Рішення

від 27.11.2012 по справі 5006/44/70/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.12 р. Справа № 5006/44/70/2012

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Сніховській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вариант»

про стягнення суми заборгованості в розмірі 165146, 72 грн., з яких сума основного боргу 147400 грн., інфляційні витрати 9363, 03 грн., 3% річних у розмірі 8383, 69 грн.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, за довір. від 16.05.2011р.,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вариант» про стягнення суми заборгованості в розмірі 165146, 72 грн., з яких сума основного боргу 147400 грн., інфляційні витрати 9363, 03 грн., 3% річних у розмірі 8383, 69 грн.

Правовою підставою стягнення позивач вважає норми статей 625, 639, 692 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі обладнання та комплектуючих, укладеного в усній формі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 147400 грн. В якості доказів вищезазначеного надав накладні від 10 вересня 2010 року № 01 на суму 17440, 00 грн., від 14 жовтня 2010 року № 3 на суму 38900 грн., від 15 жовтня 2010 року № 06 на суму 3130 грн., від 27 жовтня 2010 року № 271 на суму 52860 грн., від 15 листопада 2010 року № 04 на суму 7750 грн., від 16 листопада 2010 року № 05 на суму 22820 грн., від 10 січня 2011 року № 01 на суму 4500 грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані 3% річних в розмірі 8383, 69 грн. та інфляційні витрати 9363, 03 грн. На підставі вищевикладеного просив задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, вимоги суду, викладених в ухвалах від 14 вересня 2012 року, 27 вересня 2012 року, 18 жовтня 2012 року, від 12 листопада 2012 року не виконав. Надав через канцелярію суду клопотання про припинення провадження в справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 3130, 00 грн. за накладною від 15 жовтня 2010 року № 06, інфляційних витрат в розмірі 175, 28 грн., 3% річних в розмірі 177, 51 грн. Просив задовольнити позовні вимоги в іншій частині.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки невідомі. Заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило. 27 вересня 2012 року представником відповідача через канцелярію суду надані додаткові документи та відзив на позовну заяву, в якій останній зазначив, що додані позивачем до матеріалів справи накладні підписані особами, яких неможливо ідентифікувати, довіреності, які б підтверджували повноваження осіб на отримання товарно-матеріальних цінностей та підписання таких накладних до матеріалів справи не додані. На підставі зазначеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 12 листопада 2012 року у зв'язку із неявкою позивача у судові засідання та необхідністю дослідження оригіналів письмових доказів та надання додаткових доказів та пояснень з приводу позовних вимог процесуальний строк розгляду справи продовжений до 27 листопада 2012 року.

Клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами. Вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

З позовної заяви вбачається, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Вариант» було досягнуто усної домовленості про купівлю обладнання та комплектуючих вартістю 147400, 00 грн., тобто укладено правочин у спрощеній формі шляхом складання відповідних накладних.

Предметом спору у даній справі є розрахунки за поставлену продукцію, а відтак кожна сторона повинна довести виконання нею зобов'язань виключно на підставі відповідних доказів, первинних бухгалтерських документів, які складаються при передачі продукції та її оплаті за господарським договором.

В якості доказів отримання відповідачем товару та виникнення у останнього грошового зобов'язання, позивачем надані накладні від 10 вересня 2010 року № 01 на суму 17440, 00 грн., від 14 жовтня 2010 року № 3 на суму 38900 грн., від 15 жовтня 2010 року № 06 на суму 3130 грн., від 27 жовтня 2010 року № 271 на суму 52860 грн., від 15 листопада 2010 року № 04 на суму 7750 грн., від 16 листопада 2010 року № 05 на суму 22820 грн., від 10 січня 2011 року № 01 на суму 4500 грн.

Однак, вищезазначені накладні не можуть бути прийняті судом як докази передачі товару відповідачу з огляду на наступне.

Судовими доказами, за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати обов'язкові реквізити, які передбачені певними нормативними актами.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (надалі по тексту - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 11 статті 1 Закону № 996-XIV встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачей (покупців). Порядок використання доручень регулюється Наказом Мінфіну України № 99 від 16 травня 1996 року. Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року № 293/1318.

Відповідно до вимог вказаної Інструкції № 99 забороняється відпускати товар у разі пред'явлення доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку заповнення, тим більше, зовсім без доручень.

Судом досліджені надані представником відповідача оригінали журналів реєстрації довіреностей за 2010-2012 роки, копії яких 16 жовтня 2012 року долучені до матеріалів справи, та встановлено відсутність відомостей щодо реєстрації довіреностей на осіб відповідальних за отримання товарно-матеріальних цінностей за накладними, виписаними фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (а.с.59-89).

Також в матеріалах справи міститься пояснювальна головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4, в якій остання пояснила, що довіреності на отримання товару від позивача не виписувались та не видавались (а.с.58).

Окрім цього, представником позивача не надано жодних пояснень з приводу осіб, які приймали товари за спірним правочином, а тому у суду відсутня можливість щодо виклику в судовий процес посадових осіб або інших працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Вариант» для дачі пояснень в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

Доручення на отримання цінностей є первинним документом, у якому зафіксовано рішення керівника підприємства про уповноваження конкретну особу отримати для підприємства по переліку та у відповідній кількості товарно-матеріальні цінності. Без доручення не може бути виписаний або підписаний інший первинний документ - накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції по видачі цінностей і яка відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Позивачем не представлено жодного документу, який би свідчив про доручення відповідальній особі отримати товарно-матеріальні цінності за спірним правочином, а тому суду неможливо встановити делегування повноважень представнику відповідача на прийняття товару за договором.

Також, як вбачається з наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до видів діяльності позивача відносяться: змішане сільське господарство, оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами, розведення птиці, розведення свиней, рибництво, надання послуг у рибництві, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами.

З наданих позивачем накладних вбачається, що поставлялась наступна продукція: кормушка БКН3, жолоб яйцезбору, стрічка яйцезбору, редуктори, колеса поворотні, шкребок БКН, жимок, вугіл поворотний в зборі, тобто позивач вів діяльність іншу, ніж передбачену в ЄДР, але жодних документів бухгалтерського обліку позивачем не надані.

З огляду на вищевикладене, суду не надається можливим встановити факт поставки на підставі представлених позивачем накладних. Інших доказів на підтвердження передачі товару відповідачу за спірним правочином позивач суду не надав.

У зв'язку з тим, що позивачем не доведений факт отримання товару відповідачем правові підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

Відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи клопотання представника позивача, суд припиняє провадження в справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю суми боргу в розмірі 3482, 79 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів, факт передачі товару та виникнення у відповідача заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підтверджуються необхідними конкретними доказами у зв'язку з чим вони є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір не підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження в господарській справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вариант» про стягнення суми заборгованості в розмірі 165146, 72 грн., з яких сума основного боргу 147400 грн., інфляційні витрати 9363, 03 грн., 3% річних у розмірі 8383, 69 грн. в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 3482, 79 припинити.

В задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вариант» про стягнення суми заборгованості в розмірі 161663, 93 грн. відмовити.

У судовому засіданні 27 вересня 2012 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 03 грудня 2012 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано

Суддя Кучерява О.О.