Рішення

від 06.12.2012 по справі 18/2137/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2012 р. Справа №18/2137/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Емансіс Інтернешинел", Залізничне шоссе, 45 офіс 305, м. Київ, 01103

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр здоров'я", вул. Миру, 10, к. 419, м. Комсомольськ, Полтавська обл., 39800

про стягнення 35 423,30 грн.

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Шилов А.К. довірен. № 11/2012 від 28.11.2011 р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 29 000,00 грн. основного боргу по договору поставки № 4/11-09; 3 973,00 грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 2 450,30 грн. за неналежне виконання умов вказаного договору.

Представник позивача у засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач не скористався наданими йому ст. 22 ГПК України правами для захисту своїх інтересів, а саме: його представник в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, відзив на позов не надав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 р., гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином позивача та відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, згідно з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України (від 10.12.2002р. №75), а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

07.11.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Емансіс Інтернешинел" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр здоров'я" було укладено договір поставки № 4/11-09.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти його й оплатити на умовах, обумовлених у даному договорі.

Асортимент і ціна товару узгоджуються сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2.).

Як вбачається з накладної № 20 від 04.12.2009 р. відповідачу було поставлено систему ультразвукову діагностичну DC-6 (далі - обладнання) у кількості 1 шт. на суму 189 000,00 грн. (а. с. 13).

Згідно з п. 4.2 договору, покупець (відповідач) здійснює попередню оплату у розмірі 160 000,00 грн. не пізніше одного місяця з моменту підписання цього договору; кінцева оплата, що складає 29 000,00 грн. - до 31.12.2009 р.

Проте, в порушення умов договору відповідачем розрахунки здійснені частково, а саме: у сумі 160 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 29 000,00 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати за поставлений товар, і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 29 000,00 грн. є правомірними обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 973,00 грн. інфляційних та 2 450,30 грн. - 3% річних за період з 01.01.2010 р. по 24.10.2012 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Суд перевірив правильність нарахування інфляційних та 3% річних та задовольняє їх в повному обсязі за розрахунками позивача, які додані до позовної заяви (а. с. 12).

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються йому за рахунок відповідача з урахуванням ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр здоров'я" (вул. Миру, 10, к. 419, м. Комсомольськ, Полтавська обл., 39800, ЄДРПОУ 32478819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Емансіс Інтернешинел" (Залізничне шоссе, 45 офіс 305, м. Київ, 01103, ЄДРПОУ 36426078, ІПН 364260726550, р/р 26007101329083, в ПуАТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) - 29000,00 грн. основного боргу, 3973,00 грн. інфляційних 2450,30 грн. - 3 % річних, 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Суддя Сірош Д. М.

Повне рішення складено: 11.12.2012 р.