Постанова

від 03.12.2012 по справі 12057/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 грудня 2012 р. № 2а- 12057/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО ГАЗБУДСЕРВІС"

про накладення арешту ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО ГАЗБУДСЕРВІС", в якому просить суд: накласти арешт на кошти та цінності на банківських рахунках відповідача за номерами рахунків: -2600401972504 - Центральна філія ПАТ "КРЕДОБАНК"; - 26006060711716 - ХАРКІВ.ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м.Харків, - 26006201309313 - АТ "ОТП Банк", - 26050031309313 - АТ "ОТП Банк", - 26054060680361 - ХАРКІВ ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м.Харків.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідач має узгоджену заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість, по податку на прибуток приватних підприємств та по комунальному податку всього на суму 23605,29 грн. Органом податкової служби згідно з п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України були вислані податкові вимоги на погашення податкового боргу до ТОВ «СП Газбудсервіс»(код 33676088), але вручення їх було неможливим про що було складено відповідні акти. Позивач просить накласти арешт на кошти та цінності на банківських рахунках відповідача, оскільки у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (п. 20.1.17 ст.20 Податкового кодексу України).

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО ГАЗБУДСЕРВІС" зареєстроване як юридична особа 26.09.2005 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради та перебуває на податковому обліку у Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з 26.09.2005 року.

Позивач вказує на те, що ТОВ "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО ГАЗБУДСЕРВІС" має податковий борг перед бюджетом у сумі 23605,29 грн., а саме з податку на додану вартість на суму 22160,93 грн., з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1358,90 грн. та з комунального податку 85,46 грн.

Як стверджує податковий орган, вказаний борг виник на підставі: самостійно поданих відповідачем декларацій № 89557 від 09.02.2012 року, №70706 від 07.11.2011 року та податкового повідомлення-рішення №0005901510 від 31.08.2011 року, № №0005911510 від 31.08.2011 року -по податку на прибуток приватних підприємств; самостійно поданих відповідачем декларацій № 80879 від 19.01.2012 року, №66686 від 19.10.2011 року, № 4332 від 21.02.2011 року, № 77522 від 20.01.2011 року, № 68963 від 20.12.2010 року, № 66341 від 22.11.2010 року та податкового повідомлення-рішення № 0000441520 від 27.01.2012 року, № 0000791520 від 15.20.2011 року - по податку на додану вартість; самостійно поданих відповідачем декларацій (розрахунків) № 102713 від 09.02.2010 року, № 19178 від 29.04.2010 року, № 39564 від 29.07.2010 року, № 61982 від 05.11.2010 року, № 53760 від 20.07.2009 року, №84627 від 23.11.2009 року та податкового повідомлення-рішення № 0000140152 від 27.03.2012 року - по комунального податку.

Щодо позовних вимог позивача про накладання арешту на кошти та цінності на банківських рахунках відповідача, суд зазначає наступне.

Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилається виключно на п. 20.1.17 ст.20 та п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України.

Пунктом 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З положень наведеної норми кодексу слідує, що законодавець чітко встановив підстави для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку, а саме:

1) відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг,

2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу,

3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Оскільки перелічені підстави не тотожні підставам для застосування адміністративного арешту платника податків згідно з ст.94 Податкового кодексу України, то суд доходить висновку, що арешт коштів в порядку п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України та арешт коштів в порядку ст.94 Податкового кодексу України є різними процедурами реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведених норм процесуального права, суд зазначає, що звертаючись до суду, суб'єкт владних повноважень не подав ані доказів відсутності у відповідача майна, ані доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, ані доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що є обов'язковими умовами для накладення арешту на кошти та цінності на банківських рахунках відповідача за приписами п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд зауважує, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції, адже не подав до суду доказів вжиття передбачених законом дій з проведення перевірки складу та структури активів платника податків.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Означене завдання за правилом ч.3 ст.2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб'єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб'єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Оскільки судовим розглядом виявлено, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, адже податковим органом висунуто вимогу про накладення арешту на кошти платника податків за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав, то в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в прохальній частині адміністративного позову податковий орган не вказав суму коштів щодо якої позивач просить накласти арешт.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО ГАЗБУДСЕРВІС" про накладення арешту - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 07 грудня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко