Рішення

від 07.12.2012 по справі 17/118-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2012 р. Справа № 17/118-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тропік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дари-Літа"

про стягнення 86 601,31грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача не з'явилися;

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тропік" (далі -позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дари-Літа" (далі -відповідач) про стягнення 86 601,31грн. заборгованості, з яких: 82 477,44грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 113909 від 27.08.2012р. згідно договору поставки № 21/1 від 23.08.2012р. товар та 4 123,87грн. штрафу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10 000грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 21/1 від 23.08.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2012р. порушено провадження у справі № 17/118-12, розгляд справи призначено на 23.11.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.2012р. розгляд справи відкладено на 07.12.2012р.

03.12.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 13.11.2012р., яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Дари-Літа" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Антонова, буд. 1). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового зв'язку з позначкою „за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

05.12.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 1093 від 29.11.2012р. (вх. № 19719 від 05.12.2012р.), згідно якого останній підтримав свої позовні вимоги та просив суд розглянути справу без участі представника позивача за наявними матеріалами справи, яке задоволено судом.

Відповідач в судові засідання 23.11.2012р. та 07.12.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

23.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тропік" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дари-Літа" (Покупець) укладено договір поставки № 21/1, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця фрукти та (або) овочі (далі -товар), відповідно до переданої постачальником комерційної пропозиції або замовлень покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних та (або) специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець -прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених договором.

Право власності (а також ризик випадкового знищення чи пошкодження) на товар переходить до покупця з моменту підписання представниками сторін відповідної накладної чи іншого документу, який підтверджує отримання покупцем товару (п. 3.3. договору).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною за кожну отриману ним партію товару протягом 7 календарних днів з дати здійснення поставки, шляхом перерахування повної вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 9.2. договору договір набуває чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 23.08.2013р.

На виконання п. 1.1. договору поставки № 21/1 від 23.08.2012р. позивач поставив відповідачу товар на суму 82 477,44грн., на підставі видаткової накладної № 113909 від 27.08.2012р. (а.с. 18), підписаної та скріпленої печатками обох сторін договору.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.3. договору, з оплати отриманого згідно договору товару, не виконав, за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткової накладної № 113909 від 27.08.2012р. згідно договору поставки № 21/1 від 23.08.2012р. товар на момент судового розгляду справи склав 82 477,44грн., що підтверджується довідкою ТОВ „Тропік" № 1087 від 20.11.2012р. (а.с. 34), підписаною директором та головним бухгалтером позивача, а також скріпленою печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю „Тропік".

Предметом позову є вимоги про стягнення 82 477,44грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 113909 від 27.08.2012р. згідно договору поставки № 21/1 від 23.08.2012р. товар та 4 123,87грн. штрафу.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 21/1 від 23.08.2012р. позивач поставив відповідачу товар на суму 82 477,44грн., на підставі видаткової накладної № 113909 від 27.08.2012р. (а.с. 18), підписаної та скріпленої печатками обох сторін договору; відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.3. договору, з оплати отриманого згідно договору товару, не виконав, за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткової накладної № 113909 від 27.08.2012р. згідно договору поставки № 21/1 від 23.08.2012р. товар на момент судового розгляду справи склав 82 477,44грн., що підтверджується довідкою ТОВ „Тропік" № 1087 від 20.11.2012р. (а.с. 34), підписаною директором та головним бухгалтером позивача, а також скріпленою печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю „Тропік".

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 82 477,44грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 113909 від 27.08.2012р. згідно договору поставки № 21/1 від 23.08.2012р. товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 123,87грн. штрафу у розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару на підставі п. 6.2. договору за порушення строків оплати отриманого товару.

Згідно п. 6.2. договору за несвоєчасну оплату поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. А за прострочення понад 20 календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості.

Суд встановив, що зазначені в п. 6.2. договору 5 процентів від вартості неоплаченого товару за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, відповідач не оплатив отриманий від позивача товар протягом більше ніж 20 днів з моменту виникнення обов'язку з оплати отриманого товару, штраф у розмірі 5 % від суми боргу (погоджений сторонами п. 6.2. договору) у розмірі 4 123,87грн. (5 % від 82 477,44грн. (вартості неоплаченого товару згідно договору поставки № 21/1 від 23.08.2012р.)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 123,87грн. штрафу підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2011р. у справі № 14/137-10.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 10 000грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання правової допомоги № 08/10/12 від 08.10.2012р. (а.с. 19-20), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3800/10 від 20.11.2008р. (а.с. 21).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову -на відповідача.

Пунктом 10 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-05/78 від 04.03.1998р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату адвокатський послуг, суд дійшов висновку про відмову у стягненні 10 000грн. витрат на оплату послуг адвоката.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 82 477,44грн. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 113909 від 27.08.2012р. згідно договору поставки № 21/1 від 23.08.2012р. товар та 4 123,87грн. штрафу є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дари-Літа" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Антонова, буд. 1; код ЄДРПОУ 38010777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тропік" (79010, Львівська обл., м. Львів, Личаківський р-н., вул. Некрасова, буд. 35А, кв. 12; код ЄДРПОУ 20831737) 82 477 (вісімдесят дві тисячі чотириста сімдесят сім гривень) 44 коп. боргу за поставлений на підставі видаткової накладної № 113909 від 27.08.2012р. згідно договору поставки № 21/1 від 23.08.2012р. товар, 4 123 (чотири тисячі сто двадцять три гривні) 87 коп. штрафу та 1 732 (одну тисячу сімсот тридцять дві гривні) 02 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 10.12.2012р.

Суддя П.В. Горбасенко