Постанова

від 28.11.2012 по справі 2а/0470/13635/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/13635/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засіданняКалині В.М. за участю представника позивача Коваль І.О. представника відповідача Коваленка В.Ю. представника третьої особи Бесіди О.Ю., Ковриги С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоблок»до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Трейд Сервіс» про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газоблок»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить:

- визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції щодо викладення в Акті від 28.09.2012 року № 443/22-1/35971438 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Газоблок», код ЄДРПОУ 35971438, з питань дотримання вимог податкового законодавства України при формуванні податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року»висновків про нереальності здійсненні господарських операцій між ТОВ «Газоблок»та його контрагентами -постачальниками і покупцями за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року та встановлення юридичної дефектності документів.

- зобов'язати Дніпропетровську державну податкову інспекцію утриматися від дій щодо використання у своїй діяльності та від передачі правоохоронним органам, іншим податковим інспекціям за місцем реєстрації контрагентів, які мали взаємовідносини з ТОВ «Газоблок»та іншим особам Акту від 28.09.2012 року № 443/22-1/35971438.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 20, 78, 79, 198, 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 203, 204, 215-221, 228 ЦК України порушенням відповідачем порядку проведення позапланових перевірок та невідповідністю висновків, зроблених в акті перевірки фактичним обставинам.

При цьому позивач зазначає, що ним у відповідь на запит відповідача від 21.08.2012 року були направлені пояснення щодо здійснення господарської діяльності та надало для перевірки оригінали первинних бухгалтерських документів. Посадова особа відповідача, переглянувши оригінали наданих документів, визначила необхідний для перевірки перелік документів, з яких позивачем було зроблено копії та надано їх інспектору. Сертифікати якості не є первинними документами тому не повинні були досліджуватись під час перевірки. Позивачем та його контрагентами були вчинені дії, спрямовані на виконання умов укладених договорів, за ними були проведені розрахунки, що підтверджується первинними документами, що були надані для перевірки та перелік яких міститься на стор. 4 Акту. На виконання умов договору транспортного експедирування, укладеного з ТОВ «ТЕК «Алектранс», була надана відповідна послуга. При цьому в заявці та в акті виконаних робіт була допущена помилка в написанні державного номера транспортного засобу, яка не вплинула га фінансові та податкові результати роботи та не свідчить про дефектність первинних документів позивача.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Камертон".

У судове засідання з'явилися представники позивача, відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 року було залучено до участі у справі третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка Трейд Сервіс».

Представник позивача та представник третьої особи у судовому засіданні позов підтримали, просили суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

При цьому представник третьої особи у письмових поясненнях зазначив, що 04.04.2011 року між позивачем та третьою особою - ТОВ «Ніка Трейд Сервіс»було укладено договір транспортного експедирування. Актом перевірки не було встановлено, що первинні документи, оформленні за цим договором складені в порушення вимог законодавства. Коли відповідач робив висновки про нереальність господарської операції, то своїми діями він фактично визнав цей правочин недійсним. Для визнання правочину фіктивним повинно бути рішення суду. Фактично, відповідач, коли робив висновки про нереальність здійснення господарських операцій взяв на себе функції суду.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з 13.09.2012 року по 21.09.2012 року відповідачем було здійснено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Газоблок», за результатами якої було складено Акт від 28.09.2012 року № 443/22-1/35971438 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Газоблок», код ЄДРПОУ 35971438, з питань дотримання вимог податкового законодавства України при формуванні податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року».

У вступній частині вказаного акту зазначено, що перевірка здійснювалась згідно із п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу Дніпропетровської МДПІ № 626 від 13.09.2012 року.

Також у акті зазначено, що для проведення перевірки було надано наступні копії первинних та бухгалтерських документів: договори поставки нафтопродуктів, договори купівлі-продажу товарів з використанням пластикових смарт-карт, договори найму транспортних засобів, договори на виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, договори про надання транспортно-експедиційних послуг, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, видаткові та податкові накладні, заявки на надання транспортно-експедиторських послуг, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки та інші. До перевірки не надано сертифікатів відповідності або походження товару підприємства-виробника паливно-мастильних матеріалів, що зазначені у податкових накладних на продукцію, придбану у наступних підприємств: ТОВ «Вікос-2007», ПП «Компанія «Надежда», ТОВ «Мега-Постач», ТОВ «Дніпроінвестпром», ТОВ «Маршал», ТОВ «Сервісна компанія «Формула». Довіреності на отримання товарів, придбаних у вищенаведених підприємств до перевірки не надано. Товарно-транспортні накладні або інші документи, що підтверджують транспортування товару до перевірки не надано. Даний факт засвідчує відсутність придбання товарів чи послуг. Також, все це свідчить про нереальність здійснення господарських операцій та юридичну дефектність первинних документів. Відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, необхідних умов для надання послуг по перевезенню вантажів в великих обсягах свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ «Газблок». Підприємство не надавало послуг в зв'язку з дефектністю документів, а саме: в актах виконаних робіт зазначена інформація, яка не відповідає дійсності: в акті № ГБ-0716 від 07.07.11до договору транспортного експедирування № 1 від 15.03.2010 року зазначено, що вага вантажу 20 тн. Автомобілем ДАФ держномер НОМЕР_2, але під цим номером зареєстровано автомобіль ЛексусRX 350, власник ОСОБА_8 В ході перевірки не підтверджено наявність надання послуг з перевезення, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Газблок»та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини є нікчемними. ТОВ «Газблок»завищено податкові зобов'язання на загальну суму -6700272 грн. та завищено податковий кредит на суму 6322673 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з п. 3, п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Пленум Верховного Суду України в п. 4, п. 18 Постанови від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вказав, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо».

Таким чином, законодавством відокремлено порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачено наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Умисел юридичної особи в даному випадку визначається умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.

Доказів наявності умислу у сторін спірних договорів на укладання їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив.

Крім того, зміст акту перевірки вказує на те, що фактично підставою для того, щоб вважати договори, укладені позивачем, нікчемними є твердження відповідача про відсутність у позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій та не створення цими договорами реального настання правових наслідків.

Проте вказані обставини у відповідності зі статтею 234 ЦК України є ознаками фіктивного правочину, який може бути визнаний судом недійсним, і не вказують на нікчемність такого правочину.

Крім того, як вбачається із змісту оскаржуваного акту перевірки, підставою для висновку відповідача про нереальність операцій з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів з'явилось твердження про ненадання позивачем сертифікатів відповідності або походження товару підприємства-виробника паливно-мастильних матеріалів, довіреностей на отримання товарів, а також товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування товару.

Проте, у відповідності зі ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи -це документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене, посилання відповідача в обґрунтування висновків, викладених в оскаржуваному акті, на ненадання позивачем сертифікатів відповідності або походження товару підприємства-виробника паливно-мастильних матеріалів є безпідставним, оскільки такі сертифікати не фіксують факт здійснення господарських операцій, тобто за своїм змістом не є первинними документами.

Доводи відповідача про ненадання позивачем довіреностей на отримання товарів є необґрунтованими, оскільки такі довіреності надаються покупцем продавцю і відповідно мають зберігатися у продавця.

Крім того, як вбачається з наявних в справі матеріалів, позивачем (Покупець) було укладено договори поставки нафтопродуктів з наступними постачальниками:

- договір № 77від 01.07.2011 року з ТОВ «Дніпроінвестпром», пунктом 1.2. якого передбачено, що поставка товару здійснюється у вигляді заправки автомобіля Покупця. Отримання товару на загальну суму 458176,80 грн. підтверджується видатковими накладними та відповідними податковими накладними;

- договір № 23 від 02.01.2011 року з ТОВ «Вікос-2007», у відповідності з п. 4.3. якого поставка товару здійснюється транспортом постачальника або на умовах самовивозу транспортом Покупця. Отримання товару на загальну суму 12515127,23 грн. підтверджується видатковими накладними та відповідними податковими накладними, транспортування товару підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, а якість товару підтверджується відповідними сертифікатами якості;

- договір № 13 від 02.01.2012 року з ТОВ «Вікос-2007», у відповідності з п. 4.3. якого поставка товару здійснюється транспортом постачальника або на умовах самовивозу транспортом Покупця. Отримання товару на загальну суму 6541581,60 грн. підтверджується видатковими накладними та відповідними податковими накладними, транспортування товару підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, а якість товару підтверджується відповідними сертифікатами якості;

- договір № 6 від 01.01.2011 року з ПП «Маршал», у відповідності з яким Продавець передає у власність Покупця через АЗС ПММ (бензин, дизпаливо тощо). Передача товару здійснюється через мережу автозаправних станцій Продавця по заправним відомостям та талонам. Отримання товару на загальну суму 23100 грн. підтверджується видатковими накладними та відповідними податковими накладними;

- договір № 251 від 02.04.2012 року з ПП «Маршал», у відповідності з яким Продавець передає у власність Покупця через АЗС ПММ (бензин, дизпаливо тощо). Передача товару здійснюється через мережу автозаправних станцій Продавця по заправним відомостям та талонам. Отримання товару на загальну суму 850984,71 грн. підтверджується видатковими накладними та відповідними податковими накладними;

- договір № СКФ/СК/ПО/006-909 від 15.02.2011 року з ТОВ «Сервісна компанія «Формула-11», у відповідності з яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця на АЗС з використанням пластикових смарт-карт нафтопродукти в асортименті. Отримання товару на загальну суму 345146,91 грн. підтверджується видатковими накладними та відповідними податковими накладними;

- договір № 298ск з ПП «Компанія «Надежда», відпуск нафтопродуктів здійснюється Продавцем на автозаправних станціях при пред'явленні Покупцем смарт-карти та використанні встановленого на автозаправній станції POS-терміналу. Отримання товару на загальну суму 2027209,65 грн. підтверджується видатковими накладними та відповідними податковими накладними;

- договір № 48 від 03.01.2011 року з ТОВ «Мега-Постач», у відповідності з яким поставка товару здійснюється у вигляді заправки автомобіля Покупця і проводиться згідно заявок на заправку автомобіля. Отримання товару на загальну суму 812798,40 грн. підтверджується видатковими накладними та відповідними податковими накладними.

Крім того, позивачем (Поклажодавець) було укладено договори відповідального зберігання нафтопродуктів з наступними зберігачами:

- № 78 від 01.07.2011 року з ТОВ «Дніпроінвестпром», у відповідності з яким зберігач зобов'язується прийняти від Поклажодавця і зберігати дизельне пальне та повернути його шляхом заправлення транспортних засобів, вказаних в заявках на заправку. Передача товару на відповідальне зберігання та його зворотне отримання підтверджується видатковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт, податковими накладними та довіреностями;

- № 47 від 03.01.2011 року з ТОВ «Мега-Постач», у відповідності з яким зберігач зобов'язується прийняти від Поклажодавця і зберігати пальне та повернути його шляхом заправлення транспортних засобів, вказаних в заявках на заправку. Передача товару на відповідальне зберігання та його зворотне отримання підтверджується видатковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт, податковими накладними та довіреностями;

- № 148 від 01.05.2012 року з ТОВ «Едіта Плюс», у відповідності з яким зберігач зобов'язується прийняти від Поклажодавця і зберігати пальне та повернути його. Передача товару на відповідальне зберігання та його зворотне отримання підтверджується видатковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт, податковими накладними та довіреностями.

З огляду на викладене, висновок відповідача про нереальність операцій з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем (Наймач) було укладено договори найму транспортних засобів з екіпажем (водієм) з наступними наймодавцями:

- № 46 від 03.01.2011 року з ТОВ «АКБ «Каркас», у відповідності з яким Наймодавець зобов'язується передати Наймачу в тимчасове платне користування транспортний засіб, а також зобов'язується забезпечити своїми силами його керування шляхом надання екіпажу (водія). Наймач зобов'язується нести витрати, пов'язані з заправкою автомобіля паливом. Отримання автомобіля в користування підтверджується актами виконаних робіт з найму транспортного засобу з водієм на суму 2609100 грн. та відповідними податковими накладними;

- № 70 від 01.06.2011 року з ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Аркада», у відповідності з яким Наймодавець зобов'язується передати Наймачу в тимчасове платне користування транспортний засіб, а також зобов'язується забезпечити своїми силами його керування шляхом надання екіпажу (водія). Наймач зобов'язується нести витрати, пов'язані з заправкою автомобіля паливом. Отримання автомобіля в користування підтверджується актом виконаних робіт з найму транспортного засобу з водієм на суму 289688 грн. та відповідною податковою накладною;

- № 0106 від 01.06.2011 року з ТОВ «Лавіс-сервіс»», у відповідності з яким Наймодавець зобов'язується передати Наймачу в тимчасове платне користування транспортний засіб, а також зобов'язується забезпечити своїми силами його керування шляхом надання екіпажу (водія). Наймач зобов'язується нести витрати, пов'язані з заправкою автомобіля паливом.

Отримання автомобіля в користування підтверджується актами виконаних робіт з найму транспортного засобу з водієм на суму 7135106 грн. та відповідними податковими накладними;

- № 14 від 01.04.2012 року з ТОВ «Енергія корму», у відповідності з яким Наймодавець зобов'язується передати Наймачу в тимчасове платне користування транспортний засіб, а також зобов'язується забезпечити своїми силами його керування шляхом надання екіпажу (водія). Наймач зобов'язується нести витрати, пов'язані з заправкою автомобіля паливом.

Отримання автомобіля в користування підтверджується актами виконаних робіт з найму транспортного засобу з водієм на суму 948060 грн. та відповідними податковими накладними;

- № 01/05 від 01.05.2012 року з ТОВ «Мерфіс», у відповідності з яким Наймодавець зобов'язується передати Наймачу в тимчасове платне користування транспортний засіб, а також зобов'язується забезпечити своїми силами його керування шляхом надання екіпажу (водія). Наймач зобов'язується нести витрати, пов'язані з заправкою автомобіля паливом.

Отримання автомобіля в користування підтверджується актами виконаних робіт з найму транспортного засобу з водієм на суму 2440080 грн. та відповідними податковими накладними.

Зазначені фактичні обставини справи спростовують висновки відповідача про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ «Газблок»з надання послуг з перевезення вантажів та про нереальність господарських операцій за участі відповідача з надання транспортно-експедиційних послуг.

Доводи відповідача, викладені в оскаржуваному акті перевірки, про юридичну дефектність первинних документів з надання транспортно-експедиційних послуг суд не враховує оскільки такий висновок зроблено на підставі того, що в акті № ГБ-0716 від 07.07.11року до договору транспортного експедирування № 1 від 15.03.2010 року зазначено, що вага вантажу 20 тн. Автомобілем ДАФ держномер НОМЕР_2 водій ОСОБА_9, але під цим номером зареєстровано автомобіль Лексус RX 350, власник ОСОБА_8

Проте, з матеріалів справи вбачається, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ 697030 державний номер НОМЕР_1 зареєстровано за автомобілем сідловий тягач марки DAF.

Таким чином, зазначення в акті № ГБ-0716 від 07.07.11 року про перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_2, замість держномерНОМЕР_1 має характер описки і не є достатньою підставою для висновку про дефектність усіх первинних документів з надання позивачем транспортно-експедиційних послуг.

Статтею 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

З огляду на викладене позовні вимоги про зобов'язання відповідача утриматися від дій щодо використання у своїй діяльності та від передачі правоохоронним органам, іншим податковим інспекціям за місцем реєстрації контрагентів, які мали взаємовідносини з ТОВ «Газоблок», та іншим особам Акту від 28.09.2012 року № 443/22-1/35971438 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 158-163, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо викладення в акті від 28.09.2012 року № 443/22-1/35971438 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Газоблок» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при формуванні податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року» висновків про нереальність здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газоблок» та його контрагентами - постачальниками і покупцями за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року та встановлення юридичної дефектності документів.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоблок» судовий збір у розмірі 16,10 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -03.12.2012 р.

Суддя О.В. Серьогіна