремонту в'їзного шлагбауму та технічного обслуговування обладнання, при виконанні умов яких були використані товари, поставлені ТОВ «Проммаст-Стандарт», а також необхідність придбання відповідних товарів, в тому числі контролерів, приймачів зовнішніх, фотоелементів, замків, шлагбаумів, ригелів, профілів, стендів для воріт тощо для ведення передбаченої даною ліцензією діяльності;

- штатними розписами та табелями обліку використання робочого часу позивача, які підтверджують наявність у позивача необхідного персоналу для ведення господарської діяльності, в тому числі, виконання правочинів між ТОВ «Текко-УА»та ТОВ «Проммаст-Стандарт».

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент підписання відповідних видаткових накладних, рахунку-фактури та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Проммаст-Стандарт»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що правочини між ТОВ «Текко-УА»та ТОВ «Проммаст-Стандарт»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок № 969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Сума ПДВ у розмірі 56733 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі виписаних ТОВ «Проммаст-Стандарт»податкових накладних, оформлених відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 969.

На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Проммаст-Стандарт»було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Проммаст-Стандарт» податкових накладних, є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про порушення ТОВ «Текко-УА»п. 185.1 ст. 185, п. 187 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 22.03.2012 № 000168/2303 - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.