Постанова

від 13.01.2009 по справі б18/223-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б18/223-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 січня 2009 р.                                                                                    № Б18/223-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Заріцької А.О.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання

першого заступника прокурора Київської області

на постанову господарського суду Київської області від 23 квітня 2008 року

у справі господарського суду№ Б18/223-08Київської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбудпроект –Сервісбудтехнологія"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тревел-НВХ"

провизнання банкрутом,

за участю представників сторін: Громадський С.О. (прокурор відділу ГПУ України, посвід. № 76);

встановив:

          Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2008 за заявою ТОВ "Укрпромбудпроект –Сервісбудтехнологія" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Тревел-НВХ" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          Постановою господарського суду Київської області від 23.04.2008 (суддя Кошик А.Ю.) ТОВ "Тревел-НВХ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора –ТОВ "Укрпромбудпроект –Сервісбудтехнологія", якого зобов'язано повідомити про визнання боржника банкрутом всіх відомих йому кредиторів, підприємницьку діяльність банкрута завершено, ліквідатора зобов'язано подати суду звіт та ліквідаційний баланс.

          В касаційному поданні  перший заступник прокурора Київської області просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити ТОВ "Укрпромбудпроект –Сервісбудтехнологія" у прийнятті заяви про банкрутство ТОВ "Тревел-НВХ". В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до статті 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника (ч.1 ст.23 Закону).

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З таким висновком погоджується Верховний суд України у Постанові №04/153 від 06.04.2004 року у справі №17/124.

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ "Укрпромбудпроект –Сервісбудтехнологія", яка мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість у розмірі 75 379,74 грн. за договором поставки № 34 від 10.12.2007 у зв'язку з відсутністю боржника за місцем свого знаходження, що, на думку заявника, підтверджує відсутність підприємницької діяльності.

Постановою суду від 23.04.2008 ТОВ "Тревел-НВХ" боржника визнано банкрутом з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено  ініціюючого кредитора.

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги ініціюючого кредитора документально підтверджуються та визнаються судом обґрунтованими. Наявний в матеріалах справи акт ініціюючого кредитора від 17.03.2008 (а.с 15) підтверджує, що боржник за юридичною адресою відсутній.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає, що господарський суд Київської області при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом не з'ясував та не дав оцінку факту наявності (відсутності) в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, оскільки в матеріалах справи відсутня довідка з вказаного реєстру.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набув чинності  з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені , вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (п.7 ст.19 Закону).

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявний у матеріалах справи акт ініціюючого кредитора від 17.03.2008 не можуть бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що  вказані  вищевказані норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" передбачають можливість внесення реєстратором, після дотримання передбаченої ст. 19 процедури, до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Зважаючи на викладене, з посиланням на приписи ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", суд при порушенні справи про банкрутство відповідно до ст.  52 Закону не надав оцінки вищевказаному акту ініціюючого кредитора від 17.03.2008 на предмет його належності в обґрунтування обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження (з такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові від 06.11.2007 у справі № 43/427).

Крім того, судом не було досліджено наявність інших ознак, які б свідчили  про відсутність підприємницької діяльності боржника, зокрема ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Разом з тим, в касаційному поданні вказується, що банкрут звітував до органів ДПІ (остання декларація подана 07.05.2008), згідно даних доходи банкрута складали 30,7 млн. грн., що свідчить про здійснення підприємством підприємницької діяльності. Тобто, факт здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності взагалі не був предметом дослідження господарським судом Київської області при винесення оскаржуваної постанови, що протирічить приписам ст. 52 Закону.

Зважаючи на вищенаведене,  колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, не дослідивши належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходження дійшов передчасного висновку про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою шляхом визнання боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю "Тревел-НВХ" банкрутом в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції .

При новому розгляді справи суду слід врахувати приписи статей 17-18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини, що мають значення для правильного  вирішення спору, зокрема організаційно-правову форму юридичної особи –боржника, перевірити ствердження  та  заперечення сторін,  всім зібраним  доказам надати належну оцінку в їх сукупності та вирішити спір  відповідно  до вимог  закону.

Керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Київської області від 23 квітня 2008 року у справі № Б18/223-08 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий -                                                         М.І. Хандурін                                                                                                

Судді                                                                      А.О. Заріцька     

                                                                                      О.Є. Короткевич