Рішення

від 06.12.2012 по справі 5020-1220/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 року справа № 5020-1220/2012

За позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна"

(вул. Лейпцизька, буд. 15, м. Київ, 01601)

(проспект Генерала Острякова, буд. 159, кв. 15, м. Севастополь, 99055),

до Приватного підприємства „Автогарант"

(вул. Баумана, буд. 6, кв. 64, м. Севастополь, 99016)

про стягнення 5 501,20 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників.

Позивач (ПАТ "МТС Україна") - Муллер Т.С., довіреність №0203/12 від 24.05.201;

Відповідач (ПП „Автогарант") -не з'явився.

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства „Автогарант" про стягнення 5 501,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договорів №1549835 від 26.02.2004, №3461935, 3461970 від 31.03.2007 про надання послуг мобільного зв'язку в частині належної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Ухвалою суду від 30.10.2012 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

На виконання розпорядження керівнику апарату №291 від 21.11.2012, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді господарського суду міста Севастополя Альошиної С.М., відповідно до пункту 3.3 Рішення зборів суддів від 28.10.2012, справу №5020-1220/2012 було передано до провадження судді Погребняка О.С.

У судові засідання 06.12.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечував, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вул. Баумана, буд. 6, кв. 64, м. Севастополь, 99016), про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що копія ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.10.2012 та копія ухвали про відкладення судового засідання від 21.11.2012, які направлялися судом на адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були повернути відправнику з відміткою пошти про відсутність адресата.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судовому засіданні 06.12.2012 виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав, просив його задовольнити в повному обсязі та з підстав, зазначених в ньому.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між ЗАТ „Український мобільний зв'язок" (оператор) (яке було перейменовано в ПАТ «МТС Україна») та ПП «Автогарант» (абонент) були укладені договори №1549835 від 26.02.2004, №3461935, 3461970 від 31.03.2007 про надання послуг мобільного зв'язку (далі -Договори), відповідно до умов яких Оператор надає Абоненту послуги мобільного зв'язку в межах України, міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором Оператора, а Абонент сплачує вартість наданих послуг, згідно з тарифами Оператора (арк.с.8-10).

Для обліку кількості і вартості наданих послуг, а також їх оплати, Відповідачу було відкрито особовий рахунок № 1.10884151.

Пунктом 2.4.2 Договорів встановлений обов'язок Абонента своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номеру в мережі мобільного зв'язку Оператора по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку.

Нарахування за надані послуги мобільного зв'язку здійснюється згідно з тарифами UMC, які є невід'ємною частиною цього Договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць (пункт 3.1 Договорів).

Відповідно до розділу 3 Договору рахунки за надані послуги та авансові внески Абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок оператора або кредитною карткою в національній валюті України. Рахунки підлягають оплаті в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Кількість та вартість послуг, наданих абоненту у розрахунковому періоді, визначається у відповідності до показників належних оператору технічних засобів виміру, тривалості, кількості та вартості наданих послуг.

У виконання умов договорів позивачем надавалися послуги телефонного зв'язку відповідачеві належним чином, однак, відповідач, одержавши послуги зв'язку, свої зобов'язання щодо їх оплати у повному обсязі не виконав -у нього перед позивачем утворилася сума заборгованості за грудень 2010 року у розмірі 5077,42 грн., а саме:

- абонентська плата за грудень 2010 року - - 278,77 грн (в. т.ч. ПДВ -- 55,75 грн.);

- вихідні дзвінки з Україні за кордон -72,53 грн. (в. т.ч. ПДВ -14,51 грн.);

- SMS за мережі України -11,88 грн (в т.ч. ПДВ -2,38 грн.);

- МТС спец SMS -9,00 грн (в т.ч. ПДВ -1,80 грн.);

- послуги, що надавались в мережах іноземних роумінг-партнерів -4753,65 грн. (в т.ч. ПДВ -950,73 грн.);

- послуги по забезпеченню міжнародного роумінгу -0,84 грн. (в т.ч. ПДВ -0,17 грн.);

- послуги по забезпеченню виклику абонента в роумінзі -50,00 грн. (в т.ч. ПДВ -10,00 грн.);

- корегування суми попереднього рахунку -0,08 грн.

Заборгованість відповідача складає 5542,85 грн. -465,43 грн. (аванс, що знаходився на лицьовому рахунку станом на 15.12.2010) = 5077,42 грн.

23.03.2012 позивач звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість -5077,42 грн., зазначивши, що у разі несплати суми боргу буде здійснено відключення телефонних номерів та вжити заході по примусовому стягненню боргу (арк.с. 11).

Враховуючи наявність несплаченого боргу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5501,20 грн., з яких: 5077,42 грн. -основна заборгованість, 271,46 грн. -три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та 152,32 грн. -сума інфляційних витрат.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Фактично між сторонами був укладений договір, що за своїм змістом відповідає такому типу договорів, як договір про надання послуг .

Відповідно до статей 901-903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами

Сторонами за договором було узгоджено порядок розрахунків -в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Розрахунковий період становить один календарний місяць (розділ 3 Договору).

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Обов'язок щодо своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг покладений на Споживача цих послуг і пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №720.

Судом встановлено, що Позивачем відповідно до договорів надавалися Відповідачу послуги належним чином та належної якості. Доказів звернення відповідача до позивача з претензіями до якості наданих послуг суду не представлено. Також позивач своєчасно надавав рахунки відповідачу для сплати представлених послуг.

Відповідно до частини 2 пункту 108 означених Правил у разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Доказів звернення відповідача до позивача у зв'язку з неотриманням рахунку -суду не представлено.

Однак відповідачем у порушення наведених вище норм чинного законодавства та умов договорів послуги не сплачені.

Сума заборгованості відповідача за грудень 2010 року перед позивачем склала 5077 грн. 42 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 5077,42 грн. за Договорами станом на дату розгляду справи - відсутні.

За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 271,46 грн. та інфляційні збитки у розмірі 152,32 грн.

За змістом положень статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд, перевірив розрахунок інфляційних витрат, а також 3% річних (арк.с. 3- 4), зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 152,32 грн. та 3% річних у розмірі 271,46 грн. підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 5501,20 грн., з яких: 5077,42 грн. -основна заборгованість, 271,46 грн. - 3% річних, 152,32 грн. -інфляційні витрати.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Автогарант" (вул. Баумана, буд. 6, кв. 64, м. Севастополь, 99016, ідентифікаційний код 32784587) на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (ідентифікаційний код 14333937, 01601, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, будинок 15) - 5501,20 грн. (п'ять тисяч п'ятсот одна грн. 20 коп.) з яких: 5077,42 грн. -основна заборгованість, 271,46 грн. - 3% річних, 152,32 грн. -інфляційні витрати, а також витрати по сплаті судового збору 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.12.2012

Суддя О.С. Погребняк