Постанова

від 10.12.2012 по справі 118/8041/12

СІМФЕРОПОЛЬСКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 118/8041/12

10.12.2012 року м. Сімферополь

Суддя Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим Кулішов А.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відношенні громадянина України ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, працює на посаді головного бухгалтера ТОВ «СПТК «Доломит», -

ВСТАНОВИВ:

За даними протоколу про адміністративне правопорушення від 26.11.2012 року №43/15-02, який складено уповноваженою посадовою особою органу державної податкової служби України, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 163-1 КУпАП за наступних обставин.

При проведенні документальної позапланової перевірки ТОВ «СПТК «Долмит» (ідентифікаційний код юридичної особи 36972815) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-Груп», ПП «Ганд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандппродукт», ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», пп «Сіті Буд», ПП «Сікпер», ПП «Добре місто», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ПП «Нантехімідж», ПП «Кримторг», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Базис Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройиндустрия», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», фірма «Капітель-Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастерторг» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року встановлено ведення податкового обліку із порушенням встановленого законом порядку, виявлено порушення пунктів підпункту 5.2.1 пуку 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 44.1, 44.5 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України внаслідок чого за перевірений період занижено податкове зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено неправомірне віднесення ТОВ «СПТК «Доломит» до складу валових витрат (витрат, що враховуються пори визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток) сум, витрачених на придбання товарів (робіт, послуг) за господарськими операціями із КП «Альянс» та ПП «Пан-Буд». Також встановлено формування підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій із вищеназваними контрагентами.

За даними акту, під час перевірки проводиться досудове слідство у кримінальних справах за фактами умисного ухилення від сплати податків, фіктивного підприємництва низки суб’єктів господарювання. Досудовим слідством встановлено, що група осіб використовувала реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, документально оформлювали неіснуючі операції з метою незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість і витрат для штучного зменшення об’єкту оподаткування податком на прибуток; реальну фінансово-господарську діяльність підприємства не здійснювали, документи на підприємстві підписували за винагороду. В акті перевірки відсутні дані про те, чи завершено досудове слідство у справі і чи постановлено обвинувальний вирок.

За даними акту перевірки господарські операції не здійснювались реально і направлені на ухилення від оподаткування.

Припущення податкового органу про порушення правил оподаткування пов’язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод між ТОВ «СПТК «Доломит» із КП «Альянс» та ПП «Пан-Буд» , а отже про неправомірність формування валових витрат і податкового кредиту ТОВ «СПТК «Доломит»» за господарськими операціями із вищеназваними постачальниками.

Підпункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний на час виникнення спірних відносин) встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Значення терміну «господарська діяльність» наведено у пункті 1.32 статті 1 цього Закону, а саме: «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Аналогічні правила встановлені нормами Податкового кодексу України, про порушення яких вказано в акті перевірки.

Пунктом 185.1 статті 185, пунктом 187.10 статті 187, пункту 198.3 та 198.4 статті 198, пунктів 199.1, 199.2 статті 199 Податкового кодексу України встановлено наступні правила оподаткування.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: … б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу …

Платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Припущення податкового органу про порушення вказаних норм пов’язується із висновком про «безтоварність» проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із вищеназваним постачальником.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Докази наявності такого наміру у сторін господарських операцій або у їх посадових осіб в матеріалах перевірки не зазначені.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами (або вчинення дій, що містять ознаки злочину посадовими особами таких контрагентів) є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів (посадових осіб), і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування ТОВ «СПТК «Доломит» та про порушення правил ведення податкового обліку ОСОБА_1

Аналогічне розуміння матеріального права та правозастосовна практика містяться у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10 за позовами Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В матеріалах справи відсутні належні докази неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами ТОВ «СПТК «Доломит», докази, які б свідчили про не пов'язаність відповідних операцій із господарською діяльністю ТОВ «СПТК «Доломит». Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість безпосередніми постачальниками або не відображення ними отриманих у ціні товарів сум ПДВ у складі податкового зобов'язання (або не відображення отриманих сум у складі валових доходів) не наведено в наданих матеріалах перевірки.

Висновки про безтоварність проведених господарських операцій фактично засновані на даних досудового слідства у кримінальній справі за фактом фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків інших суб’єктів господарювання.

Однак за відсутності обвинувального вироку у цій справі, приймаючи до уваги положення статті 62 Конституції України, такі доводи не можуть мати правового значення.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає передчасним висновок про порушення правил ведення податкового обліку ОСОБА_1

Згідно із пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 163-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1, підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись пунктом 1 статті 247, статтями 221, 283, 285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 163-1 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим.

Суддя