Рішення

від 27.11.2012 по справі 2608/18270/12

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа ун.№ 2608/18270/12

пр.№ 2/2608/7489/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді _ І.В.П»ЯТНИЧУК,

при секретарі Р.Г.Ковтун,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства «Ліспапір сервіс»

до

ОСОБА_1

про спонукання до виконання дій за договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Ліспапір сервіс»звернулось до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про спонукання до виконання дій за договором, шляхом визнання права власності на нежилу будівлю загальною площею 7340,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; будівлю (літ. «Л»), площею 16,3 кв.м.; склад (літ. «О»), площею 5090,4 кв.м.; склад (літ. «Ч»), площею 329,4 кв.м.; склад (літ. «Ф»), площею 762, 6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

В обгрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що згідно договору купівлі-продажу №232 від 29.01.1996р. та акту прийому-передачі від 24.04.1996р. ПрАТ «Ліспапір сервіс»на праві власності належить майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Проте, при передачі згаданого майнового комплексу до його складу не було включено: нежитлова будівля (літ. «Л»), площею 16,3 кв.м.; склад (літ. «О»), площею 5090,4 кв.м.; склад (літ. «Ч»), площею 329,4 кв.м.; склад (літ. «Ф»), площею 762, 6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. 17 квітня 2012 року між ПрАТ «Ліспапір сервіс»та ОСОБА_1 було укладено Договір будівельного підряду № 2012\04. Відповідно до п. 1 Договору будівельного підряду № 2012\04 від 17 квітня 2012 року, відповідач зобов'язувався виконати роботи з будівництва та реконструкції з ремонтом нежилої будівлі (приблизною загальною площею 7340,00 кв. м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також нежилих будівель загальною площею 6198,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до проектно -кошторисної документації. 12 червня 2012 року Договір будівельного підряду № 2012\04 було розірвано за взаємною згодою сторін. Так, відповідно до п.2 договору від 12.06.2012 «Підрядник»підтверджує, що не має жодних майнових та немайнових претензій до «Замовника»за Договором будівельного підряду №2012/04 від 17 квітня 2012 року, оскільки ним не проводилися жодні ремонтно-будівельні роботи та роботи з реконструкції нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; АДРЕСА_1.

Однак в подальшому ним -позивачем отримано звернення від відповідача, в якому останній посилаючись на п.2.4. Договору будівельного підряду №2012\04 від 17 квітня 2012 року стверджує про перехід до нього з 16 жовтня 2012 року права власності на нежилі будівлі. Враховуючи наведене позивач вимушений звернутись за захистом своїх прав до суду та просить посилаючись на ст.ст. 16, 182, 316, 317, 320, 321, 328, 344, 392, 397 ЦК України визнати за ним право власності на нежилу будівлю загальною площею 7340,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; будівлю (літ. «Л»), площею 16,3 кв.м.; склад (літ. «О»), площею 5090,4 кв.м.; склад (літ. «Ч»), площею 329,4 кв.м.; склад (літ. «Ф»), площею 762, 6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив заявлені позовні вимоги задвольнити посилаючись на обставини справи викладені в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначаючи, що позивач не провів з ним розрахунку за виконані роботи тому він має право на отримання у власність даних об»єктів нерухомого майна.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі докази та обставини по справі, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 17 квітня 2012 року між ПрАТ «Ліспапір сервіс»та ОСОБА_1 було укладено Договір будівельного підряду № 2012\04. Відповідно до п. 1 Договору будівельного підряду № 2012\04 від 17 квітня 2012 року, Відповідач зобов'язувався виконати роботи з будівництва та реконструкції з ремонтом нежилої будівлі (приблизною загальною площею 7340,00 кв. м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також нежилих будівель загальною площею 6198,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до проектно -кошторисної документації.

В подальшому, 12 червня 2012 року Договір будівельного підряду № 2012\04 було розірвано за взаємною згодою сторін. Так, відповідно до п.2 договору від 12.06.2012 «Підрядник»підтверджує, що не має жодних майнових та немайнових претензій до «Замовника»за Договором будівельного підряду №2012/04 від 17 квітня 2012 року, оскільки ним не проводилися жодні ремонтно-будівельні роботи та роботи з реконструкції нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; АДРЕСА_1.

Таким чином, зобов'язання між сторонами було припинено згідно ч.1 ст.604 ЦК України.

Що стосується акту виконаних робіт від 12.10.2012р., на який посилається позивач, суд вважає, що він не стосується предмету доказування, оскільки є додатком до Договору будівельного підряду №2012\03 від 15 березня 2012 року та відноситься до інших приміщень, а отже, є неналежним доказом по справі.

Разом із тим, 26 жовтня 2012 року позивачем було отримано від відповідача лист від 22 жовтня 2012 року, в якому він посилаючись на п. 2.4. Договору будівельного підряду №2012\04 від 17 квітня 2012 року, стверджує про перехід до нього з 16 жовтня 2012 року права власності на нежилу будівлю загальною площею 7340,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлову будівлю (літ. «Л»), площею 16,3 кв.м.; склад (літ. «О»), площею 5090,4 кв.м.; склад (літ. «Ч»), площею 329,4 кв.м.; склад (літ. «Ф»), площею 762, 6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу №232 від 29.01.1996р. та акту прийому-передачі від 24.04.1996р. ПрАТ «Ліспапір сервіс»на праві власності належить майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Проте, при передачі згаданого майнового комплексу до його складу не було включено: нежитлова будівля (літ. «Л»), площею 16,3 кв.м.; склад (літ. «О»), площею 5090,4 кв.м.; склад (літ. «Ч»), площею 329,4 кв.м.; склад (літ. «Ф»), площею 762, 6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Однак, згадані вище приміщення фактично входили та входять до складу єдиного майнового комплексу та використовуються для здійснення статутної діяльності позивача з 1996 року з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Як встановлено і судовому засіданні, позивач ПрАТ «Ліспапір сервіс»з 1996 року фактично володіє вказаним нерухомим майном, а саме, нежитловою будівлею (літ. «Л»), площею 16,3 кв.м.; складом (літ. «О»), площею 5090,4 кв.м.; складом (літ. «Ч»), площею 329,4 кв.м.; складом (літ. «Ф»), площею 762, 6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Це підтверджується, зокрема, довідкою №б\н від 09.11.2012р, відповідно до якої згадані приміщення перебувають на балансі позивача з 24.04.1996р.

Судом також встановлено, що згадані приміщення були побудовані у 1954-1988 роках, що підтверджується відповідними технічними паспортами на них.

Факт того, що спірні приміщення фактично входять до складу єдиного майнового комплексу та використовуються для здійснення статутної діяльності позивача, підтверджується також тим, що дані приміщення знаходяться на земельній ділянці, що належить позивачу на праві користування згідно договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за №62-6-00511 від 23.12.2008р.

Таким чином, володіння позивачем згаданими приміщеннями є добросовісним, правомірним та відкритим.

Також, як вбачається з вищевикладеного, ПрАТ «Ліспапір сервіс»безперервно володіє зазначеною нерухомістю понад 16 років.

Таким чином, суд вважає, що належним власником спірного нерухомого майна є ПрАТ «Ліспапір сервіс», що випливає зі змісту ч.1 ст.344 ЦК України, відповідно до якої, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 ст. 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ч. 1 ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Частина 2 ст. 386 ЦК України встановлює, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд вважає, що право власності позивача на спірне нерухоме майно: нежитлову будівлю (літ. «Л»), площею 16,3 кв.м.; склад (літ. «О»), площею 5090,4 кв.м.; склад (літ. «Ч»), площею 329,4 кв.м.; склад (літ. «Ф»), площею 762, 6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, -не визнається та оспорюється Відповідачем, а також може не визнаватися іншими будь-якими третіми особами, які можуть чинити товариству перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні зазначеним вище нерухомим майном, тобто будуть заважати нам повною мірою реалізовувати права передбачені ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 320 ЦК України щодо цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 16 ЦК України говорить, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути -визнання права.

З огляду на викладене, суд вважає, що є всі підстави визнати за позивачем право власності на нежитлову будівлю (літ. «Л»), площею 16,3 кв.м.; склад (літ. «О»), площею 5090,4 кв.м.; склад (літ. «Ч»), площею 329,4 кв.м.; склад (літ. «Ф»), площею 762, 6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Тому, що стосується вимоги позивача визнати за ним право власності на нежилу будівлю загальною площею 7340,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вона не підлягає задоволенню, оскільки Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження даної позовної вимоги, а отже, вона є необгрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3,10, 11, 15, 60, 61, 212-215,217 ЦПК України ; ст.ст. 16, 182, 316, 317, 320, 321, 328, 344, 392, 397 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Ліспапір сервіс» - задовольнити частково.

Визнати за Приватним акціонерним товариством «Ліспапір сервіс»(Код ЄДРПОУ 01882025) право власності на нежитлову будівлю (літ. «Л»), площею 16,3 кв.м.; склад (літ. «О»), площею 5090,4 кв.м.; склад (літ. «Ч»), площею 329,4 кв.м.; склад (літ. «Ф»), площею 762, 6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

В іншій частині заявлених позовних вимог -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя