Ухвала

від 28.11.2012 по справі 16/165-10-4867

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"28" листопада 2012 р.Справа № 16/165-10-4867

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача (заявника): не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Укрелітжитлобуд" (вх. № 33065/2012 від 31.10.2012р.) про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду в порядку, передбаченому ст. 121 ГПК України, по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Укрелітжитлобуд" до державного підприємства „Укрспецконверсія" про стягнення 292 103,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.12.2010р. по справі № 16 / 165 -10 -4867 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Укрелітжитлобуд" (далі по тексту -ТОВ „Укрелітжитлобуд") було задоволено, присуджено до стягнення з державного підприємства „Укрспецконверсія" (далі по тексту -ДП „Укрспецконверсія") на користь ТОВ „Укрелітжитлобуд" суму основного боргу в розмірі 200 000 грн., витрати від інфляції в сумі 24 571,00 грн., три відсотки річних в сумі 8 861,27 грн., пеню в сумі 58 671,22 грн., державне мито в сумі 2 921,03 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

На виконання вказаного судового рішення господарським судом 28.12.2010р. було видано відповідний наказ, який було направлено на адресу стягувача -ТОВ „Укрелітжитлобуд".

31.10.2012р. позивач звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 13.12.2010р. про стягнення із відповідача заборгованості в загальному розмірі 295 260,52 грн. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно ДП „Укрспецконверсія", яке не забезпечує ведення виробничої діяльності підприємства та розташоване за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, село Гвардійське, вул. Миру, 12. В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на той факт, що вищезазначене судове рішення не може бути виконане у встановлений ним спосіб через відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках ДП „Укрспецковерсія". Приймаючи до уваги, що відповідач є підприємством, що здійснює господарську діяльність на основі майна державної форми власності, а також враховуючи положення ст.ст. 1, 2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", позивач вважає, що з метою забезпечення реального виконання рішення суду від 13.12.2010р. та, відповідно, задоволення його вимог до відповідача слід змінити спосіб та порядок виконання даного акту шляхом звернення стягнення на вищезазначене нерухоме майно ДП „Укрспецконверсія", яке, за інформацію останнього, не забезпечує ведення його виробничої діяльності.

14.11.2012р. позивачем було уточнено вимоги поданої ним заяви, в результаті чого ТОВ „Укрелітжитлобуд" просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення суду від 13.12.2010р. по даній справі шляхом звернення стягнення на майно ДП „Укрспецконверсія", яке не забезпечує ведення його виробничої діяльності.

Відповідач проти зміни способу та порядку виконання рішення суду від 13.12.2010р. по даній справі відповідно до уточнених ТОВ „Укрелітжитлобуд" вимог не заперечує.

При цьому, 28.11.2012р. до суду надійшло клопотання ТОВ „Укрелітжитлобуд" про залишення поданої ним заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду без розгляду. У задоволенні даного клопотання господарським судом було відмовлено з огляду на той факт, що приписами ГПК України не передбачено можливості залишення без розгляду будь-яких заяв, поданих з цього приводу сторонами.

Розглянувши заяву ТОВ „Укрелітжитлобуд" про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 13.12.2010р. по справі № 16 / 165 -10 -4867, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд зазначає наступне.

В силу приписів ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до п.п. 7.1.3, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, виданий господарським судом наказ від 28.12.2010р. на примусове виконання рішення суду від 13.12.2010р. по даній справі був пред'явлений заявником до органів державної виконавчої служби. Відповідно до постанови від 03.10.2012р. Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області було прийнято до виконання виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного судового рішення про стягнення грошових коштів з ДП „Укрспецконверсія" на користь ТОВ „Укрелітжитлобуд".

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закон України „Про виконавче провадження") державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зокрема здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Положеннями ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 65 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою забезпечення реального виконання рішення суду від 13.12.2010р. по даній справі, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області згідно із постановами від 10.10.2012р., 08.11.2012р. було накладено арешт на кошти ДП „Укрспецконверсія", які містяться на рахунках останнього, відкритих у АТ „УкрСиббанк", філії ПАТ „КБ „Інвестбанк" та Южному ГРУ ПАТ КБ „Приватбанк". Виставлені державним виконавцем платіжні вимоги були повернуті названими фінансовими установами без виконання на підставі п. 2.20 постанови Правління НБУ „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004р. № 22 через відсутність на розрахункових рахунках ДП „Укрспецконверсія" грошових коштів. При цьому, деякі із рахунків виявились закритими.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи та докази, які свідчать, що внаслідок вжиття заходів, встановлених ст.ст. 11, 52, 57, 65 Закону України „Про виконавче провадження", направлених на виявлення та арешт грошових коштів ДП „Укрспецконверсія" з метою виконання рішення суду від 13.12.2010р. по даній справі, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області був встановлений факт відсутності у відповідача даного майна, господарський суд дійшов висновку про відсутність у ДП „Укрспецконверсія" грошових коштів, достатніх для задоволення вимог ТОВ „Укрелітжитлобуд" та, відповідно, виконання рішення суду по даній справі

Відповідно до ст. 66 Закону України „Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); 2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Згідно зі ст. 7.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд у своєму наказі не зобов'язаний зазначати конкретне майно, а має вмістити в ньому лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду. Наведене не виключає права господарського суду з метою захисту у найбільш ефективний та справедливий спосіб порушених відповідачем майнових прав позивача зазначити у виданому ним наказі й конкретне майно відповідача, на яке слід звернути стягнення, якщо в розпорядженні суду є достовірні дані про його наявність у відповідача.

Таким чином, у разі належним чином документально оформленого та підтвердженого державним виконавцем факту відсутності у боржника - юридичної особи грошових коштів, достатніх для виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, у господарського суду, за загальним правилом, наявні правові підстави для зміни способу та порядку виконання такого рішення шляхом звернення стягнення на належне відповідачу майно.

В той же час, чинним законодавством встановлені певні обмеження щодо звернення стягнення на належне боржнику майно залежно від його правового статусу. Так, відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29 листопада 2001 року N 2864-III (з наступними змінами та доповненнями) було встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

У п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29 листопада 2001 року N 2864-III „Про Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" наголошено, що відповідно до статті 2 Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств. До об'єктів нерухомого майна слід відносити майно, пов'язане із землею - будівлі, споруди, квартири, підприємства (їх структурні підрозділи) як цілісні майнові комплекси, а також інше майно, віднесене законодавством до нерухомого. До інших засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, слід відносити лише ті майнові активи, які обліковуються як необоротні згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87 (з подальшими змінами і доповненнями). Дія мораторію не поширюється на ту частину майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу. Отже оборотні активи підприємств може бути примусово реалізовано для задоволення вимог кредиторів .

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 396/3689 (з наступними змінами та доповненнями), термін „оборотні активи", що використовується в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, має таке значення: грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства суд зазначає, що з урахуванням вимог Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" допускається звернення стягнення на те майно державних підприємств, яке не використовується у забезпеченні господарської діяльності такого підприємства, а саме на майно, яке відноситься до категорії оборотних активів. Звернення стягнення на будь-яке інше майно державного підприємства в процесі примусового виконання судових рішень про стягнення заборгованості за господарськими зобов'язаннями останнього не допускається. Таким чином, оскільки відповідач по справі є державним підприємством, в даному випадку допускається виключно звернення стягнення на його оборотні активи з метою забезпечення виконання рішення суду від 13.12.2010р. по даній справі.

При цьому, суд зазначає, що єдиною метою зміни способу та порядку виконання судового рішення є вжиття нових заходів для забезпечення реальної можливості виконання рішення у випадку, якщо раніше встановлені порядок та спосіб виявились неспроможними. Істотною умовою, необхідною для застосування даного процесуального інституту, є наявність документального підтвердження можливості виконання судового рішення в інший спосіб та порядок та за умови, що такі заходи не суперечать положенням закону.

Як було зазначено вище по тексту ухвали, з огляду на правовий статус ДП „Укрспецконверсія", вбачається за можливе звернути стягнення виключно на його оборотні активи. При цьому, наявність у підприємства таких активів, окрім грошових коштів, звернення стягнення на які і є способом виконання рішення суду від 13.12.2010р. по даній справі, має бути документально підтвердженою. В той же час, як свідчать надані Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області копії матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду по даній справі, державним виконавцем не було виявлено майна ДП „Укрспецконверсія", яке законодавчо віднесено до оборотних активів, та за рахунок звернення стягнення на яке вбачається за можливе задовольнити вимоги ТОВ „Укрелітжитлобуд". Крім того, документальне підтвердження наявності у відповідача такого роду майна також відсутнє і в матеріалах справи.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, вважає неправомірним змінити спосіб та порядок виконання рішення суду від 13.12.2010р. по даній справі шляхом звернення стягнення на майно ДП „Укрспецконверсія", яке не забезпечує ведення його виробничої діяльності.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 13.12.2010р. по даній справі про стягнення заборгованості з ДП „Укрспецконверсія" на користь позивача, у зв'язку з чим, дана заява ТОВ „Укрелітжитлобуд" про зміну способу та порядку виконання названого судового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 52, 57, 65, 66 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29 листопада 2001 року N 2864-III (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 73, 139 ГК України, до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 396/3689 (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32 -34, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 13.12.2010р. по справі № 16 / 165 -10 - 4867 товариству з обмеженою відповідальністю „Укрелітжитлобуд" -відмовити.

Відповідно до ст. 106 ГПК України ухвали про відстрочку, розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання підлягають оскарженню в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Желєзна С.П.