Постанова

від 26.06.2006 по справі ас-42/271-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-42/271-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "26" червня 2006 р.                Справа № АС-42/271-06

вх. № 6159/1-42

Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.

за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.

представників сторін

позивача – Яценко О.П. (дов.)

відповідача – Певний С.М. (директор), Певна І.В. (дов.)

по справі за позовом  Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в   

до  ТОВ "Мотор", м. Харків  

про стягнення 2286,48 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, ТОВ “Мотор”, 2286,48 грн. за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в 2005р.,  обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2005 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, але фактично у 2005 році на підприємстві відповідача  не працювали інваліди, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві 2262,50 грн. штрафних санкцій за незайняте інвалідом робоче місце, та 23,98 грн. пені за несвоєчасну сплату штрафних санкцій.

Відповідач проти позову заперечує, в обгрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що він створив одно робоче місце для працевлаштування інваліда, повідомив про це центр зайнятості, але компетентними органами інваліди не направлялись на підприємство для працевлаштування, не звертались безпосередньо і інваліди з питання працевлаштування, у зв"язку з чим підприємство не повинно відповідати за невиконання компетентними органами обов"язків по працевлаштуванню інвалідів. Крім того вказує на те що він переказував гроші до благодійних фондів, які йшли на допомогу інвалідам.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд встановив, що статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон, в редакції станом на 01.01.2005р.) встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об'єднання),установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається  в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Згідно Порядку сплати підприємствами (об"єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій  до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2812.2001р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітнім.

Згідно наданих суду документів, звіту підприємства відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2005 році на підприємстві відповідача становить 8 осіб, згідно ст. 19 Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в  2005 році визначена - 1 місце. Фактично, згідно списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2005 році, на підприємстві відповідача не працював інвалід.

Відповідно до ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Крім цього, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено "Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. №314.

При цьому відповідно до п. п. 11, 12 Положення про робоче місце інваліда на місцеві органи соціального захисту населення покладаються такі обов'язки:

-виявляти інвалідів, які бажають працювати;

-щомісячно надсилати державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати;

-подавати державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів;

-вести інформаційний  банк даних про  інвалідів,   які  працюють і  бажають працювати.

А згідно цього Положення, державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.

Згідно п.3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. за № 314 (із змінами від 10.01.2002р.) робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно п.5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. за № 314 (із змінами від 10.01.2002р.) підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З наведеного слід зробити висновок, що обов'язок підприємства щодо  створення робочих  місць  для інвалідів  не супроводжується  його  обов'язком  підбирати  і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування,  що перелічені в частині першій статті 18  цього  Закону.  Це підтверджується  і  змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального  захисту  інвалідів (затверджений постановою   Кабінету   Міністрів   України N  1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким завданням Фонду   є здійснення контролю  за  додержанням  підприємствами нормативів  робочих  місць   для забезпечення   працевлаштування інвалідів, а  також  підпункту  третього  пункту четвертого  та підпункту третього пункту п'ятого  цього  Положення,  якими  Фонду надано  право  здійснювати  контроль  за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за  недодержання  ними  нормативів робочих  місць  для забезпечення  працевлаштування  інвалідів  та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними  нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Але на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства про порядок атестації та створення робочих місць інвалідів на підприємстві працевлаштування інвалідів може здійснюватись центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів лише за наявності отриманої від підприємства інформації про проведену в установленому порядку атестацію необхідної кількості робочих місць інвалідів на цьому підприємстві відповідно до вимог нормативу, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами   та   організаціями щомісячно   на   адресу державної служби зайнятості.

З запиту позивача до центру зайнятості та повідомлення Комінтернівського районного центру зайнятості № 626/1 від 12.05.2006р. вбачається, що відповідач не надавав інформацію до центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем надана копія звіту по формі 3-ПН станом на 10.11.2005р., яку він подав до Комінтернівського районного центру зайнятості. В даному звіті в графі 4 “Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) категорії громадян відповідно до квоти, а також пенсіонери, учні, студенти, інваліди” проставлена цифра один. Однак відповідачем не зазначено, з якої саме категорії, які містяться в цій графі, йому потрібен працівник, тому це не може вважатись, що відповідач вказав про потребу в працівнику - інваліді.

Крім того суд зазначає, що вказаний звіт поданий лише станом на 10.11.2005р., тобто в кінці року, при цьому відповідач повинен був створити робоче місце для працевлаштування інваліда протягом 2005 року.

Суд також не приймає посилання відповідача на те, що він переказував гроші на допомогу інвалідам, оскільки надання такої допомоги не звільняє від сплати штрафних санкцій за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Фонд оплати праці штатних працівників на підприємстві відповідача у 2005 р. становить 36,2 тис. грн., при середньообліковій чисельності штатних працівників 8 чол., отже середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника у 2005р. становить 4525,00 грн. Сума штрафних санкцій за 1 незайняте інвалідом робоче місце у 2005 році згідно з вимогами ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” складає 2262,50 грн.

Частиною 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення,включаючи день сплати.

Позивачем згідно даної норми розрахована сума пені за несвоєчасну сплату штрафних санкцій, яка складає 23,98 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись статтями   4, 8, 17, 86, 94, 160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ТОВ “Мотор” (юридична адеса : 61001 м.Харків, вул.Плеханівська, 41/43, к.59, фактична адреса : м.Харків, пр.Московський, 32, р/р 26005150240000 АКІБ “Укрсіббанк” МФО 351641, код 23150432) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022 м. Харків, Держпром, 1 під"їзд, 1 поверх, кімн. 16, р/р 31212230600003 ВДК у Дзержинському районі, код 24134567, МФО 851011, УДК у Харківській області) 2286,48 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі складена 30.06.2006р.

Суддя                                                                                            Яризько В.О.