Рішення

від 06.12.2012 по справі 5006/12/200пн/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.12 р. Справа № 5006/12/200пн/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Експресс», м.Донецьк

про звільнення та повернення нежитлового приміщення.

за участю представників сторін:

від позивача: Супрун О.М. - за довіреністю;

від відповідача: Нефедова О.В. - за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено, позов Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Експресс», м.Донецьк про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 279 та повернути його позивачу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди нежитлового приміщення від 26.02.1999р. відповідач взяв на себе зобов'язання, що у разі закінчення терміну дії договору повернути об'єкт оренди орендодавцю. Строк дії спірного договору сплив 26.02.2010р., приміщення згідно акту приймання-передачі - повернуто, але фактично відповідач займає спірне приміщення, про що свідчить акт перевірки від 10.08.2012р. У зв'язку із тим, що відповідачем на день подання позову орендоване ним майно не повернуто позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити та повернути передане йому в оренду нежитлове приміщення.

Відповідач у судове засідання з'явився, однак відзив на позовну заяву не надав.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України (від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради, м.Донецьк (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Експресс», м.Донецьк (Орендар) 26 лютого 1999р. було укладено договір оренди нежитлового приміщення, яке розміщене за адресою: 83018, м.Донецьк, вул.Артема, 279.

За умовами укладеного договору Орендодавець на підставі патенту №212 від 26 лютого 1999р., який виданий Представництвом Фонду державного майна в м.Донецьку передав, а Орендар прийняв в оренду вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 13000,8кв.м., яке розташоване за адресою: 83018, м.Донецьк, вул.Артема, 279.

Згідно п.2.1. договору передача майна в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі.

За приписами п.2.2. договору передача майна в оренду не призводить до передачі Орендареві права власності на це мано. Орендар володіє і користується протягом строку дії патенту.

Відповідно до п.4.1. договору Орендар зобов'язаний повернути орендоване приміщення по закінченню дії договору в належному стані з урахуванням його зносу.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що дія договору закінчується в результаті закінчення строку на який був заключний договір.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

26.02.1999р. до укладеного договору між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 1300,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 279. Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

18.10.2006р. між Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Експресс» було укладено додаткову угоду, якою сторони внесли зміни до договору оренди нежитлового приміщення від 26.02.1999р., зокрема: згідно п.1 додаткової угоди пункт 1.1. договору викласти в наступній редакції: «1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 229,80 кв. м., яке розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 279.

30.11.2009р. на виконання додаткової угоди від 18.10.2006р. між сторонами підписаний акт приймання - передачі нежитлового приміщення, загальною площею 229,8кв.м., яке розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 279.

10.08.2012р. комісією Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради було складено акт перевірки використання приміщення за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 279 (площею 229,8кв.м.), в якому зазначено, що договір оренди, який був укладений із ТОВ «Фірма «Експресс» розірваний 28.02.2012р. та приміщення повернуто згідно акту приймання - передачі, але на момент перевірки приміщення використовувалось відповідачем.

У зв'язку із розірванням договору оренди нежитлового приміщення, позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити та повернути нерухоме майно, а саме нежитлове вбудоване приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 279.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Приписами статті 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно вимог п.31 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до приписів ст.29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; б) облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

За приписами частини 3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін, в даному випадку на вимогу позивача договір розірвано, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав

Відповідно до вимог передбачених частиною 1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, крім того зазначена правова норма кореспондується з приписами частини 1 статті 785 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи договір оренди з ТОВ «Фірма «Експресс» було розірвано 28.02.2012р. та складено акт приймання-передачі, відповідно до якого орендар повернув орендоване ним майно. Однак, під час проведення перевірки використання спірного приміщення Актом від 10.08.2012р. встановлено, що відповідач досі займає та використовує спірне приміщення, тобто відповідач продовжує користуватися об'єктом оренди після розірвання договірних відношень між сторонами.

Виходячи з положень ст.173 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за договором оренди.

Оскільки, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" є спеціальними, тобто такими, що регулюють правові відносини оренди державного та комунального майна, у зв'язку з чим мають пріоритет у застосуванні норм інших законів (в тому числі норм Цивільного кодексу України), тому саме правові норми цього закону під час розгляду зазначеної справи застосовані до спірних правовідношень.

За таких обставин, враховуючи що договір оренди між сторонами розірвано суд дійшов ґрунтовного висновку, що відповідач безпідставно продовжує користуватися орендованим приміщенням та вважає, що позов про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Експресс» звільнити та повернути нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд.279 підлягає задоволенню повністю.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, за змістом ст.84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в даному випадку - звільнити об'єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії.

Враховуючи, що такий строк умовами договору не визначений, суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених статтями 142, 143 Конституції України, ст.ст.26, 29, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 2, 3, 10, 12, 17, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11-16, 202, 252, 509, 626, 629, 785 ЦК України, ст.ст.20, 67, 173, 174, ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Експресс» про звільнення та повернення нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд.279 - задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Експресс» (83018, м.Донецьк, вул. Артема, 279, код ЄДРПОУ 13531130) повернути Управлінню комунальних ресурсів Донецької міської ради (83050, м.Донецьк, вул. Артема, 98, код ЄДРПОУ 33489905) нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд.279, загальною площею 229,80кв.м., протягом 10 днів з дня набрання рішення законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Експресс» (83018, м.Донецьк, вул.Артема, 279, код ЄДРПОУ 13531130) на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради (83050, м.Донецьк, вул. Артема, 98, р/р 35412003004477, МФО 834016, код ЄДРПОУ 33489905) витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.12.2012р.

Суддя Тоцький С.В.