Постанова

від 04.12.2012 по справі 5009/2384/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. Справа № 5009/2384/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю., суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ленд-1" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року у справі № 5009/2384/12 господарського суду Запорізької області за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ленд-1" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт 925" провизнання банкрутом, за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ленд-1" -Шаповал Л.В., дов. б/н від 19.03.2012 року; від Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби -Діброва Л.С., дов. № 4015/9/10-009 від 19.11.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.06.2012 року за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ленд-1" (далі -ТОВ "Альфа-Ленд-1") порушено провадження у справі № 5009/2384/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт 925" (далі -ТОВ "Стандарт 925") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Запорізької області від 11.07.2012 року у справі № 5009/2384/12 (суддя - Юлдашев О.О.) ТОВ "Стандарт 925" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ТОВ "Альфа-Ленд-1".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року у справі № 5009/2384/12 (головуючий суддя -Мартюхіна Н.О., суддя -Геза Т.Д., суддя -Чернота Л.Ф.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ Голосіївському районі м. Києва) на постанову господарського суду Запорізької області від 11.07.2012 року у справі № 5009/2384/12 задоволено. Постанову господарського суду Запорізької області від 11.07.2012 року у справі № 5009/2384/12 скасовано. Провадження у справі № 5009/2384/12 про банкрутство ТОВ "Стандарт 925" припинено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Альфа-Ленд-1" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року у справі № 5009/2384/12 та прийняти нове рішення, яким припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ Голосіївському районі м. Києва на постанову господарського суду Запорізької області від 11.07.2012 року у справі № 5009/2384/12.

В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 129 Конституції України, ст. ст. 14, 23, 52 Закону про банкрутство, ст. ст. 80, 91, 98, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, визнаючи боржника банкрутом на підставі ст. 52 Закону про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що безспірність вимог кредитора підтверджена виконавчим написом нотаріуса, відсутність підприємницької діяльності боржника підтверджена актом державного виконавця від 25.05.2012 року та протоколом загальних зборів засновників ТОВ "Стандарт 925" та вважає зазначені обставини належними доказами того, що ТОВ "Стандарт 925" підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює, за місцезнаходженням відсутнє.

Суд апеляційної інстанції в постанові від 03.10.2012 року, переглядаючи вказану постанову суду першої інстанції, надав оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство.

Так, за результатами перегляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було необґрунтовано порушено провадження у справі № 5009/2384/12 за спрощеною процедурою, визначеною ст. 52 Закону про банкрутство, за відсутності належних доказів відсутності підприємницької діяльності, належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява про порушення справи про банкрутство ТОВ "Стандарт 925" була подана в порядку ст. 52 Закону про банкрутство .

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і в разі їх сукупності.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за його місцезнаходженням чи фактичного припинення підприємницької діяльності повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство, оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом про банкрутство, не передбачена.

Крім того, відповідно до приписів Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що заява ініціюючого кредитора ТОВ "Альфа-Ленд-1" про порушення справи про банкрутство мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 150 660,00 грн., яка підтверджується простим векселем серія АА 2360398 від 30.03.2012 року на суму 150 660,00 грн., протестом про неоплату векселя № 1239 від 04.05.2012року, виконавчим написом нотаріуса № 1266 від 10.05.2012 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.03.2012 року ТОВ "Спікер Брок Інвест" переданий ініціюючому кредитору за індосаментним рядом простий вексель серія АА № 2360398 на суму 150 660,00 грн. із строком платежу за пред'явленням, який був емітований ТОВ "Стандарт 925" та який був опротестований в неплатежі 04.05.2012 року та вчинений виконавчий напис нотаріуса 10.05.2012 року.

Виконавчий напис нотаріуса було пред'явлено кредитором до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ для примусового виконання.

25.05.2012 року Жовтневим ВДВС Запорізького МУЮ було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з відсутністю боржника за місцезнаходженням та майна, на яке можливо звернути стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана постанова державного виконавця від 25.05.2012 року господарським судом першої інстанції була прийнята в якості доказу відсутності боржника ТОВ "Стандарт 925" за місцезнаходженням.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що така постанова державного виконавця не є належним та допустимим доказом, який би підтверджував факт відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Так, ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього ж Закону відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

П. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Матеріали справи свідчать про те, що звертаючись до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ст. 52 Закону про банкрутство, ініціюючий кредитор не надав суду ні витягу ні довідки з Єдиного державного реєстру, які б свідчили про відсутність юридичної особи - боржника за її місцезнаходженням.

Натомість, судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно наявного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "Стандарт 925" був зареєстрований первісно з 02.09.2004 року за адресою 01033 м. Київ, Голосіївський район, вул. Микільсько-Ботанічна, 14/39, та весь період своєї діяльності знаходився в Голосіївському районі, змінив свою юридичну адресу на м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Дзержинського, буд. 114 лише 23.04.2012 року, тобто за два місяці до порушення справи про банкрутство. Статус відомостей про боржника є підтвердженим.

Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, суд першої інстанції, дійшов неправомірного висновку про наявність ознак відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Крім того, в постанові про визнання банкрутом від 11.07.2012 року суд першої інстанції, без посилання на відповідні докази, вказує на те, що матеріалами справи підтверджується відсутність підприємницької діяльності боржника ТОВ "Стандарт 925".

Проте, з матеріалів справи вбачається, що як на момент порушення провадження у справі так і на момент визнання банкрутом, ініціюючим кредитором не було подано до суду доказів ненадання боржником ТОВ "Стандарт 925" протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, чи інших доказів, які свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, припинення підприємницької діяльності.

Як вірно вказав суд апеляційної інстанції, наявна в матеріалах справи постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу, що складений ВДВС Жовтневого МУЮ в м. Запоріжжі, а також протокол загальних зборів засновників боржника від 15.05.2012 року не може бути належним доказом припинення боржником підприємницької діяльності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду та вважає, що господарським судом першої інстанції, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом, не було належним чином досліджено факт здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності, хоча дослідження цих обставин має істотне значення для правильного вирішення питання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Таким чином, місцевий господарський суд безпідставно порушив провадження у справі, за відсутності доказів наявності підстав передбачених ст. 52 Закону про банкрутство. В той час, як єдиним процесуальним наслідком незаконного порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство може бути припинення такого провадження відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд апеляційної інстанції правомірно припинив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Стандарт 925", як таке, що порушено неправомірно без належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням, чи відсутності підприємницької діяльності боржника.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку господарського суду, у зв'язку з чим підстав для скасування вказаної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ленд-1" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року у справі № 5009/2384/12 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

М.І. Хандурін