Рішення

від 06.12.2012 по справі 6/5014/2914/2012 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.12 Справа № 6/5014/2914/2012

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Донморепродукт ЛТД», м. Макіївка

Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Марс», м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 39 123 грн. 46 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача -Шамов Д.В., дов. від 25.07.2011;

від відповідача - не прибув

Обставини справи: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 39 123 грн. 46 коп., в тому числі: заборгованість в сумі 37 657 грн. 90 коп., 3 % річних в сумі 674 грн. 75 коп., інфляційні в сумі 37 грн. 66 коп., штраф в сумі 753 грн. 16 коп. , а також стягнення витрат з оплати послуг адвоката в сумі 8 000 грн. 00 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Торговий дім «Марс»- відповідач у справі, знаходиться за адресою: 91055, м. Красний Луч Луганської області, Мікрорайон 3, буд. 16 (поштова адреса -м. Луганськ, вул. Лутугинська, 127г). Виходячи з цього, позовна заява та процесуальні документи по справі були направлені відповідачу за вказаними адресами і були отримані останнім, про що в тому числі свідчить і відмітка на поштовому повідомленні про вручення відповідної ухвали суду.

В той же час від відповідача будь-яких клопотань не надійшло.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ «Донморепродукт»- позивачем у справі («Постачальник»), та ТОВ «ТД «Марс»- відповідачем у справі («Покупець»), був укладений договір поставки № Т-74 від 01.07.2008 з додатками та протоколом розбіжностей.

За умовами вказаного договору позивач зобов'язався поставити товар в супермаркети торгівельної мережі покупця згідно заявок останнього в строки, узгоджені додатками до договору. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

На виконання умов договору позивач за відповідними видатковими накладними (арк. справи 14-29) поставив, а відповідач прийняв певний товар, який останній в повній мірі не оплатив, у зв'язку з чим за розрахунком позивача залишилась заборгованість в сумі 37 657 грн. 90 коп. З метою отримання зазначеної заборгованості позивач направив відповідачу претензію від 17.10.2012, яка останнім була залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки вказана сума відповідачем в добровільному порядку оплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким крім основного боргу просить стягнути 3% річних відповідно в сумі 674 грн. 75 коп., інфляційні в сумі 37 грн. 66 коп., а також штраф в сумі 7 531 грн. 16 коп.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, 01.07.2008 між сторонами у справі було укладено договір № 74, за умовами якого «Постачальник»- позивач у справі, зобов'язався поставити відповідний товар, а «Покупець»- відповідач у справі, зобов'язався прийняти та оплатити на умовах договору відповідну продукцію.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець -зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю -продажу, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до п. 10.3 договору поставки сторони узгодили, що його дію може бути припинено за взаємним погодженням сторін протягом 30 календарних днів з дати подачі відповідної заяви.

На момент звернення із позовом, доказів припинення дії договору сторонами не надано.

Згідно п. 6.2 договору оплата за товар здійснюється у відповідності до додатку № 1 до договору. Відрахування строку оплати починається з моменту передачі товару і належним чином оформлених супровідних документів.

Згідно додатку № 1 договору оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу строком 45 календарних днів.

Із матеріалів справи вбачається, що в період з 22.02.2012 по 13.06.2012 позивач поставив відповідачу певний товар -продукти харчування, який відповідачем в повному обсязі не оплачений, у зв'язку з чим залишилась заборгованість на суму 37 657 грн. 90 коп.

Відповідач вказаний факт не оспорив, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 530 ЦК України згаданого кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, позивач виступає як кредитор, а відповідач -як боржник.

З метою отримання заборгованості за поставлений товар позивач направив відповідачу претензію від 17.10.2012, яка останнім була залишена без відповіді і задоволення.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону, а також Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Тобто на момент звернення до суду у позивача виникло право вимоги заборгованості за поставлений товар в сумі 37 657 грн. 90 коп.

Крім цього, станом на 01.11.2012 між сторонами був підписаний акт звірення розрахунків, за яким відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 37 658 грн. 33 коп.

Відповідач доказів повної оплати отриманої продукції не надав, доводи позивача не оспорив.

Виходячи з наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 07.04.2012 по 10.11.2012 в сумі 674 грн. 75 коп. та інфляційних нарахувань за період квітень -вересень 2012 року в сумі 37 грн. 66 коп. слід зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 37 657 грн. 90 коп.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, виходячи з наведених вище норм діючого законодавства та фактичних обставин справи вбачається, що позивач правомірно нарахував 3% річних в сумі 674 грн. 75 коп. та інфляційні нарахування в сумі 37 грн. 66 коп. і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 753 грн. 16 коп. слід зазначити, що відповідно до п. 8.12 договору поставки в редакції протоколу розбіжностей сторони узгодили, що у випадку затримки товару більше ніж на 5 днів покупець зобов'язаний сплатити штраф в сумі 2% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В даному випадку, розрахунок штрафу, здійснений позивачем, відповідає наведеним вище нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі з віднесенням витрат по оплаті судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп. на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 8 000 грн. 00 коп. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

В даному випадку, позивачем до суду не надано будь-яких доказів, на підтвердження того, що він користувався послугами адвоката (відсутній відповідний договір, докази оплати послуг, тощо). При цьому в довіреності на представника позивача Шамова С.Є. взагалі не зазначено, що він є адвокатом, не надано відповідне свідоцтво.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Виходячи з цього, підстав для стягнення витрат з оплати послуг адвоката не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс», м. Красний Луч Луганської області, Мікрорайон 3, буд. 16 (поштова адреса -м. Луганськ, вул. Лутугинська, 127г), код 30092111, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Донморепродукт ЛТД», м. Макіївка Донецької області, вул. Акопяна, б. 14, кв. 93, код 31835258, заборгованість в сумі 37 657 грн. 90 коп., 3 % річних в сумі 674 грн. 75 коп., інфляційні в сумі 37 грн. 66 коп., штраф в сумі 753 грн. 16 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Витрати з оплати послуг адвоката покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 11.12.2012.

Суддя Т.А. Василенко