Постанова

від 04.12.2012 по справі 11781/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04.12.2012 р. Справа № 2-а- 11781/12/2070

Суддя Харківського окружного адміністративного суду, Супрун Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда " про накладання арешту на розрахункові рахунки, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда " (надалі за текстом - ТОВ "Піраміда", відповідач), в якому просить суд: накласти арешт на розрахункові рахунки, що належать відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Піраміда " (код 37190919).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг у загальному розмірі 3441,00 грн., який платником у добровільному порядку не погашений. У зв'язку з цим податковий орган на виконання повноважень згідно з Податковим кодексом України, просить суд накласти арешт на розрахункові рахунки, що належать ТОВ "Піраміда".

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями на адресу, що внесена до відповідного державного реєстру. На адресу суду повернулося поштове відправлення у зв'язку з неможливістю вручення. У відповідності до ст. 35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Таким чином, суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 3 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України зазначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, колегія суддів доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ТОВ "Піраміда", місцезнаходження: 61118, Харківська область, м. Харків, вул. Тимурівців, 35-г, ЄДРПОУ 37190919, зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 06.08.2010 р. за № 1 480 102 0000 047430, що підтверджується відповідним свідоцтвом, та взято на податковий облік 09.08.2010 р. за № 35640.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що суб'єктом владних повноважень до суду заявлена вимога про накладення арешту на кошти платника податків на банківському рахунку, тобто вимога, котра передбачена п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, заявлена суб'єктом владних повноважень вимога підлягає розгляду по суті.

При цьому, суд не вбачає підстав для розгляду заявленої суб'єктом владних повноважень вимоги як забезпечення адміністративного позову, позаяк приписами ст.ст.117, 118 КАС України взагалі не передбачено можливості накладення арешту на майно.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З положень наведеної норми кодексу слідує, що підставами для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку є 1) відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг, 2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, 3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Оскільки перелічені підстави не тотожні підставам для застосування адміністративного арешту платника податків згідно з ст.94 Податкового кодексу України, то суд доходить висновку, що арешт коштів в порядку п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України та арешт коштів в порядку ст.94 Податкового кодексу України є різними процедурами реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції.

Розв'язуючи спір, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведених норм процесуального права, суд зазначає, що звертаючись до суду, суб'єкт владних повноважень не подав ані доказів відсутності у відповідача майна, ані доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, ані доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Самостійне здобуття судом таких доказів на виконання приписів ст. 11 КАС України в даному випадку прямо суперечить ст. ст. 6, 8, 19 Конституції України, ч. ч. 1, 3 ст. 2 КАС України, позаяк є нічим іншим, як додатковим обґрунтуванням з боку суду безпідставно заявленої суб'єктом владних повноважень вимоги.

Приписами частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у разі надання з боку податкового органу документів на підтвердження позовних вимог під час апеляційного розгляду справи, податковий орган повідомити підстави ненаданні зазначених документів до суду першої інстанції та вмотивувати їх доказову базу.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції.

Розв'язуючи спір, суд бере до уваги, що в силу ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Означене завдання за правилом ч. 3 ст. 2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб'єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб'єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

Оскільки судовим розглядом виявлено, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, адже податковим органом висунуто вимогу про накладення адміністративного арешту на майно платника податків за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав, то позов підлягає залишенню без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда " про накладання арешту на розрахункові рахунки -залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.О.Супрун