Рішення

від 29.11.2012 по справі 5009/3713/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/83/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.12 Справа № 5009/3713/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсервіспідшипник" (49000 м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд. 8)

до Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" (69106 м. Запоріжжя, Північне шосе/вулиця Теплична, буд. 22 "Б"/1)

про стягнення 115 511 грн. 55 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Плахотний С.В., дов. б/н від 25.05.2012р.

Від відповідача : Берегова С.М., дов. № 18-3 від 10.01.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсервіспідшипник", м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив", м. Запоріжжя 106 946 грн. 12 коп. основного боргу, 7 145 грн. 05 коп. пені, 1 420 грн. 38 коп. 3 % річних.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 01.10.2012р., справу № 5009/3713/12 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 02.10.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/3713/12, присвоєно справі номер провадження 27/83/12 та призначено судове засідання на 31.10.2012р.

У судовому засіданні 31.10.2012р. на підставі статті 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 20.11.2012р. з метою надання сторонами додаткових доказів у справі.

Ухвалою суду від 20.11.2012р. розгляд справи відкладався на 29.11.2012р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

29.11.2012р. продовжено судовий розгляд справи № 5009/3713/12.

29.11.2012р. відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 29.11.2012р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 20.11.2012р., в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 106 946 грн. 12 коп. основного боргу, 9 822 грн. 42 коп. пені, 1 960 грн. 92 коп. 3 % річних.

У судовому засіданні 20.11.2012р. заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні 29.11.2012р. позивач надав письмове клопотання, в порядку ст. 22 ГПК України, в якому просить суд внести уточнення до заяви про збільшення розміру позовних вимог та врахувати, що сума пені за видатковою накладною РН-0000215 на суму 15 256 грн. 51 коп. складає 463 грн. 97 коп.

Під технічну фіксацію судового процесу представник позивача зазначив, що сума пені складає 9 779 грн. 92 коп.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 106 946 грн. 12 коп. основного боргу, 9 779 грн. 92 коп. пені, 1 960 грн. 92 коп. 3 % річних.

Відповідач під технічну фіксацію судового процесу повідомив, що визнає суму основного боргу в сумі106 946 грн. 12 коп., проти нарахування пені та 3% річних заперечив, про що свідчить письмовий відзив, наданий у судовому засіданні 31.10.2012р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Господарським судом встановлено, що 18.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсервіспідшипник" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Запоріжвогнетрив" (покупець) був укладений договір № 18-269.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити даний товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1 договору ціна товару по договору встановлюється у гривнях без урахування ПДВ та зазначена у специфікації.

Пунктом 4.1 договору поставка товару здійснюється партіями у відповідності з листами заявками покупця.

Згідно із п. 4.3 договору датою поставки товару вважається відмітка в товаро-траснпортній накладній.

На виконання умов договору поставки за період з 18.01.2010р. по 24.09.2012р. позивач здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними (копії містяться в матеріалах справи) на суму 602 640 грн. 39 коп.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунок здійснюється покупцем по факту поставки, протягом 20 днів.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу продукцію, зазначену у видаткових накладних.

В порушення умов договору, відповідач лише частково здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 495 694 грн. 27 коп., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 106 946 грн. 12 коп.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не здійснив оплату товару по видатковим накладним: РН-0000150 від 22.05.12 р. на суму 16 356,51 грн. (всього поставлено на суму 20 026,30 грн., із них сплачено відповідачем 3 669,79 грн.), РН-0000180 від 22.06.12 р. на суму 26 580,44 грн., РН-0000181 від 22.06.12 на суму 20 339,06 грн., РН-0000182 від 25.06.12 р. на суму 15 813,60 грн., РН-0000215 від 10.08.12 р. на суму 15 256,51 грн., РН-0000220 від 21.08.12 р. на суму 12 600, 00 грн. Всього на загальну суму 106 946 грн. 12 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

03.09.2012р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 9 про сплату заборгованості за поставлений товар.

Відповідач у листі № 17сн від 21.09.2012р. визнав наявність боргу за договором № 18-269 та запропонував оплатити товар зі знижкою 35 %, що не може вважатися належним виконанням договірного зобов'язання.

На день звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідач не здійснив оплату поставленого товару у розмірі 106 946 грн. 12 коп.

Факт отримання товару відповідач не заперечує.

За таких обставин , суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 106 946 грн. 12 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 779 грн. 92 коп. пені.

Статтею ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Відповідно до п. 7.3 договору покупець при порушенні строків оплати виплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Нарахування пені у розмірі 9 779 грн. 92 коп. відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, тому задовольняється судом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 960 грн. 92 коп. 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться відсотки річних та інфляційні нарахування.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Факт виконання зобов'язань за договором поставки належним чином відповідач не довів.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 1 960 грн. 92 коп. 3 % річних, заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд, позовні вимоги задовольняє та стягує з відповідача: 106 946 грн. 12 коп. основного боргу, 9 779 грн. 92 коп. пені, 1 960 грн. 92 коп. 3 % річних.

Заперечення відповідача щодо нарахування позивачем пені та 3% річних, не приймаються судом до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання, передбачені п.5.1 договору, допускав прострочення оплати, здійснюючи платежі за поставлену продукцію після встановленого строку, передбачені договором з моменту поставки, ст.530 ч.1 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Тому, згідно чинного законодавства України, позивач правомірно нарахував суму пені, яка передбачена умовами договору №18-269 від 18.01.2010р. та 3% річних.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України -29.11.2012року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсервіспідшипник" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" (69106, м. Запоріжжя, Північне шосе/вулиця Теплична, буд. 22 "Б"/1, код ЄДРПОУ 00191885, п/р 26005056170001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсервіспідшипник" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд. 8, код ЄДРПОУ 32457233, р/р 26001050100145 в КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 106 946 (сто шість тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 12 коп. основного боргу, 9 779 (дев'ять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 92 коп. пені, 1 960 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят) грн. 92 коп. 3 % річних, 2 374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 59 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 04.12.2012р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва