Постанова

від 21.11.2006 по справі а19/47-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А19/47-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.11.06р.

Справа № А19/47-06

За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту                       інвалідів  м. Дніпропетровськ   

До Спеціалізованої дитячо –юнацької школи олімпійського резерву з академічного веслування з відділенням веслування на байдарках і канов м. Дніпропетровськ                      

про  стягнення  7468,00 грн.   

                                                                                                                      Суддя:   Петренко І.В.

                                                                                                 При секретарі: Зацарициній А. В.

Представники:

Від позивача :  Ахметова О. О. –дов. № 03-06/04 від 05.01.06 р.  

Від відповідача :  не явився

СУТЬ   СПОРУ:

          Позивач звернувся з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості по сплаті адміністративно –господарських санкції за нестворені робочі місця для інвалідів у 2005 р. у сумі 7468,00 грн.  

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач повинен був створити у 2005 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної численності працюючих. Середньооблікова чисельність працюючих на підприємства за 2005 р. склала 25 осіб; чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві склала 1 особу. На протязі 2005 р. у Відповідача  працювали інваліди у кількості 0 осіб. У випадку, якщо кількість працюючих на підприємстві інвалідів була менша, ніж встановлено зазначеним нормативом, то відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Сума штрафних санкцій склала 7468,00 грн.   

           Представник відповідача в судове засідання не явився, письмових заперечень проти позову та витребувані судом документи не надав. Суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності відповідача належним чином повідомленого  про дату, час і місце судового розгляду та без повідомлення ним про причини неприбуття.

         Позивач посилається на те, що відповідачем не подані докази створення та атестації робочого місця для інвалідів, в зв'язку з чим наполягає на задоволенні позовних вимог.       

          Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

         На підставі ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875 –ХІІ для підприємств (об'єднань) установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у визначеній кількості вважається працевлаштування підприємством,  в тому числі підприємством громадської організації інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів для яких це місце роботи є основним.

          У відповідності до п. 9 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, у тому числі підприємства громадських організацій  інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою затвердженою Наказом Мінпраці України від 29.12.2004 р. № 338.

          З даних наведених відповідачем у „Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” (форма 10-ПІ річна) виходить:

- середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві –25 ос.

- середньооблікова чисельність інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до чотирьох – відсоткового нормативу –1 ос.    

- за даними розділу І звіту на підприємстві відповідача у 2005 році працювало –0 інвалідів.

- сума штрафних санкцій за звітом –7468,00 грн.     

- несплачена відповідачем сума штрафних санкцій за нестворені в 2005 р. робочі місця для інвалідів становить 7468,00 грн. Таким чином відповідач вищеназвану норму Закону не виконав.

          Підприємства, в тому числі підприємства громадських організацій інвалідів,  фізичні особи, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві. Адміністративно –господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

          Сплата адміністративно –господарських санкцій здійснюється підприємством відповідно до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів. У разі несплати адміністративно –господарських санкцій чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку. Адміністративно –господарські санкції, що перераховуються підприємствами, згідно  ст. 11 п. 20 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” відносяться до доходів спеціального фонду Державного бюджету України і використовуються Фондом соціального захисту інвалідів на здійснення заходів соціальної трудової, фізкультурно –спортивної та професійної реабілітації інвалідів, у тому числі шляхом створення додаткових робочих місць для працевлаштування інвалідів.

       Згідно з Постановою КМУ від 03.05.1995 р. "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875- XII, Постанови КМУ від 28.12.2001 р. № 1767  "Про затвердження порядку сплати підприємствами (об'єднаннями, установами та організаціями) штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і витрачання цих коштів" —Відповідач повинний був створити в 2005 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, що складає 2 робочих місця для інвалідів (середньооблікова чисельність штатних працівників складала 25 осіб).

Згідно із Звітом Відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, на підприємстві не один інвалід не працював.

Частиною першою ст. 19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Частиною першою ст. 20 Закону встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5).

Відповідач не надав належних доказів створення робочих місць для інвалідів в установленому порядку.  

Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

При цьому частиною першою статті 18 Закону № 875 і пунктом 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і № 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників", відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:

-          звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

-          у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;

-          в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр "14").

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Таку правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 20.07.2004 зі справи №2-23/9789-03, від 11.01.2005 р. зі справи № 6/203, від 25.01.2005 р. зі справи № 8/203-04.

Матеріалами справи доведено, що у 2005 році Відповідач не вживав заходів зі створення робочого місця для інвалідів в установленому порядку та не повідомляв орган працевлаштування –управління праці та соціального захисту населення, про створення робочих місць для інвалідів, що унеможливило направлення цим органом до підприємства інвалідів для працевлаштування.

        З урахуванням викладеного Відповідач був зобов'язаний виконувати у 2005 р. норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, встановлений Законом, а в разі його невиконання –сплачувати штрафні санкції до обласних відділень Фонду соціального захисту інвалідів в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767 “Про затвердження Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”.

    Враховуючи наведене, господарський суд знаходить позовні вимоги Позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

         Керуючись ст. ст.  87, 94, 98, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд, -   

                                                       П О С Т А Н О В И В :

        Адміністративний позов Позивача –задовольнити.

   Стягнути з Спеціалізованої дитячо –юнацької школи олімпійського резерву з академічного веслування з відділенням веслування на байдарках і канов, 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Овражна, 15 (р/р 35431001006067, банк УДКУ у Дніпропетровській області МФО 805012, код ЄДРПОУ 24449302) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса 60, к. 18 (р/р 31214230600013 в банку УДКУ в Дніпропетровській обл. МФО 805012, код ЄДРПОУ 25005978) суму 7468,00 грн. санкцій.  

           Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу Адміністративного судочинства України та оскаржується в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу Адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                            І.В. Петренко

Згідно з оригіналом

секретар с/з                                                                      А. В. Зацарицина