Рішення

від 03.12.2012 по справі 5010/1262/2012-27/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2012 р. Справа № 5010/1262/2012-27/67

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - фінансова компанія "Система ресурс" (вул. Кіквідзе, 18, Печерський район, м. Київ, 01103)

до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" (вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76004)

про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат в сумі 87 259, 33 гривень за прострочення виконання зобов'язання за договором

За участю представників сторін:

Від позивача: Остапчук О.В. - представник (паспорт серія ВМ № 988252 виданий 29.01.2001 року Коростицівським РВ УМВС України в Житомирській області, довіреність № 377 від 26.10.2011 року).

Від відповідача: Федорів В.І. - начальник юридичного відділу (паспорт серія КР № 018251 виданий 30.01.1996 року Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області, довіреність № 1425/01-ю від 28.11.2011 року).

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - фінансова компанія" система ресурс" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" (надалі відповідач) про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат в сумі 87 259, 33 гривень за прострочення виконання зобов'язання за договором.

Позивач також просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою від 04.10.2012 року господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 5010/1262/2012-27/67 та призначив до розгляду в судовому засіданні на 18.10.2012 року.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2012 року, 15.11.2012 року та 28.11.2012 року розгляд справи відкладався на 15.10.2012 року, 28.11.2012 року та на 03.12.2012 року відповідно, у зв'язку із неподанням витребуваних судом доказів та нез'явленням в судове засідання представників сторін.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

03.12.2012 року представник позивача подав суду клопотання (Вх. № 8054/2012 - свх. від 03.12.2012 року) про долучення до матеріалів справи розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Суд задовольнив дане клопотання та долучив подані документи до матеріалів справи.

Представник відповідача заперечив щодо позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що пунктом 3.1. договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін до 120 банківських днів. Отже, договором встановлена відстрочка платежу, в той же час, ним не встановлено строк (термін) виконання зобов'язання, від якого надається така відстрочка. Таким чином, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України моментом виконання зобов'язання є семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що претензію, на яку посилається позивач, було отримано 08.06.2011 року. З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання обов'язку по оплаті наступає 15.06.2011 року. З урахуванням відстрочки платежу визначеного сторонами у п. 3.1. договору відповідач зобов'язаний був оплатити неоплачений товар 14.10.2011 року. Тому, нарахування інфляційних та 3 % річних є безпідставним, у зв'язку із чим просить суд у позові відмовити.

03.12.2012 року представник відповідача подав у судовому засіданні клопотання (Вх. № 8053/2012 - свх. від 03.12.2012 року) про застосування строків позовної давності, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

08.08.2008 року між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - фінансова компанія "Система ресурс" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" (покупець) укладено договір поставки № 7п/08 (на ліквідацію наслідків повені 23 - 27 липня 2008 року), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вартість бітуму БНД 60/90, 90/130 в кількості 15 200 тон за ціною 4 850 гривень/тонна, в тому числі ПДВ на загальну суму 737 200 00, 00 гривень, в тому числі ПДВ у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін до 120 банківських днів.

Позивач звої зобов'язання згідно договору поставки виконав належним чином, а саме поставив товар відповідачу згідно видаткових накладних на загальну суму 5 312 793, 41 гривень. Станом на 13.09.2012 року заборгованість відповідача за договором склала 244 097, 23 гривень. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, а саме видаткова накладна № РН-0000040 від 24.04.2009 року на суму 89 319, 18 гривень, видаткова накладна № РН-0000031 від 14.04.2009 року на суму 94 057, 99 гривень, видаткова накладна № РН-0000030 від 14.04.2009 року на суму 94 345, 18 гривень та Актами здачі - приймання робіт (надання послуг), а саме акт здачі - приймання робіт № ОУ-0000004 від 24.04.2009 року на суму 21 347, 04 гривень, акт здачі - приймання робіт № ОУ-0000002 від 14.04.2009 року на суму 22 548, 24 гривень, акт здачі - приймання робіт № ОУ-0000003 від 14.04.2009 року на суму 22 479, 60 гривень.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 375 від 02.06.2011 року про погашення заборгованості в сумі 344 097, 23 гривень. Дана претензія залишена без виконання. Відповідно, до господарського суду Івано-Франківської області було подано позовну заяву щодо стягнення заборгованості по договору. Рішенням по справі № 5010/2286/2011-17/130 від 26.12.2011 року стягнуто на користь позивача 344 097, 23 гривень. 10.02.2012 року видано наказ № 110 про примусове виконання рішення та останній пред'явлено до виконання. Станом на час звернення до суду, з відповідача стягнуто заборгованості в розмірі 100 000, 00 гривень.

Оскільки, відповідач прострочив виконання зобов'язання за даним договором, то відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, останній зобов'язаний сплатити 3 % річних за весь період прострочення, а саме за період часу з 07.10.2009 року по 02.08.2012 року та з 17.10.2009 року по 02.08.2012 року, а також з 02.08.2012 року по 13.09.2012 року, що складає 29 373, 67 гривень, а також інфляційні втрати за цей період, що складають 57 360, 36 гривень. Таким чином, за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання по договору - виникла заборгованість на загальну суму 87 259, 33 гривень.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вважає за правильне взяти до уваги наступне.

08.08.2008 року між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - фінансова компанія "Система ресурс" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" (покупець) укладено договір поставки № 7п/08 (на ліквідацію наслідків повені 23 - 27 липня 2008 року), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вартість товару.

Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін до 120 банківських днів.

Позивач звої зобов'язання згідно договору поставки виконав належним чином, а саме поставив товар відповідачу згідно видаткових накладних на загальну суму 5 312 793, 41 гривень. З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 375 від 02.06.11 про погашення заборгованості в сумі 344 097, 23 гривень. Дана претензія залишена без виконання. Відповідно, до господарського суду Івано-Франківської області було подано позовну заяву щодо стягнення заборгованості по договору. Рішенням по справі № 5010/2286/2011-17/130 від 26.12.2011 року стягнуто на користь позивача 344 097, 23 гривень. 10.02.2012 року видано наказ № 110 про примусове виконання рішення та останній пред'явлено до виконання.

Таким чином, як видно з матеріалів справи, судом у даній справі встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно договору поставки № 7п/08 від 08.08.2008 року та стягнуто з ДП "Івано-Франківський облавтодор" основну заборгованість в сумі 344 097, 23 гривень.

Пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, визначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законам надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

Зобов'язання, відповідно до норм ст. 599 Цивільного кодексу України, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, станом на час звернення до суду, з відповідача стягнуто заборгованість в розмірі 100 000, 00 гривень. Таким чином, заборгованість у повному обсязі не погашена.

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач стверджує, що договором не встановлено строк (термін) виконання зобов'язання, від якого надається відстрочка платежу, оскільки відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України моментом виконання зобов'язання є семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Так як претензію отримано 08.06.2011 року то строк виконання обов'язку по оплаті наступає 15.06.2011 року. З урахуванням відстрочки платежу визначеного сторонами у п. 3.1. договору відповідач зобов'язаний був оплатити неоплачений товар 14.10.2011 року. Однак, дане твердження відповідача не відповідає вимогам цивільного законодавства та умовам укладеного договору.

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частина друга статті 251 Цивільного кодексу України визначає, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, термін може визначатись шляхом вказівки на подію, яка має неминуче настати. Специфіка визначення терміну в такий спосіб полягає в тому, що учасникам правовідношення невідома конкретна дата настання події. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Суд дослідивши матеріали справи, зокрема договір поставки № 7п/08 від 08.08.2008 року, встановив, що у даному договорі строк (термін) виконання зобов'язання визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати та підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як видно з пункту 3.1. договору поставки № 7п/08 від 08.08.2008 року - розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін до 120 банківських днів.

Таким чином, з видаткових накладних видно, що поставки товару були здійснені 14.04.2009 року на суму 94 057, 99 гривень, 14.04.2009 року на суму 94 345, 18 гривень та 24.04.2009 року на суму 89 319, 18 гривень. Дані видаткові накладні містять підписи уповноваженої особи відповідача у полі "отримав" та відтиск круглої печатки ДП "Івано-Франківський облавтодор", що свідчать про поставлений товар.

Отже, суд приходить до висновку, що у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.1. договору поставки № 7п/08 від 08.08.2008 року - початковим моментом виконання грошового зобов'язання слід вважати 15.04.2009 року, тобто з наступного дня після поставки товару за видатковими накладними від 14.04.2009 року та 25.04.2009 року, тобто на наступний день після поставки товару за видатковою накладною від 24.04.2009 року.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та беручи до уваги п. 3.1. договору, згідно якого розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін до 120 банківських днів, термін оплати за видатковою накладною № РН-0000031 від 14.04.2009 року та видатковою накладна № РН-0000030 від 14.04.2009 року настав 07.10.2009 року. А за видатковою накладною № РН-0000040 від 24.04.2009 року - 17.10.2009 року.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

А відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

В матеріалах справи міститься розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції та розрахунок трьох відсотків річних. Згідно поданих розрахунків, за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 344 097, 23 гривень, відповідачу нараховано 39 100, 43 гривень інфляційних втрат та 19 502, 77 гривень - 3 % річних (за період з 07.10.2009 року по 02.08.2012 року) та 18 259, 93 гривень - інфляційних втрат і 9 568, 84 гривень - 3 % річних (за період з 17.10.2009 року по 02.08.2012 року). А також, з урахуванням проплати в сумі 100 000, 00 гривень, яка відправлена відповідачем на рахунок позивача 02.08.2012 року, за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 234 097, 23 гривень (за період з 02.08.2012 року по 13.09.2012 року) відповідачу нараховано 827, 36 гривень - 3 % річних. Однак, у зв'язку із відсутністю за цей період інфляційних процесів, інфляційне збільшення суми боргу є від'ємним. Таким чином, згідно проведених позивачем розрахунків, за прострочення виконання грошового зобов'язання, стягненню підлягає сума в розмірі 87 259, 33 гривень (а. с. 21, 22).

Також, 03.12.2012 року представник позивача подав в судовому засіданні клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, згідно якого перераховано суму заборгованості та вказано період з 09.10.2009 року по 09.10.2012 року. Так, згідно поданого перерахунку вказано 58 840, 63 гривень - інфляційних втрат та 31 025, 31 гривень - 3 % річних (а. с. 93).

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат і 3 % річних та встановлено, що позивачем невірно здійснено розрахунки. Причиною неправильного розрахунку, являється невірно обчислена сума заборгованості за видатковими накладними від 14.04.2009 року, невірно обчислена сума боргу з урахуванням проплати відповідачем 100 000, 00 гривень, а також період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних після здійснення часткової проплати відповідачем. Так, у розрахунках долучених до позовної заяви (а. с. 21, 22) позивачем вказаний період з 02.08.2012 року по 13.09.2012 року, а у розрахунку долученому до матеріалів справи 03.12.2012 року (Вх. № 8054), позивачем вказаний період з 09.10.2009 року по 09.10.2012 року.

Таким чином, суд вважає за правильне, вважати кінцевим терміном нарахування 3 % річних та інфляційних втрат - 27.09.2012 року, тобто дату, що вказана на відтиску штемпеля "Укрпошти" у правому верхньому куті конверту в якому було надіслано позовну заяву з додатками до господарського суду Івано-Франківської області.

Отже, згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом (а. с. 101 - 104), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі - 19 750, 42 гривень за період з 07.10.2009 року по 02.08.2012 року, за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 233 431, 01 гривень за поставлений товар 14.04.2009 року, згідно Акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ - 0000002 та Акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ- 0000003, а також видаткових накладних від 14.04.2009 року № РН-0000031 та № РН- 0000030; 9 272, 43 гривень - за період з 17.10.2009 року по 02.08.20012 року, за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 110 666, 22 гривень за поставлений товар 24.04.2009 року, згідно Акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ - 0000004 та видаткової накладної № РН-0000040 ; 1 120, 45 гривень - за період з 02.08.2012 року по 27.09.2012 року, за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 244 097, 23 гривень, тобто з моменту часткової проплати заборгованості в розмірі 100 000, 00 гривень до моменту надсилання позовної заяви до суду.

Щодо інфляційних втрат, то згідно арифметичного розрахунку проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 40 362, 90 гривень за період з жовтня 2009 року по липень 2012 року, за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 233 431, 01 гривень; та 17 977, 66 гривень за період з листопада 2009 року по липень 2012 року, за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 110 666, 22 гривень.

Таким чином, згідно арифметичного перерахунку суми заборгованості у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, заборгованість відповідача перед позивачем становить 88 483, 86 гривень.

Отже, задоволенню підлягає сума в розмірі 87 259, 33 гривень за розрахунком позивача, оскільки згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних в сумі, що перевищує заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Господарські витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 251, 252, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - фінансова компанія "Система ресурс" до відповідача Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат в сумі 87 259, 33 гривень, за неналежне виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленої продукції - задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" (вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76004, ідентифікаційний код: 31790584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - фінансова компанія "Система ресурс" (вул. Кіквідзе, 18, Печерський район, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код: 34047209) - заборгованість в сумі 87 259, 33 гривень (вісімдесят сім тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень тридцять три копійки) , а також 1 745, 19 гривень (одну тисячу сімсот сорок п'ять гривень дев'ятнадцять копійок) - сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.12

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"