Постанова

від 20.01.2009 по справі б11/255-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б11/255-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 січня 2009 р.                                                                                    № Б11/255-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Заріцької А.О.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції

на постановута ухвалу від  17.09.2008, від 19.11.2008 господарського суду Київської області

у справі господарського суду№ Б11/255-08Київської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Центрум Сервіс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ФБГ "Імпера"

пробанкрутство,

ліквідаторБородій О.В.,

за участю представників сторін:

Іванківської МДПІ –Яременко З.І. (дов. від 10.09.2008), Замашнюк І.В. (дов. від 19.01.2009);

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.08.2008 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум Сервіс" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ФБГ "Імпера" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Київської області від 17.09.2008 (суддя Мальована Л.Я.) Товариство з обмеженою відповідальністю "ФБГ "Імпера" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бородія О.В., якого зобов'язано опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом, надати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2008 (суддя Мальована Л.Я.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФБГ "Імпера" ліквідовано як юридичну особу. Провадження у справі припинено.

До Вищого господарського суду України звернулася Іванківська МДПІ, яка просить постанову від 17.09.2008 та ухвалу від 19.11.2008 господарського суду Київської області скасувати, зазначений позов залишити без розгляду. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 7, 14, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з такого.

Відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України право касаційного оскарження надано, зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується  їх прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею  52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до статті 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника (ч.1 ст.23 Закону).

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку статті 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про порушення справи про  банкрутство боржника,  кредитор –ТОВ "Центрум Сервіс" посилається  на  наявність заборгованості у розмірі 1 599 000,00 грн., що підтверджується відповіддю боржника претензією, яку неможливо стягнути у зв'язку з відсутністю боржника за юридичною адресою, про що складено акт від 15.08.2008 (а.с. 35)..

Постановою суду від 17.09.2008 боржника - ТОВ ФБГ "Імпера" визнано банкрутом з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено  арбітражного керуючого Бородія О.В.

Зазначена постанова мотивована тим, що наданими суду доказами підтверджена неспроможність боржника виконати зобов'язання кредитору за договором про надання фінансової допомоги,  боржник відсутній за його місцезнаходженням, що не підтверджено  актом від 15.08.2008 та  витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає, що господарський суд Київської області при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом належним чином не перевірив належність доказів, які б підтверджували наявність ознак для порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону, зокрема факт відсутності боржника за місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набув чинності  з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (п.7 ст.19 Закону).

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявний у матеріалах справи акт ініціюючого кредитора від15.08.2008 (а.с. 35) не може бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Наданий суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.08.2008, на який посилається суд, спростовує твердження господарського суду про, що незнаходження боржника за юридичною адресою підтверджено витягом з ЄДРПУ. Як вбачається вказаний витяг містить запис  про місцезнаходження ТОВ "ФБГ "Імпера": м. Київська область, смт. Іванків, вул. І. Проскури,буд,11; статус відомостей про юридичну особу –підтверджено (а.с. 9-13).

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що  вказані вищевказані норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" передбачають можливість внесення реєстратором, після дотримання передбаченої ст. 19 процедури, до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судом не було досліджено наявність інших ознак, які б свідчили  про відсутність підприємницької діяльності боржника, зокрема ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, відсутність підприємницької діяльності боржника, а також доказів підтвердження безспірності вимог ініціюючого кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2008 Іванківська МДПІ звернулася до суду із заявою № 4084/10/10-007 (а.с. 40-52) про визнання кредитором ТОВ "ФБГ "Імпера". У заяві вказувала, що банкрутом до органів ДПІ остання декларацію з податку на прибуток за квітень 2008 року була подана 22.05.2008, що свідчить про здійснення підприємством підприємницької діяльності. Тобто, факт здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності взагалі не був предметом дослідження господарського суду Київської області при винесення оскаржуваної постанови, що протирічить приписам ст. 52 Закону.

За приписами ч. 8 ст. 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство та додатків до неї, безспірні вимоги ініціюючого кредитора до боржника ґрунтувалися на відповіді боржника на претензію від 22.07.2008 (а.с. 31). Інших доказів в обґрунтування безспірності грошових вимог, як таких, що підтверджені виконавчими документами, ініціюючий кредитор суду не надавав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що визнана у встановленому порядку претензія виключена з переліку документів за якими проводиться виконання органами державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень, який набрав чинності з 14.04.2006. Отже, з дати набрання чинності цим законом претензія до боржника та її визнання боржником не приймаються органами державної виконавчої служби, як виконавчі документи.  

До того ж, в матеріалах справи міститься постанова ВДВС Іванківського управління юстиції від 15.08.2008, якою відмовлено у  відкритті виконавчого провадження, оскільки відповідь на претензію не являється виконавчим документом (а.с. 32).

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, колегія суддів зазначає, що суд не дослідивши обставин безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора,  обставин правового статусу боржника як юридичної особи на момент порушення провадження у справі, належності доказів відсутності боржника за адресою місцезнаходження,  подання до органів державної податкової служби податкових декларацій, дійшов передчасного висновку про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою шляхом визнання боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю "ФБГ "Імпера" банкрутом в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, 19.11.2008 ухвалою суду  було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута –ТОВ "ФБГ "Імпера".

Однак, при винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд також  не з'ясував дійсних обставин справи, прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права, чим порушення судами вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, реєстру (переліку) вимог кредиторів, який є обов'язковим додатком, згідно з ч. 1 ст. 32 Закону, даних інвентаризації майна боржника; не дає оцінки відсутності запитів фондам соціального страхування, управлінню пенсійного фонду та податковому органу на предмет встановлення їх кредиторських вимог; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури; не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

У поданому 12.11.2008 звіті ліквідатора (а.с. 55-56) зазначено, що  Іванківською МДПІ були заявлені вимоги до банкрута в розмірі 147,68 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вимоги МДПІ ні  ліквідатором Бородієм О.В., ні господарським судом не розглядались, не затверджували, не погашались, реєстр вимог кредиторів в матеріалах справи відсутній.

Таким чином, місцевий господарський суд затвердив звіт та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута, в той час як заява Іванківської МДПІ про визнання її кредитором банкрута залишилась не розглянутою.

З врахуванням викладеного та меж перегляду справи у касаційній інстанції відповідно до ст. 111-7 ГПК України, оскаржувані постанову від 17.09.2008 та ухвалу від 19.11.2008 господарського суду Київської області не можна вважати законними та обґрунтованими, отже вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для прийняття рішення про обґрунтованість порушення провадження у справі та можливість його подальшого руху за спрощеною процедурою відповідно до статті 52 Закону.

При новому розгляді справи суду слід врахувати приписи статей 17-18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, ст.ст. 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини, що мають значення для правильного  вирішення спору, перевірити ствердження  та  заперечення сторін,  всім зібраним  доказам надати належну оцінку в їх сукупності та вирішити спір  відповідно  до вимог  закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119  - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову від 17.09.2008 та ухвалу від 19.11.2008 господарського суду Київської області у справі № Б11/255-08 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий                                                                                 М.І. Хандурін

Судді                                                                                         А.О. Заріцька

О. Є. Короткевич