Рішення

від 26.11.2012 по справі 5011-51/13496-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №5011-51/13496-2012 26.11.12

За позовом Українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями виробнича компанія «Рендпако»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»

про стягнення 128 796,14 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Галан Ю.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Українсько-угорське товариство з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями виробнича компанія «Рендпако»звернулось до Господарського суду міста Києва за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»про стягнення заборгованості за договором поставки № 344/10/10 від 04.11.2010 р. у розмірі 128 796, 14 грн., з яких: 83 716,40 грн. -сума основного боргу, 27 860,43 грн. -пені, 8 762,05 грн. -інфляційних втрат та 8 457, 26 грн. -3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 р. порушено провадження у даній справі призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.10.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав заяву про направлення справи № 5011-51/13496-2012 за підсудністю до Господарського суду Харківської області, яке обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»місцезнаходженням відповідача: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1.

Розглянувши у судовому 24.10.2012 р. заяву відповідача, суд відмовив у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Статтею 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»в Єдиному державному реєстрі міститься, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент порушення провадження у даній справі (01.10.2012 р.) місцезнаходженням відповідача було -м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 4, в той час як після порушення провадження у справі № 5011-51/13496-2012 (09.10.2012 р.) Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсім»змінило своє місцезнаходження на м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1.

Тож, наведене свідчить, що провадження у даній справі порушено з дотриманням правил підсудності, встановлених ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, враховуючи приписи ч.3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні правові підстави для направлення матеріалів даної справи за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

У процесі розгляду справи позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 83 716, 40 грн., 24 522, 97 грн. -пені, 8 794, 19 грн. -інфляційних втрат та 7 811, 29 грн. -3 % річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява позивача не суперечить положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив; відзиву на позов не надав, обґрунтованих заперечень щодо заявлених вимог не навів; клопотань, в тому числі й в порядку ст. 38, ст. 77 Господарського процесуального кодексу не подавав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 26.11.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2010 р. між Українсько-угорським товариством з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями виробнича компанія «Рендпако»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсім»укладено договір поставки № 344/10/10, за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та строки, встановлені даним договором, передати у власність відповідача товар, певної кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а відповідач -прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.3. договору кількість та асортимент кожної партії товару зазначаються в накладній, складеній на підставі замовлення відповідача, яка є невід'ємною частиною даного договору. Накладна оформлюється на кожну партію товару та має силу специфікації до даного договору.

Відповідно до п. 3.4. договору поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару у власність відповідача, що посвідчується товарно-транспортною накладною, підписаною повноважними представниками сторін та необхідними товаророзпорядчими документами.

Згідно з п.п. 5.1., 5.4. договору ціна на товар, що постачається за даним договором, зазначається в накладних на кожну партію товару. Відповідач здійснює оплату на умовах відстрочки платежу 14 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Договір, відповідно до п. 10.1., вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 344/10/10 від 04.10.2010 р. позивачем здійснено поставку товару на суму 267 216, 40 грн., що підтверджується видатковими накладними № 650 від 08.10.2010 р., № 698 від 29.10.2010 р., 3 723 від 11.11.2010 р., № 727 від 15.11.2010 р., № 731 від 16.11.2010 р. та № 753 від 30.11.2010 р.

Також матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем оплати на суму 183 500, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за договором № 344/10/10 від 04.10.2010 р. щодо оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 83 716, 40 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 344/10/10 від 04.10.2010 р., суд дійшов висновку, що за своїми правовими ознаками він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За умовам договору № 344/10/10 від 04.10.2010 р. оплата товару здійснюється через 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано та не надано суду доказів, на підтвердження належного виконання зобов'язань за договором № 344/10/10 від 04.10.2010 р. або доказів наявності об'єктивних причин неможливості їх виконання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 344/10/10 від 04.10.2010 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 83 716, 40 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 24 522, 97 грн. -пені, 8 794, 19 грн. -інфляційних втрат та 7 811, 29 грн. -3 % річних.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2. договору за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі двох подвійних ставок Національного банку України від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання за договором № 344/10/10 від 04.10.2010 р. щодо оплати вартості отриманого товару, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача при стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що Українсько-угорським товариством з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями виробнича компанія «Рендпако»допущено помилку в методиці їх нарахування.

Згідно розрахунку суду, здійсненого у відповідності до положень чинного законодавства України розмір пені за період з 13.11.2010 р. (дата виникнення заборгованості) з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та здійснених відповідачем часткових проплат становить 8 767, 40 грн., інфляційні витрати складають 6 689, 21 грн.

Розрахунок 3 % річних здійснено за визначений позивачем період з 13.11.2010 р. (дата виникнення заборгованості) до 01.09.2012 р. (дата визначена позивачем самостійно) та з урахуванням методики обчислення 3% річних становить 1 749, 32 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: основний борг - 83 716, 40 грн., 8 767, 40 грн. -пені, 6 689, 21 грн. -інфляційні втрати та 1 749, 32 грн. -3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями виробнича компанія «Рендпако»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»(61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, код ЄДРПОУ 34757314), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями виробнича компанія «Рендпако»(49107, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 25, код ЄДРПОУ 20298773) 83 716, 40 (вісімдесят три тисячі сімсот шістнадцять грн. 40 коп.) грн., 8 767, 40 (вісім тисяч сімсот шістдесят сім грн. 40 коп.) грн. -пені, 6 689, 21 (шість тисяч шістсот вісімдесят дев'ять грн. 21 коп.) грн. -інфляційних втрат, 1 749, 32 (одна тисяча сімсот сорок дев'ять грн. 32 коп.) грн. -3 % річних та 2 018, 45 (дві тисячі вісімнадцять грн. 45 коп.) грн. -судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Повернути Українсько-угорському товариству з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями виробнича компанія «Рендпако»(49107, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 25, код ЄДРПОУ 20298773) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 79, 02 (сімдесят дев??ять грн. 02 коп.) грн., сплачений квитанцією № 46 від 31.08.2012 р., оригінал якої міститься в матеріалах справи.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.12.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.