Рішення

від 03.12.2012 по справі 5011-45/14779-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-45/14779-2012 03.12.12

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРЕЖА АВД"

про: стягнення 40 702,96 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Готич С.В. -представник за довіреністю від 20.11.2012 № 9;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладених між сторонами спору договорів від 24.10.2011 № 10/1 та від 29.12.2011 № 29/12/2011 товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС", виконуючи взяті на себе обов'язки, поставило товариству з обмеженою відповідальністю "МЕРЕЖА АВД" товар, проте останній отримав його, але розрахувався лише частково. Таким чином, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 40 702,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2012 порушено провадження та присвоєно справі № 5011-45/14779-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 розгляд справи відкладено з метою направлення кореспонденції суду на адресу місцезнаходження відповідача згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Виходячи з викладеного, у розумінні ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце розгляду даної справи.

У судове засідання 03.12.2012 повноважний представник відповідача не з'явився, обґрунтованих заяв чи клопотань із зазначенням поважних причин неявки у судові засіданні до суду не подав. Відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не подано.

Отже, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -

В С Т А НО В И В :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПОЛІС»(далі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА АВД»(далі -відповідач) укладені договори від 24.10.2011 № 10/1 та від 29.12.2011 № 29/12/2011 (далі -Договори у відповідних відмінках), згідно зі якими позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача, в період Договорів, товари разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті і кількості, які визначені у Замовленнях відповідача та за цінами, зазначених у Специфікаціях, які невід'ємними частинами Договорів, а відповідач зобов'язався прийняти товари та оплатити їх на умовах Договорів (п. 1.1 Договорів).

Відповідно до п. 1.6 Договорів відповідач надає замовлення позивачеві на підставі специфікації та оплачує товари згідно із замовленням та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину Договорів.

Пунктом 5.1. Договорів встановлено, що відповідач оплачує товари шляхом банківського переказу на поточний рахунок позивача, визначений у відповідних Договорах, в день отримання товару відповідачем за умови, що позивач надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні (з врахуванням коригувань та виправлень недоліків, які можуть бути виявлені під час прийому товару) до головного офісу відповідача (або відділу обліку відповідного торгового центру відповідача, в залежності від місця поставки), засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Платіжне зобов'язання вважається виконаним відповідачем після списання коштів з його банківського рахунку та зарахування коштів на банківський рахунок позивача (п. 5.4 Договорів).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договорами, поставив відповідачеві товар на загальну суму 171 433,92 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 04.11.2011 № 5, від 29.11.2011 № 34, від 02.12.2011 № 1, від 19.12.2011 № 10, від 18.01.2012 № 6, від 18.01.2012 № 7 (належним чином засвідчені копії наявні у матеріалах справи).

Поставлений позивачем товар, за видатковими накладними, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, отриманий особою, яка згідно із наявними у матеріалах справи довіреностями уповноважена відповідачем на отримання товарно-матеріальних цінностей. Підписи уповноваженої особи у згаданих видаткових накладних, у графі «отримав(ла)», водночас скріплені печаткою товариства відповідача.

Однак, всупереч умов Договору та вимог законодавства, відповідач оплатив отриманий ним товар лише частково у сумі 130 730,96 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи: від 31.10.2011 № 147, від 18.11.2011 № 167, від 28.11.2011 № 185, від 12.12.2011 № 209, від 14.12.2011 № 121.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, станом на момент вирішення судом даного спору по суті, відповідач має заборгованість перед позивачем за отриманий ним товар у розмірі 40 702,96 грн.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Суд відзначає, що сума заборгованості відповідачем належним чином спростована не була та жодних доказів в підтвердження здійснення ним повної оплати вартості отриманого товару згідно накладних, на підставі яких заявлено позов, до суду не подано.

Отже, виходячи з наведеного вище, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 40 702,96 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 40 702,96 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, разом із позовною заявою позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу.

Розглянувши згадану вище заяву позивача, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Абзацом 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 № 16 (далі -Постанова) передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про забезпечення позову ніяким чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, суду не надав.

Також ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»встановлені ставки судового збору за подання до господарського суду, зокрема, заяви про забезпечення позову у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1073,00 грн.

Однак відповідачем на підтвердження сплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову жодного доказу до суду не подано.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову та не визнає за необхідне накладати арешт на грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунку в банківській установі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА АВД»(01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 50, корпус А, А, офіс 1; ідентифікаційний код 36688190, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОПОЛІС»(80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Корольова, буд. 12; ідентифікаційний код 30324157, на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) -40 702,96 (сорок тисяч сімсот дві) грн. 96 коп. -основного боргу; 1 609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОПОЛІС" (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Корольова, буд. 12; ідентифікаційний код 30324157) з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду в дохід Державного бюджету України судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 1 609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.12.2012 року

Суддя С.В. Балац