Рішення

від 03.12.2012 по справі 5011-55/12190-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/12190-2012 03.12.12

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецк Сити Центр"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудпостач"

про: стягнення 258 839,15 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Стеблєцова І.В. -представник за довіреністю від 12.09.2012 № 763/07;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між сторонами спору договору поставки від 16.05.2011 № 4/04, позивач перерахував відповідачеві грошові кошти попередньої оплати за товар, який є предметом зазначеного договору. Проте відповідач, в порушення умов договору та прав позивача, товар не поставив. За таких підстав позивач простить суд задовольнити вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 258 839,15 грн., з яких 227081,90 грн. -сума попередньої оплати товару та 31 757,25 грн. -пені.

Крім того, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать відповідачу. Однак, згадана заява позивача судом відхилена з підстав викладених у мотивувальній частині даного рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 порушено провадження (суддя Ягічева Н.І.) та присвоєно справі № 5011-55/12190-2012.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 у зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків та уникнення затягування, справу № 5011-55/12190-2012 для подальшого розгляду передано судді Балац С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 справу 5011-55/12190-2012 прийнято до провадження судді Балац С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 замінено найменування відповідача: "Товариство з обмеженою відповідальністю "Евробудпостач" на "Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробудпостач".

Відповідач повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку про вручення останньому поштового відправлення. Відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем до суду не подано.

Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.12.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Донецк Сити Центр»(далі -позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДПОСТАЧ»(далі -відповідач) укладено договір поставки від 16.05.2011 № 4/04 (далі -Договір), відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити позивачеві обладнання -підйомник самохідний ножнічний марки », модель 12»(далі -товар), а позивач прийняти та оплатити його на умовах, визначених Договором (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору відповідач зобов'язався здійснити поставку товару на склад позивача на умовах DDP м. Донецьк, вул. Артема, 130, (згідно правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 р.) в строк не пізніше 15.09.2011 за умови виконання позивачем першого платежу згідно з п. 3.1.1 Договору.

Загальна сума Договору становить 227 081,90 грн. (п. 2.1 Договору).

Виходячи з п. 3.1 Договору позивач здійснює оплату за Договором наступним чином:

Перший платіж позивач зобов'язався здійснити у розмірі 158 957,33 грн. протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача (п. 3.1.1 Договору).

Другий платіж у розмірі 68 124,57 грн. позивач зобов'язався здійснити протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту повідомлення відповідачем, по факсу або електронними засобами зв'язку, із наданням копій транспортних та експортних документів, які підтверджують митну готовність товару к відправці до України (п. 3.1.2 Договору).

Згідно із п. 4.6 Договору поставка вважається завершеною з моменту передачі товару позивачеві та підписання Акту приймання-передачі товару без зауважень та претензій з боку позивача.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, позивач, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором та на його умовах, сплатив відповідачеві грошові кошти у два етапи: 18.05.2011 у розмірі 158 957,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.05.2011 № 859, та 21.10.2011 у розмірі 68 124,57 грн., що в свою чергу підтверджується платіжним дорученням від 21.10.2011 № 18. Належним чином засвідчені копії зазначених платіжних доручень містяться у матеріалах справи.

Проте, відповідач, всупереч умов Договору, взяті на себе зобов'язання стосовно поставки товару до 15.09.2011 не виконав.

З огляду на те, що відповідач станом на 10.05.2012 товар позивачеві не поставив, останній направив відповідачеві лист-претензію від 10.05.2012 № 395/22, згідно з яким просив останнього поставити товар до 21.05.2012 та сплатити пеню за прострочку зобов'язань за Договором.

Однак, згаданий вище лист позивача від 10.05.2012 № 395/22 залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту поставки позивачеві товару або повернення останньому коштів попередньої оплати за товар відповідачем до суду не подано.

Отже, виходячи з викладеного вище, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 227 081,90 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 227 081,90 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

А оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Згідно з п. 5.1 Договору у разі порушення строків поставки товару, передбаченого п. 1.2 Договору відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за весь час прострочення поставки товару. Пеня сплачується відповідачем згідно з виставленою позивачем вимогою, якщо інше не узгоджено сторонами.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, перевіривши розрахунки позивача стосовно стягнення з відповідача пені, суд дійшов висновку, що зазначена вимога підлягає задоволенню частково, оскільки строк нарахувань пені виходить за межі строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача підлягають задоволенню за період з 16.09.2011 по 16.03.2012 у сумі 17 648,52 грн. за наступними розрахунками суду з урахуванням ст. 232 ГК України (подвійна облікова ставка НБУ до 22.03.2012 становить 15,5 %): (227 081,90 грн. * 15,5% / 365 * 183) -17 648,52 грн.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви подаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1073,00 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення 258 839,15 грн., то за подання позовної заяви має бути сплачений судовий збір у розмірі 5 176,79 грн.

Натомість, позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення від 28.08.2012 № 1173 про сплату судового збору на суму 5 176,78 грн., що не відповідає вимогам процесуального закону та Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи наведене вище, судовий збір у розмірі 0,01 коп., за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Крім того, позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти та на майно, що належать відповідачу.

Розглянувши згадану вище заяву позивача, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Абзацом 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 № 16 (далі -Постанова) передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про забезпечення позову ніяким чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, суду не надав.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Також ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлені ставки судового збору за подання до господарського суду, зокрема, заяви про забезпечення позову у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

Таким чином, за подання до суду заяви про забезпечення позову має бути сплачений судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Проте, відповідачем на підтвердження сплати судового збору за подачу зазначеної вище заяви жодного доказу до суду не подано.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову та не визнає за необхідне накладати арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку банківської установи, та майно, що належать відповідачу.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОБУДПОСТАЧ» (04080, м. Київ, вул. Туровська, буд. 31, приміщення 2; ідентифікаційний код 35780386, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецк Сити Центр» (83048, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 130; ідентифікаційний код 32132124, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 227 081,90 (двісті двадцять сім тисяч вісімдесят одна) грн. 90 коп. - основного боргу; 17 648,52 (сімнадцять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 52 коп. - пені; 4 894,62 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн. 62 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецк Сити Центр» (83048, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 130; ідентифікаційний код 32132124) з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження, в дохід Державного бюджету України 0,01 коп. - судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру; 1 609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 10.12.2012 року

Суддя С.В. Балац