Рішення

від 03.12.2012 по справі 5011-59/14497-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-59/14497-2012 03.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство

"Елетер"

До Приватного акціонерного товариства "Хіміко-фармацевтична компанія "Біосан"

Про стягнення 106 917,28 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Пікуль А.Б. -представник (дов. № б/н від 01.10.2012 р.) від відповідачаДроботько О.В. -представник (дов. № 3 від 09.11.2012 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Елетер" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Хіміко-фармацевтична компанія "Біосан" про стягнення заборгованості по договору № 28.07.10-ЕЛ від 30.12.2010 р. в розмірі 106 917,29 грн. (94 467,62 грн. -основний борг, 7 301,18 грн. -пеня, 1605,95 -індекс інфляції, 3 542,54 -три відсотки річних).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не виконано належним чином умови договору № 28.07.10-ЕЛ від 30.12.2010 р., а саме не сплачено кошти за проектні та електромонтажні роботи в розмірі 94 467,62 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до ст. 625 ЦК України та умов договору пеню, індекс інфляції, три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.10.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/14497-2012 та призначено справу до розгляду на 12.11.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, необхідністю повідомлення відповідача про день та час розгляду справи за адресою згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 03.12.2012 р.

В судовому засіданні 03.12.2012 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає борг з урахуванням часткової оплати боргу в сумі 64 467,62 грн. та заперечує проти нарахування пені в сумі 7301,18 грн., оскільки дана штрафна санкція нарахована за період з 01.05.2011 р. Тобто, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності до вимог щодо стягнення пені в сумі 7 301,18 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 03.12.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Елетер" (Підрядник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Хіміко-фірмацевтична компанія "Біосан" (Замовник, відповідач) був укладений договір №28.07.10-ЕЛ, відповідно до якого Підрядник зобов'язується виконати проектні та електромонтажні роботи з улаштування антикригової системи пандусів на об'єкті: "Друга черга. Логістичний комплекс "Біокон" в межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, склад №2" (Роботи), а Замовник зобов'язується їх оплатити згідно з умовами Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору №28.07.10-ЕЛ від 23.07.2010 р. вартість Робіт згідно з Додатком №1 до даного Договору становить 205 364,40 грн.

Відповідно до п.3.2 Договору №28.07.10-ЕЛ від 23.07.2010 р. Замовник протягом 5 днів після підписання Договору перераховує Підряднику аванс на придбання матеріалів у розмірі 50 % від вартості робіт за цим Договором у сумі 102 682,20 грн.

Платіжною вимогою-дорученням №849 від 28.07.2010 р. відповідач перерахувало позивачу аванс в розмірі 102 682, 20 грн.

30.04.2011 р. сторонами було підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2011 р. на суму 205 364,40 грн. та Акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 р. на суму 150 322,80 грн.

Відповідно до п.3.10 Договору №28.07.10-ЕЛ від 23.07.2010 р., за надання послуг Генпідряду підрядник сплачує Замовнику кошти в розмірі 4 % від загальної вартості виконаних підрядних робіт за окремим рахунком, який надає замовник.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 94 467,62 грн. (205 364,40 (загальна вартість робіт) - 102 682,20 (сума авансу) - 8 214,58 (послуги Генпідряду).

Відповідно до п.3.7 Договору, Замовник розраховується з Підрядником за фактично виконані роботи згідно Актів виконаних підрядних робіт (за Формою КБ-2в) та Довідки про виконані підрядні роботи (за Формою КБ-3) протягом 5 днів після їх підписання.

Так, оплата вартості Робіт мала бути проведена 05.05.2010 р.

Таким чином відповідач не оплатив за виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 94 467,62 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача у відповідності до ст. 625 ЦК України та умов договору інфляційні збитки, 3% річних, пеню.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за виконані позивачем будівельних робіт, відповідач у встановлений Договором строк виконав не в повному обсязі.

Так, відповідно до платіжного доручення № 593 від 19.11.2012 р., платіжного доручення № 596 від 20.11.2012 р. відповідач в листопаді 2012 р. сплатив позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в сумі відповідно 20000,00 грн., 10 000,00 грн., загалом 30 000,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи, 05.12.2012 р., заборгованість відповідача за виконані позивачем Роботи по Договору №28.07.10-ЕЛ від 23.07.2010 р. становить 64 467,62 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частково суму заборгованості в розмірі 30 000,00 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 5011-59/14497-2012 в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 30 000,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості, що підлягає до стягнення становить 64 467,62 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач не заперечив проти суми основного боргу в розмірі 64 467,62 грн., господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 64 467,62 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п. 6.4 Договору Сторони домовились, що за несвоєчасну оплату робіт по даному Договору Замовник сплачує пеню в розмірі 0,05 % від вартості неоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені за період з 01.05.2011 р. по 01.11.2011 р. складає 7 301,18 грн.

Однак, судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою про стягнення суми пені, у зв'язку з чим до позовних вимог в цій частині підлягає до застосування положення ст. 267 ЦК України.

Відповідно до статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, із врахуванням приписів ч. 6 статті 232 ГК України, суд зазначає, що право позивача нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, оскільки, договором не передбачено інший строк протягом якого нараховуються штрафні санкції в разі порушення зобов'язання.

За таких обставин, з огляду на скорочений строк позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення неустойки, припис ст. 232 ГК України, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення із вимогою про стягнення пені за порушення відповідачем зобов'язання за договором за період з 01.05.2011 р. по 10.10.2011 р., а тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 6377,18 грн. судом відмовлено. Задоволенню підлягає лише пеня у сумі 924 грн.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 3 542,54 грн., збитків від інфляції -1 605,95 грн. (розрахунки в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 3 542,54 грн. та збитків від інфляції у розмірі 1 605,95 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Хіміко-фармацевтична компанія "Біосан" (02088, м. Київ, вул. Леніна, 55, перший поверх; ідентифікаційний код 23737648) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Елетер" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 55; ідентифікаційний код 13687027) основний борг у розмірі 64 467 (шістдесят чотири тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 62 коп., індекс інфляції в розмірі 1 605 (одна тисяча шістсот п'ять) грн. 95 коп., 3% річних розмірі 3 542 (три тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 54 коп., пені в розмірі 924 (дев'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2010 (дві тисячі десять) грн. 81 коп.

3. Провадження в частині стягнення 30 000,00 грн. основного боргу припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 10.12.2012 р.

Суддя Ю.В. Картавцева