Постанова

від 27.11.2012 по справі 11228/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 листопада 2012 р. Справа № 2-а-11228/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Принцевської Ю.В.,

за участю:

представник позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - Доценко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі за текстом - ФОП ОСОБА_3, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС, відповідач), у якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2012 року №0000671710 в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7288,75 грн., у тому числі за основним платежем - 5831 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1457,75 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2012 року № 0000681710 в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3753,09 грн., у тому числі за основним платежем - 3753,09 грн..

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на незаконність спірних рішень, невідповідність висновків, які викладені в акті перевірки, фактичним обставинам у справі та нормам чинного законодавства України. Позивач наполягає на реальності укладеного з ТОВ «Константа - М»договору, посилаючись на первинні документи (видаткові та податкові накладні, платіжні доручення про сплату). Посилання в акті перевірки на лист Державної податкової служби у Дзержинському районі м. Харкова (надалі за текстом - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) від 11.03.2011 р. № 3222/7/23-525 та акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Константа - М»від 10.03.2011 р. № 605/2305/37092516 за період з 17.05.2010 р. по 30.09.2011 р., вважає неправомірними, оскільки Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 р. по справі № 2-а-3783/11/2070 визнано незаконною документальну перевірку ТОВ «Константа М»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.05.2010 р. по 31.01.2011 р., оформлену актом №605/2305/37092516 від 10.03.2011 р., яка набрала законної сили, відповідно до Ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 р..

Також, позивач вважає, що актом перевірки неправомірно визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1100,00 грн. за лютий 2012 р., зокрема висновки про те, що ФОП ОСОБА_3 не включив до ліквідаційної податкової декларації до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість (умовний продаж) за придбаний РРО в сумі 1100,00 грн. Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними в частині податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 827,00 грн., оскільки умовний продаж на залишки товарів позивач відобразив у податковій декларації за січень 2012 р. в сумі 827,00 грн., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ, додатком 5 до декларації та реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення як незаконні та необґрунтовані та задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі у Харківській області Державної податкової служби, позов не визнав, посилаючись на зміст заперечень, які приєднані до матеріалів справи. Додатково зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину з ТОВ «Константа М», який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також відповідач посилається на отриманий від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Константа - М»№ 605/2305/37092516 від 10.03.2011 р. за період з 17.05.2010 р. по 30.09.2011 р. Даним актом було встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Константа - М»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді. Також перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Константа - М» з постачальниками та покупцями.

Крім цього, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 у листопаді 2011 р. було придбано у ТОВ ВП «ДМТ» (код ЄДРПОУ 32032049) реєстратор розрахункових операцій ЕККА МІNI 500.01 АЗС 1 Дец. №3.021.005-01 відповідно до податкової накладної № 36 від 22.11.2011 р. на суму 6600,00 грн. ФОП ОСОБА_3 не включив до ліквідаційної податкової декларації до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість (умовний продаж) за придбаний РРО в сумі 1100,00 грн., тому перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість встановлено їх заниження на суму 1100,00 грн. за лютий 2012 р..

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ФОП ОСОБА_3, (код НОМЕР_2, місцезнаходження: АДРЕСА_1) зареєстровано Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області 27.05.2003 року за № 2 458 017 0000 001087, та взято на податковий облік 27.05.2003 року.

Фахівцями ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС проведено виїзну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 03.04.2012 р..

За результатами перевірки складений Акт перевірки №235/17-0-19/НОМЕР_2 від 17.04.2012 року, яким зафіксовано наступні порушення: ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Ц України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Константа М"; пп. 139.1.10 п. 139.1 ст. 139, п. 177.3, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, ст. 13 ДКМУ від 26.12.1992 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 1.32 ст. 1, ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за перевіряємий період на суму 4785,66 грн., в т. ч. за 4 кв. 2010 р. на суму 3900,84 грн., за 2011 р. на суму 884,82 грн.; ст. 3, 4, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI в результаті заниження податку на додану вартість в сумі 6104 грн., в т. ч. за жовтень 2010 р. а суму 5004,00 грн., лютий 2012 р. на суму 1100,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 18.05.2012 р. за № 0000671710 та № 0000681710.

ФОП ОСОБА_3 скористався правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення, передбаченим ст. 56 Податкового кодексу України, та направив скарги до ДПС у Харківській області та ДПС України. Проте скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2012 р. за №0000671710 та № 0000681710 - без змін.

Податковим повідомленням-рішенням від 18.05.2012 р. за № 0000671710 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7630,00 грн., у т. ч. за основним платежем -6104,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1526,00 грн..

Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7288,75 грн., у тому числі за основним платежем -5831 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1457,75 грн..

Податковим повідомленням-рішенням від 18.05.2012 р. за № 0000681710, згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5006,87 грн., у тому числі за основним платежем - 4785,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -221,21 грн..

Податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2012р. № 0000681710 позивачем оскаржується в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3753,09 грн., у тому числі за основним платежем - 3753,09 грн.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки відповідачем використано інформацію щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Константа -М»(код 37092516), зокрема лист ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 11.03.2011 р. за № 3222/7/23-525 та акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Константа - М»від 10.03.2011 р. за № 605/2305/37092516, за період з 17.05.2010 р. по 30.09.2011 р.. Зазначеним актом було встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Константа - М»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді. Також перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, порушення ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Константа - М» з постачальниками та покупцями.

Суд зазначає, що акт перевірки від 10.03.2011 р. за № 605/2305/37092516 складено ДПІ у Дзержинському районі після укладання та виконання договору між позивачем та ТОВ «Константа -М» (код 37092516), а тому не може свідчити про неможливість укладення договору або нікчемність останнього.

З акту перевірки № 605/2305/37092516 від 10.03.2011 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова вбачається, що ТОВ «Константа - М» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер та перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість, надавало податкову звітність до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова. Дані документи підтверджують право підприємства-контрагента виписувати податкові накладні.

Між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Константа - М»25.10.2010 р. було укладено договір купівлі-продажу № 25102010, відповідно до якого ТОВ «Константа - М» поставило підприємцю нафтопродукти (дизельне паливо) на загальну суму 30024,75 грн..

Виконання договору підтверджується видатковою та податковою накладними.

Оплату за отримане дизельне паливо позивач здійснив грошовими коштами за безготівковим розрахунком 26.10.2010 р. на суму 30024,75 грн..

Вказані документи спростовують висновок ДПІ про те, що спірний договір купівлі-продажу не спричиняє реального настання правових наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що правочин, який було вчинено між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Константа - М»є таким, що відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не заборонена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Правові наслідки, обумовлені правочином, реально настали для обох сторін.

Транспортування дизельного палива проведено незалежним перевізником ФОП ОСОБА_4 відповідно до укладеного договору № 05/01-10 від 05.01.2010 р.. Надання послуг з транспортування товару підтверджують товарно-транспортна накладна № 25102010 від 25.10.2010 р., талон замовника КВ в„– 0121 від 25.10.2010 р., акт виконаних робіт № 121 від 25.10.2010 р..

Придбання дизельного палива відповідає господарській діяльності позивача, що також підтверджується актом перевірки, зокрема -роздрібна торгівля ПММ через мережу АЗС, тому дизельне паливо було придбане підприємцем для ведення господарської діяльності.

АЗС є власністю позивача, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.07.2006 р. № 11130664, виданим Зміївським бюро технічної інвентаризації та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.07.2006 р., видане Виконкомом Таранівської сільської ради.

Подальший продаж дизельного палива підтверджується Звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій (форма № ЗВР-1), наданими до ДПІ у Зміївському районі, податковими деклараціями з ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_3 правомірно віднесено вартість придбаного дизельного палива на суму 25020,62 грн. до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу.

Отриману податкову накладну № 142 від 25.10.2010 р. на загальну суму 30024,75 грн., сума ПДВ 5004,13 грн. підприємцем включено до реєстру отриманих податкових накладних та до розділу ІІ Податковий кредит Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 р..

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, який був чинним на період спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вказаного підпункту Закону, позивач мав право на нарахування податкового кредиту по придбаному дизельному паливу, оскільки його придбано для ведення господарської діяльності.

Право на нарахування податкового кредиту у ФОП ОСОБА_3 виникло на підставі податкової накладної, що засвідчує факт отримання підприємцем дизельного палива. Згідно п.п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Відповідно до п.п. 7.2.6 вказаного Закону податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Податкова накладна № 142 від 25.10.2010 р., виписана на адресу ФОП ОСОБА_3, містить усі обов'язкові реквізити податкової накладної, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У висновках акту перевірки відповідач посилається лише на лист ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 11.03.2011 р. за № 3222/7/23-525 та на акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Константа - М »від 10.03.2011 р. № 605/2305/37092516 за період з 17.05.2010 р. по 30.09.2011 р..

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р. по справі № 2-а-3783/11/2070 визнано незаконною документальну перевірку ТОВ «Константа М» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.05.2010 р. по 31.01.2011 р., оформлену актом від 10.03.2011 р. за № 605/2305/37092516. Постанова набрала законної сили відповідно до Ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2011 р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2012 р. на підставі ст. ст. 108, 213 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова повернена з доданими до неї матеріалами.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість встановлено їх заниження на суму 1100,00 грн. за лютий 2012 р. На думку податкової установи ФОП ОСОБА_3 не включив до ліквідаційної податкової декларації з ПДВ до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість (умовний продаж) за придбаний РРО в сумі 1100,00 грн..

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 у листопаді 2011 р. було придбано у ТОВ ВП «ДМТ» (код ЄДРПОУ 32032049) реєстратор розрахункових операцій ЕККА МІNI 500.01 АЗС 1 Дец. № 3.021.005-01, податкова накладна № 36 від 22.11.2011 р. та платіжне доручення № 123 від 22.11.2011 р. на суму 6600,00 грн.. Суму податку на додану вартість у розмірі 1100,00 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 р..

Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 проведено у лютому 2012 р., про що повідомлено податковий орган листом від 07.02.2012 р. за № 105/К/29-040.

Відповідно до п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України якщо в останньому звітному періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів та необоротних активів.

Умовний продаж на залишки товарів позивач відобразив у податковій декларації за січень 2012 р. в сумі 827,00 грн., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ, додатком 5 до декларації та реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Тому висновки акту перевірки щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (умовний продаж) за лютий 2012 р. є неправомірними в частині суми ПДВ 827,00 грн. Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно застосував штрафну (фінансову) санкцію на суму 206,75 грн..

Позивачем не оскаржується загальна сума заниженого податку на додану вартість 341,25 грн., у т. ч. основний платіж - 273,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 68,25 грн..

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо проведення зустрічної звірки позивача по справі.

Окремо суд звертає увагу, що посилання податкового органу на положення ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України не відповідає законодавчо закріпленим повноваженням податкового органу, оскільки з приписів ст. 228 ЦК України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які які були укладені з метою, що суперечить інтересам Держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

За таких обставин суд приходить до висновку, що повноваження на встановлення законності правочину належить до повноважень суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС, приймаючи оскаржувані рішення, діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак вони підлягають сксуванню.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати суд розподіляє в порядку ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 року № 0000671710 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7288,75 грн., у тому числі за основним платежем - 5831,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1457,75 грн..

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2012 року № 0000681710 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3753,09 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 126 (сто двадцять шість) гривень 37 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03.12.2012 року.

Суддя Ю.О.Супрун