Постанова

від 20.01.2009 по справі б11/239-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б11/239-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 січня 2009 р.                                                                                    № Б11/239-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Заріцької А.О.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову

від 10 вересня 2008 рокугосподарського суду Київської області

у справі господарського суду№ Б11/239-08Київської області

за заявоюФізичної особи-підприємця Чорного Івана Івановича

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мавіс-Са"

пробанкрутство,

за участю представників сторін:

Іванківської МДПІ –Яременко З.І. (дов. від 10.09.2008), Замашнюк І.В. (дов. від 19.01.2009);

встановив:

          Ухвалою господарського суду Київської області від 18.08.2008 за заявою Фізичної особи-підприємця Чорного Івана Івановича порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавіс-Са" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          Постановою господарського суду Київської області від 10.09.2008 (суддя Мальована Л.Я.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Мавіс-Са"  визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено  ініціюючого кредитора, якого зобов'язано опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом, надати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

          В касаційній скарзі Іванківська МДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позов без розгляду. В обґрунтування посилається на невірне застосування норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.17, 18 Закону України "Про порядок реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до статті 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника (ч.1 ст.23 Закону).

          Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З таким висновком погоджується Верховний суд України у Постанові №04/153 від 06.04.2004 року у справі №17/124.

          Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку ст. 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою Фізичної особи-підприємця Чорного Івана Івановича. Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість у розмірі 25500,00 грн. за виконавчим написом приватного нотаріуса на підставі протесту векселя про неоплату, що підтверджується постановою державного виконавця ВДВС Іванківського районного управління юстиції.

Постановою суду від 10.09.2008 ТОВ "Мавіс-Са"  визнано банкрутом з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора.

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги ініціюючого кредитора підтверджуються  постановою ВДВС Іванківського РУЮ від 19.06.2008 про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з відсутністю майна та боржника за юридичною адресою (а.с. 14). Факт відсутності боржника за місцезнаходженням підтверджено актом від 19.06.2008 (а.с. 15) та  витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб  та фізичних осіб –підприємців.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає, що господарський суд Київської області при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом належним чином не перевірив належність доказів, які б підтверджували факт відсутності боржника за місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набув чинності  з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені , вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (п.7 ст.19 Закону).

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.09.2008, не містить запису  про  відсутність боржника –ТОВ "МАВІС_СА" за місцезнаходження: Київська область,  Іванківський район, смт. Іванків, вул. Київське шосе, буд. 1 (а.с. 18-19).

Таким чином, твердження суду першої інстанції  про, що незнаходження боржника за юридичною адресою підтверджено витягом з ЄДРПУ спростовується матеріалами справи. Наявний у матеріалах справи акт про неможливість стягнення від 19.08.2008, складний державним виконавцем (а.с. 15), не може бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що  вищевказані норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" передбачають можливість внесення реєстратором, після дотримання передбаченої ст. 19 процедури, до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Крім того, судом не було досліджено наявність інших ознак, які б свідчили  про відсутність підприємницької діяльності боржника, зокрема ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

За таких обставин, оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції .

При новому розгляді справи суду слід дослідити наявність обставин відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення ним господарської діяльності для ведення провадження у справі за спрощеною процедурою відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” застосовуючи принципи оцінки доказів за їх належністю та допустимістю, всім зібраним  доказам надати належну оцінку в їх сукупності та вирішити спір  відповідно  до вимог  закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119  - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову господарського суду Київської області від 10 вересня 2008 року у справі № Б11/239-08 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий                                                                                 М.І. Хандурін

Судді                                                                                          А.О. Заріцька

О. Є. Короткевич