Рішення

від 04.12.2012 по справі 5017/1654/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2012 р.Справа № 5017/1654/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР"

до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс";

Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН"

про стягнення 33097,34грн.

Головуючий суддя Гут С.Ф.

суддя Панченко О.Л.

суддя Зайцев О.Ю.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Удовіченко О.А., довіреність від 08.10.12р.;

Від відповідача ТОВ"Гермес Люкс": не з'явився;

Від відповідача ТОВ"АВАЛОН": не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс", Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН" про стягнення солідарно заборгованості, а саме: основного боргу у розмірі 29935,80грн., пені у розмірі 2288,24грн. та 3%річних у розмірі 873,30грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.12р. порушено провадження у справі №5017/1654/2012.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2012р. строк вирішення спору по справі було продовжено до 20.08.2012р., в порядку ст.69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.12р. справу №5017/1654/2012 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

09.08.12р. від позивача надійшли уточнення до позовної заяви(вх.№24867/2012 від 09.08.12р.), згідно якого уточнив період нарахування пені, та просить суд стягнути солідарно з ТОВ"Гермес Люкс" та ТОВ"АВАЛОН" суму основного боргу у розмірі 29935,80грн., пеню в розмірі 2288,24грн. за період з 29.12.2010р. по 29.06.11р., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 873,30грн. за період з 05.06.2011р. по 25.05.2012р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.12р. призначено справу №5017/1654/2012 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 20.08.12р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гут С.Ф., суддя Погребна К.Ф., суддя Зайцев О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.12р. прийнято справу №5017/1654/2012 до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Гут С.Ф., суддя Погребна К.Ф., суддя Зайцев О.Ю.

12.09.12р. від позивача надійшло уточнення до позовної заяви (вх.№27936/2012 від 12.09.12р.), згідно якого просить суд стягнути солідарно з ТОВ"Гермес Люкс" та ТОВ"АВАЛОН" суму основного боргу у розмірі 29935,80грн., пеню в розмірі 2288,24грн. за період з 29.12.2010р. по 29.06.11р., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 873,30грн. за період з 05.06.2011р. по 25.05.2012р. Також надав платіжні доручення в підтвердження здійснення ТОВ"Гермес Люкс" проплат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" на суму 31500грн., а саме платіжні доручення: №640 від 08.09.2011р. на суму 500грн., №670 від 22.09.2011р. на суму 500грн., №698 від 13.10.2011р. на суму 500грн., №715 від 28.10.2011р. на суму 500грн., №742 від 23.11.2011р. на суму 500грн., №752 від 13.12.2011р. на суму 500грн., №758 від 26.01.2012р. на суму 500грн., №819 від 13.09.2012р. на суму 500грн., №831 від 23.03.2012р. на суму 500грн., №368 від 07.04.2011р. на суму 2000грн., №334 від 23.03.2011р. на суму 2000грн., №248 від 15.02.2011р. на суму 13000грн., №92 від 20.08.2010р. на суму 10000грн.

За клопотанням позивача ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2012р. продовжено строк вирішення спору по справі №5017/1654/2012 до 04.11.2012р. в порядку ст.69 ГПК України.

Згідно з розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В., від 01.11.12р. у зв'язку з тим, що з 29.10.2012р. суддя Погребна К.Ф. знаходиться на лікарняному, справу №5017/1427/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гут С.Ф., суддя Панченко О.Л., суддя Зайцев Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.11.12р. прийнято справу №5017/1654/2012 до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Гут С.Ф., суддя Панченко О.Л., суддя Зайцев Ю.О.

20.11.12р. від позивача надійшло клопотання (вх.№35162/2012 від 20.11.12р.) згідно якого просить суд з метою повного, всебічного розгляду справи та з'ясування дійсних обставин справи, залучити до участі у справі у якості співвідповідача ТОВ"Будімпекс"(69035, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, 11, кімната 210, код ЄДРПОУ 31852949), в порядку ст.24 ГПК України. Так в обгрунтування клопотання зазначає, що в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних №3239 від 10.08.2010р. на суму 32752,08грн., №3091 від 02.08.2010р. на суму 31213,92грн., відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" поставило товар ТОВ"Гермес Люкс", при цьому товар отримало ТОВ"Будімпекс" (в графі Покупець зазначено ТОВ"Гермес Люкс", а в графі отримав - ТОВ"Будімпекс", також в матеріалах справи містяться платіжні доручення №115 від 07.10.2010р. та №92 від 20.08.2010р. відповідно до яких ТОВ"Гермес Люкс" частково оплатило рахунки №3528 від 10.08.2010р. та №3362 від 02.08.2010р. Вказані рахунки виписані по вищевказаним накладним, згідно з якими поставка проведена ТОВ"Будімпекс". Крім того, згідно з відомостями з ЄДРПОУ сайту Державного підприємства інформаційно-ресурсний центр, директором ТОВ"Будімпекс" являється та ж особа, що й директор ТОВ"Гермес Люкс", а саме Юдицький А.М.

Судом клопотання розглянуто та не задоволено, оскільки суд вважає клопотання позивача безпідставним, та таким що не підлягає задоволенню, оскільки те, що Юдицький А.М. є директором не тільки ТОВ"Гермес Люкс" а також і ТОВ"Будімпекс" не свідчить про договірні стосунки між ТОВ"Будімпекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР", та не позбавляє права Юдицького А.М. бути директором ще і інших підприємств.

04.12.12р. від позивача надійшли пояснення по справі(вх.№36818/2012 від 04.12.12р.), згідно яких вважає позов та уточнення до нього обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Поряд з цим зазначає, що ТОВ"Гермес Люкс" частково оплатив за поставлену продукцію у сумі 253227,70грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №101 від 08.09.10р., №106 від 20.09.10р., №115 від 07.10.10р., №117 від 14.10.10р., №118 від 18.10.10р., №126 від 05.11.10р., №133 від 17.11.10р., №132 від 17.11.10р., №136 від 22.11.10р., №158 від 15.12.10р., №162 від 16.12.10р., №161 від 16.12.10р., №164 від 17.12.10р., №172 від 22.12.10р., №180 від 27.12.10р., №185 від 30.12.10р., №186 від 30.12.10р., №211 від 26.01.11р., №228 від 08.02.11р., №92 від 20.08.10р., №215 від 28.01.11р., №223 від 03.02.11р., № 248 від 15.02.11р., №334 від 23.03.11р., №368 від 07.04.11р., №640 від 08.09.11р., №670 від 22.09.11р., №698 від 13.10.11р., №715 від 28.10.11р., №742 від 23.11.11р., №752 від 13.12.11р., №785 від 26.01.12р., №819 від 13.03.12р., №831 від 23.03.12р. та квитанцією Приват Банку від 13.04.12р. Сума у розмірі 29435,80грн. залишається непогашеною. Крім того, в платіжних дорученнях, наданих ТОВ"Гермес Люкс" в графі призначення платежу вказується або відповідний номер видаткової накладної або номер рахунку. Так, в платіжному дорученні №101 є посилання на рахунок №3362 від 02.08.10р., цей рахунок виписаний на підставі накладної №3091 від 02.08.2010р., в платіжному дорученні №106 вказується видаткова накладна №3164 від 05.08.10р., в платіжному дорученні №115 - накладна №3208 та рахунок №3528 від 10.08.10р. (видаткова накладна №3239 від10.08.10р.), в платіжних дорученнях №117, 118, 126, 132 - рахунок №3528 від 10.08.10р. -це також по накладній 3239 від 10.08.10р., в платіжному дорученні №133 вказано видаткові накладні 3208 та 3250, від 10.08.2010р., в платіжному дорученні №136 вказано рахунок №3821 від 27.08.10р., це по накладній №3504, в платіжному дорученні №158 вказано рахунок №3860 від 30.08.10р., це по накладній 3538 від 30.08.10р., в платіжних дорученнях №162, 185 вказується рахунок №3701 від 19.08.10р. - це по накладній №3406 від 19.08.10р., в платіжних дорученнях №161, 164, 172, 180, 186 вказано рахунок 3860 від 30.08.10р. - це по накладній 3538 від 30.08.10р., в платіжних дорученнях №211,215, 223 вказано рахунок №3836 від 14.09.10р. - це по накладній 3836 від 14.09.10р., в платіжному дорученні №228 вказано накладні 3836 від 14.09.10р. та №4070 від 23.09.10р., в платіжних дорученнях №248, 334, 368, 640, 670, 698, 715, 742, 752, 785, 819 вказано накладну №4070 від 23.09.10р., в платіжному дорученні №831 вказано накладну №5477 від 29.11.10р. Також, в матеріалах судової справи міститься лист ТОВ"Гермес Люкс" за підписом головного бухгалтера Кондакової О.Ю., в якому вказано призначення платежів по кожному платіжному дорученні. Таким чином, здійснення ТОВ"Гермес Люкс" платежів, які підтверджуються відповідними платіжними дорученням, свідчить про визнання останнім здійснення поставки на підставі вищевказаних накладних. Звертає увагу суду на те, що проплата здійснювалася по абсолютно всіх накладних (але деякі накладні не погашено у повному обсязі). Поряд з цим, зазначає, що не можна приймати до уваги платіжне доручення №426 від 29.04.2011р., оскільки даним платіжним дорученням оплачено поставку товару, яку була здійснена в 2011 році на підставі договору поставки №215.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" просить суд припинити провадження у справі, з підстав викладених у відзиві на позов(вх.№19662/2012 від 25.06.12р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що в період, зазначений в позовній заяві ТОВ"Гермес Люкс" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" за поставлений товар було сплачено 218727,70грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №101 від 08.09.10р. на суму 21213,92грн., №106 від 20.09.10р. на суму 32492,16грн.; №115 від 07.10.10р. на суму 10000грн.; №117 від 14.10.10р. на суму 7000грн.; №118 від 18.10.10р. на суму 6000грн.; №126 від 05.11.10р. на суму 4000грн.; №133 від 17.11.10р. на суму 6685,58грн.; №132 від 17.11.10р. на суму 10752,08грн., №136 від 22.11.10р. на суму 30344,40грн.; №158 від 15.12.10р. на суму 5000грн.; №162 від 16.12.10р. на суму 2000грн.; №161 від 16.12.10р. на суму 5000грн.; №164 від 17.12.10р. на суму 2000грн.; №172 від 22.12.10р. на суму 10000грн.; №180 від 27.12.10р. на суму 7000грн.; №185 від 30.12.10р. на суму 8094,56грн.; №186 від 30.12.10р. на суму 5342,92грн.; №211 від 26.01.11р. на суму 1000грн.; №228 від 08.02.11р. на суму 44802,08грн., у зв'язку з чим на момент розгляду справи між сторонами відсутній предмет спору по взаємовідносинам згідно договору поставки №43 від 01.02.10р. Також зазначає, що розрахунок пені позивача є дивним, оскільки в позовній заяві позивач зазначає, що остання поставка в адресу відповідача була лійснена 05 травня 2011р., при цьому факт поставки позивач підтверджує видатковими накладними, остання з яких датована 29 листопада 2010р. (№5477). Таким чином, позивач мав би право, відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, врахувати пеню (якщо б на цей час існувала заборгованість) з 29 грудня 2010р. по 19 червня 2011р. При цьому, з урахуванням строку позовної давності, передбачених приписами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України (на застосуванні якого наполягає ТОВ"Гермес Люкс"), стягненню підлягає лише частина пені, нарахована за червень 2011р., однак позивач в позові пеню за червень 2011р. не нараховує - нарахування відбувається за період з 25 листопада 2011р. по 25 травня 2012р., що є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України. Також у ТОВ"Гермес Люкс" викликало здивування наявність по зобов'язанням підприємства по оплаті поставленого товару поручителя - ТОВ"АВАЛОН", оскільки договір поставки №43 від 01 лютого 2010р. не передбачає можливості забезпечення зоов'язань нашого підприємства по оплаті поставленого товару порукою. Крім цього, навіть якщо теоретично припустити, що договором поставки №43 від 01 лютого 2010р. було б передбачено забезпечення зобов'язань по оплаті поставленого товару порукою, то і тоді б вимоги позивача до ТОВ"АВАЛОН" були б безпідставними. Відповідно до п. 2.2 договору поруки №34 від 01 липня 2010р., зобов'язання поручителя виникають в момент порушення боржником відповідних зобов'язань по основному договору. Так строк виконання зобов'язання з оплати по договору поставки від 01 лютого 2010р. у ТОВ"Гермес Люкс" настав 29 грудня 2010р. Таким чином, позивач мав право пред'явити вимогу до поручителя (ТОВ"АВАЛОН") не пізніше 29 червня 2011р. В позовній заяві позивач зазначає, що він пред'явив вимогу до ТОВ"АВАЛОН" 05 квітня 2012р. - вже коли порука, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, була припинена, а ТОВ"АВАЛОН" вже не був поручителем ТОВ"Гермес Люкс" (в тому числі і в зв'язку із сплатою основного зобов'язання). Отже, ТОВ"АВАЛОН" в будь-якому випадку є неналежним відповідачем по справі, а ТОВ"Гермес Люкс" - єдиний відповідач по справі №5017/1654/2012. Таким чином, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 17 ГПК України, даний спір повинен розглядатися у Господарському суді Запорізької області.

12.09.12р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" надійшло уточнення заперечень до позовної заяви (вх.№327968/2012 від 12.09.12р.), згідно якого просить суд припинити провадження по справі №5017/1654/2012 про що винести відповідну ухвалу. Так в обґрунтування заперечень зазначає, що ствердження позивача не відповідає дійсності , оскільки ТОВ"Гермес Люкс" за поставлений товар було сплачено позивачу 218727,70грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Реєстр платежів з деталізацією призначень, завірений Банком, дає можливість безпомилково визначити які саме видаткові накладні, зазначені позивачем у позові, коли саме і в якому обсязі було сплачено ТОВ"Гермес Люкс", таким чином на момент розгляду справи між сторонами відсутній предмет спору по взаємовідносинам згідно договору поставки №43 від 01 лютого 2010р. Звертає увагу суду, що згідно даних офіційного бізнес каталогу підприємств України, директором ТОВ"АВАЛОН" станом на 04.06.2008р. є Юн Констянтин Мойсейович, а директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" є Юн Сергій Мойсейович. Такий збіг обставин вказує на пов'язаність позивача та відповідача ТОВ"АВАЛОН".

15.10.12р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" надійшло уточнення заперечень до позовної заяви (вх.№31001/2012 від 15.10.12р.), згідно якого не визнає позовні вимоги у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, та просить суд припинити провадження по справі №5017/1654/2012 про що винести відповідну ухвалу.

Так зазначає, що на умовах Договору №43 від 01 лютого 2010р. були підписані дві Специфікації №МС3208 від 9 серпня 2010р. на суму 7457,75грн. та №МС3406 від 19 серпня 2010р. на суму 10094,57грн. На підставі Специфікації №МС3208 від 9 серпня 2010р. на суму 7457,75грн. було виписано рахунок №3489 від 9 серпня 2010р. на суму 7457,74грн. та накладну №3208 від 9 серпня 2010р. на суму 7457,74грн. Здійснена поставка товару за накладною №3208 від 9 серпня 2010р. на суму 7457,74грн. підтверджується оплатою на підставі платіжного доручення №115 від 07.10.2010р. у розмірі 7457,74грн. за накладною №3208 від 09 серпня 2010р. На підставі Специфікації №МС3406 від 19 серпня 2010р. на у 10094,57грн. було виписано рахунок №3701 від 19 серпня 2010р. на суму 10094,56грн. та накладну №3406 від 19 серпня 2010р. на суму 10094,57грн. Здійснена поставка товару за накладною №3406 від 19 серпня 2010р. на суму 10094,56грн. підтверджується оплатою платіжним дорученням №162 від 16 грудня 2010р. в сумі 2000грн. по рахунку №3701 від 19 серпня 2010р. та платіжним дорученням №185 від 30 грудня 2010р. в сумі 8094,56грн. по рахунку №3701 від 19 серпня 2010р. Як видно з доданих платіжних доручень, заборгованість за Договором остаточно погашена 30.12.2010р. При цьому, з урахуванням строку позовної давності, передбачених приписами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України (на застосуванні якого наполягає ТОВ "Гермес Люкс"), неустойка (штраф, пеня) стягненню не підлягає. Таким чином на момент розгляду справи між сторонами відсутній предмет спору по взаємовідносинам згідно договору поставки №43 від 01 лютого 2010р.

Звертає увагу суду на те, що позивач спочатку стверджує, що на підставі Договору поставки "Позивач здійснив поставку на адресу ТОВ"Гермес Люкс" продукції на загальну суму 218697,50грн.", а "Відповідач сплатив лише 188761,70грн.", а майже три місяці потому, позивач "згадує " про існування ще деяких накладних "на суму 282663,50грн.", а "Відповідач сплатив лише 252727,70грн.". При цьому в підтвердження своїх позовних вимог позивач надає лише дві належним чином оформлені Специфікації та накладні до них. Інші надані накладні роздруковані позивачем власноручно і не містять інформацію: посилання на договір або специфікацію до нього (отже правовідносини позивача та ТОВ"Гермес Люкс", що виникли з поставки товару за такими накладними не регулюються умовами Договору, а відповідно не можуть бути предметом спору); строк оплати (необхідний для розрахунку пені); відбиток печатки ТОВ"Гермес Люкс" або належним чином оформлена довіреність (що підтверджувало б приймання товару ТОВ"Гермес Люкс" саме за цими накладними); посада та прізвище матеріально-відповідальної особи, яка приймала товар. Вкотре, для спотворення реальної картини договірних відносин, позивач вибірково вигадує документи, вигідні йому в обґрунтуванні своїх позовних вимог, нібито випадково забуваючи про існування інших оплат (17 платіжних доручень на загальну суму 46651,20грн).

05.11.12р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" надійшло уточнення заперечень до позовної заяви (вх.№33411/2012 від 05.11.12р.), згідно якх зазначає, що є очевидним той факт, що позивач залучив до справи фіктивного (неналежного) відповідача щоб не витрачати час та кошти на поїздки до Господарського суду Запорізької області та ускладнити ход судового розгляду справи. 20.08.2012р. (майже після трьох місяців розмірковувань) позивач надає суду уточнення до позовної заяви, в яких змінює методику розрахування штрафу та пені згідно до умов договору поставки №43 від 01.02.2010р., суму поставленої згідно Договору продукції, а суму сплачених відповідачем коштів підбирає з існуючих банківських переказів, таким чином, щоб не змінити загальну суму заборгованості. При цьому позивач вигадує неіснуючі накладні на необхідну для позову суму. Такими змінами своїх вимог позивач намагається остаточно заплутати суд і відволікти від розгляду справи по суті. Так позивач протягом більш ніж п'яти місяців так і не надав належних та допустимих доказів у підтвердження своїх позовних вимог, що є доказом відсутності таких доказів взагалі, а всі надані позивачем на підтвердження виконання договору докази суперечать один одному та підтверджують їх фіктивність.

Відповідач ТОВ"АВАЛОН" в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.06.2012р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

01.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс"(Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" (Продавець) було укладено договір поставки №43, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати (поставити) у власність Покупця Продукцію, а Покупець зобов'язався Продукцію прийняти у власність та оплатити на умовах даного Договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що асортимент, кількість та ціна Продукції зазначаються у специфікаціях (додатках), які є невід'ємними частинами даного договору. Специфікації (додатки) повинні бути підписані обома Сторонами та скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до п.1.3. договору, загальна сума даного договору визначається на підставі усіх доданих до нього Специфікацій (додатків).

Згідно п. 2.5. договору, Покупець зобов'язаний оплатити Продукцію в порядку та у строки, зазначені в доданих до договору специфікаціях(додатках).

У відповідності до п.3.1. договору, кожна із сторін за кожний день прострочки виконання своїх обов'язків по поставці або оплаті Продукції сплачує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої за усій час такої прострочки, а також незалежно від сплачених штрафних санкцій, компенсує інші прямі та непрямі збитки, які викликані такою прострочкою.Для Продавця неустойка вираховується від вартості тієї частини партії Продукції, поставка якої прострочена, а для Покупця -від суми простроченого платежу, а для зобов'язань здійснити визначені дії -від вартісті поставляємої партії Продукції.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до виконання сторонами умов специфікації(додатку), підписаної не пізніше 31.12.2010р. Якщо після припинення строку дії договору сторони підписали чергову специфікацію(додаток) до даного договору, то сторони розглядають таку специфікацію(додаток) як угода про продовження даного договору до виконання сторонами усіх зобов'язань, які випливають з такої специфікації(додатка).

Відповідно до Специфікації №МС3208 від 09.08.2010р. та Специфікації №МС3406 від 19.08.2010р., позивач та відповідач узгодили асортимент, кількість та ціну Продукції.

Відповідно до п.4. Специфікаціїй №МС3208 від 09.08.2010р. та №МС3406 від 19.08.2010р. до договору визначений порядок та строк розрахунків:100% оплати на протязі 30 (тридцять) днів з моменту поставки продукції, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Моментом поставки продукції вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, та передав продукцію Товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" у власність на суму 218697,50грн., що підтверджується видатковими накладними: №3164 від 05.08.2010р. на суму 32492,16грн; №3208 від 09.08.2010р. на суму 7457,74грн.; №3250 від 10.08.2010р. на суму 4227,84грн.; №3406 від 19.08.2010р. на суму 10094,56грн.; №3504 від 27.08.2010р. на суму 30344,40грн.; №3538 від 30.08.2010р. на суму 34342,92грн.; №3836 від 14.09.2010р. на суму 35302,08грн; №4070 від 23.09.2010р. на суму 34075,80грн; №5478 від 29.11.2010р. на суму 14166,72грн; №5477 від 29.11.2010р. на суму 16193,28грн.

В порушення умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" не розрахувалося у повному обсязі, та провів частковий розрахунок за поставлену продукцію, та сплатив лише 188761,70грн., у зв'язку з чим неоплаченою залишилась Продукція у розмірі 29935,80грн.

В обґрунтування уточнень до позовної заяви від 12.09.12р. позивач зазначає, що з моменту укладання договору поставки позивач здійснив поставку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" продукції на загальну суму 282663,50грн., що підтверджується видатковими накладними: №3164 від 05.08.2010р. на суму 32492,16грн; №3208 від 09.08.2010р. на суму 7457,74грн.; №3250 від 10.08.2010р. на суму 4227,84грн.; №3406 від 19.08.2010р. на суму 10094,56грн.; №3504 від 27.08.2010р. на суму 30344,40грн.; №3538 від 30.08.2010р. на суму 34342,92грн.; №3836 від 14.09.2010р. на суму 35302,08грн; №4070 від 23.09.2010р. на суму 34075,80грн; №5478 від 29.11.2010р. на суму 14166,72грн; №5477 від 29.11.2010р. на суму 16193,28грн., №3239 від 10.08.2010р. на суму 32752,08грн.; №3091 від 02.08.2010р. на суму 31213,92грн.

Однак ТОВ"Гермес Люкс" сплатив лише 252727,70грн. що підтверджується платіжними дорученнями, наданими до суду ТОВ"Гермес Люкс", а ткож часткова оплата у сумі 31500грн. підтверджується платіжними дорученнями, наданими до суду позивачем, а саме платіжні доручення: №640 від 08.09.2011р. на суму 500грн., №670 від 22.09.2011р. на суму 500грн., №698 від 13.10.2011р. на суму 500грн., №715 від 28.10.2011р. на суму 500грн., №742 від 23.11.2011р. на суму 500грн., №752 від 13.12.2011р. на суму 500грн., №758 від 26.01.2012р. на суму 500грн., №819 від 13.09.2012р. на суму 500грн., №831 від 23.03.2012р. на суму 500грн., №368 від 07.04.2011р. на суму 2000грн., №334 від 23.03.2011р. на суму 2000грн., №248 від 15.02.2011р. на суму 13000грн., №92 від 20.08.2010р. на суму 10000грн.

01.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН" (Поручитель) було укладено договір поруки №34, відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю"Гермес Люкс"(Боржник), зобов'язань перед Кредитором, передбачених розділами 2"Порядок передачі продукції та розрахунків", 3 "Відповідальність сторін" Договору поставки №43 від 01.02.2010р. (Основний договір).

Відповідно до п. 1.2. договору поруки Поручитель солідарно відповідає з Боржником перед Кредитором за невиконання або несвоєчасне виконання Боржником зобов'язань перед Кредитором, передбачених розділами 2 „Порядок передачі продукції та розрахунків", 3 "Відповідальність сторін" Основного договору.

Згідно п. 1.3. договору поруки в об'єм відповідальності Поручителя включаються будь-які суми штрафних санкцій, неустоєк, відсотків, збитків, передбачених як Основним договором, так і діючим законодавством України.

Відповідно до п. 2.2 договору, зобов'язання поручителя з даного договору виникають в момент порушення боржником відповідних зобов'язань по основному договору.

Пунктом 2.4. договору поруки передбачено, що у випадку порушення Боржником своїх зобов'язань по Основному договору поставки Поручитель зобов'язується виконати забезпечені порукою зобов'язання за першою вимогою Кредитора.

Оскільки ТОВ"Гермес Люкс" були порушені зобов'язання за договором поставки щодо оплати вартості поставленої продукції, 05.04.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН" з вимогою (вих.№134 від 05.04.2012р.) про виконання зобов'язань, передбачених Договором поруки №34 від 01 липня 2010р.

Зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення.

Вищевикладене зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" до суду з даним позовом та уточненнями до нього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 4 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Специфікації №МС3208 від 09.08.2010р. на суму 7457,75грн. було виписано накладну №3208 від 09.08.2010р. на суму 7457,74грн., та підставі Специфікації №МС3406 від 19.08.2010р. на суму 10094,57грн. було виписано накладну №3406 від 19.08.2010р. на суму 10094,56грн., у зв'язку з чим загальна сума поставки продукції за договором №43 від 01.02.2010р. дорівнює сумі Специфікацій (додатків) №МС3208 від 9 серпня 2010р. та №МС3406 від 19 серпня 2010р. і складає: 7457,74грн. + 10094,56грн. = 17552,30грн.

Так, судом встановлено наявність поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" Товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" продукції за договором поставки №43 від 01.02.2010р. за специфікаціями №МС3208 від 09.08.2010р. на суму 7457,74грн. та №МС3406 від 19.08.2010р. на суму 10094,56грн. на загальну суму 17552,30грн., проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" оплати продукції, що підтверджується платіжними дорученнямми наявними в матеріалах справи, а саме: №115 від 07.10.2010р. на суму 10000грн., та №162 від 16 грудня 2010р. в сумі 2000грн. та №185 від 30 грудня 2010р. в сумі 8094,56грн., що підтверджує відсутність наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" по оплаті отриманої продукції, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленої неоплаченої продукції не є обґрунтованою та не підлягає судом задоволенню.

Суд дійшов висновку, що ствердження позивача про те, що були здійснені за договором поставки №43 від 01.02.2010р. інші поставки продукції, що підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме: №3164 від 05.08.2010р. на суму 32492,16грн.; №3250 від 10.08.2010р. на суму 4227,84грн.; №3504 від 27.08.2010р. на суму 30344,40грн.; №3538 від 30.08.2010р. на суму 34342,92грн.; №3836 від 14.09.2010р. на суму 35302,08грн; №4070 від 23.09.2010р. на суму 34075,80грн; №5478 від 29.11.2010р. на суму 14166,72грн; №5477 від 29.11.2010р. на суму 16193,28грн., №3239 від 10.08.2010р. на суму 32752,08грн.; №3091 від 02.08.2010р. на суму 31213,92грн., не відповідають дійсності, оскільки видаткові накладні не містять в собі посилання на договір поставки №43 від 01.02.2010р. та спростовуються наявними матеріалами справи, що свідчить про необґрунтованість позивачем решти уточнених позовних вимог.

Проте, позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення заборгованості по решті наданим видатковим накладним, які на думку суду не мають відношення саме до договору поставки №43 від 01.02.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР".

Крім того позивач у поясненнях від 04.12.12р. зазначає, що не можна приймати до уваги платіжне доручення №426 від 29.04.2011р., оскільки даним платіжним дорученням оплачено поставку товару, яку була здійснена в 2011 році на підставі договору поставки №215.

Так судом встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" виконав зобов'язання за договором поставки №43 від 01.02.2010р. по наданим позивачем двом Специфікаціям №МС3208 від 09.08.2010р. на суму 7457,74грн. та №МС3406 від 19.08.2010р. на суму 10094,56грн. в повному обсязі, що підтверджується наявними матеріалами справи, тому уточнені позовні вимоги необґрунтовані, у зв'язку з чим не підлягають судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 2288,24грн. за період з 29.12.2010р. по 29.06.11р., обрахованої із суми заборгованості в розмірі 29935,80грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

25.06.12р. відповідач у відзиві просить суд застосувати строк позовної давності до вимог заявлених позивачем щодо стягнення пені.

Згідно з ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Враховуючи зазначене, звернення позивачем до суду з позовом 05.06.2012., уточнені позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2288,24грн. не підлягають задоволенню з врахуванням строку позовної давності, тривалість якої встановлена ст.258 Цивільного кодексу України, про застосування якої заявив відповідач.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних у сумі 873,30грн. за період з 05.06.2011р. по 25.05.2012р., обрахованих із суми заборгованості в розмірі 29935,80грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення відсутності наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" по оплаті за поставлену продукцію, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 873,30грн. за період з 05.06.2011р. по 25.05.2012р., обрахованих із суми заборгованості в розмірі 29935,80грн. не підлягають судом задоволенню також.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Ст. 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що ті боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так договором поставки №43 від 01.02.2010р. не передбачено забезпечення зобов'язання порукою.

У відповідності до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Так строк виконання зобов'язання з оплати по договору поставки від 01 лютого 2010р. у ТОВ"Гермес Люкс" настав 29 грудня 2010р., а позивач пред'явив вимогу до ТОВ"АВАЛОН" 05 квітня 2012р. - коли вже порука, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, була припинена.Крім того ТОВ"АВАЛОН" у зв'язку з тим, що ТОВ"Гермес Люкс" сплатив основне зобов'язання, не був поручителем.

Так, судом встановлено що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" виконав зобов'язання за договором поставки №43 від 01.02.2010р. по наданим позивачем двом Специфікаціям №МС3208 від 09.08.2010р. на суму 7457,75грн. та №МС3406 від 19.08.2010р. на суму 10094,56грн. в повному обсязі, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН" заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Люкс" забезпеченої порукою за договором поруки №34 від 01.07.2010р. не є обґрунтованою та не підлягає судом задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.12.12р.

Головуючий суддя Гут С.Ф.

Суддя Панченко О.Л.

Суддя Зайцев Ю.О.