Постанова

від 04.12.2012 по справі 5017/1010/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. Справа № 5017/1010/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів : Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився,

від відповідача -не з'явився,

від третьої особи -Тарановський Д.С., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „СПС-РІЕЛТ"

на рішення господарського суду Одеської області від 08 червня 2012 року

у справі №5017/1010/2012

за позовом Одеської міської ради

до відповідача Приватного підприємства „СПС-РІЕЛТ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 1700 грн.

встановив:

У квітні 2012 року Одеська міська рада (далі-позивач) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „СПС-РІЕЛТ" (далі-відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі-третя особа) про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 1700 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов п.п.5.4.5 договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2010 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08 червня 2012 року (суддя Д'яченко Т.Г.) позов задоволено з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Одеській міській раді, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Засідання господарського суду та прийняття рішення у даній справі відбулося за відсутності представника відповідача, у зв'язку з чим останній не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи та надати свої пояснення та заперечення стосовно заявлених позовних вимог.

Позов у даній справі подано після спливу строку позовної давності стосовно даної категорії вимог. Відповідно до норм Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

На момент укладення спірного договору купівлі-продажу було чинним рішення Одеської міської ради від 28.02.2000р. №702-ІІІ „Про затвердження нової редакції додатку №1 до рішення Одеської міської ради №439-ІІІ від 09.12.1999р. „Про удосконалення регулювання земельних відносин", на підставі якого складено п.5.4.5 договору, однак 07.09.2011р. рішенням Одеської міської ради №1242-VI, рішення Одеської міської ради від 28.02.2000р. №702-ІІІ „Про затвердження нової редакції додатку №1 до рішення Одеської міської ради №439-ІІІ від 09.12.1999р. „Про удосконалення регулювання земельних відносин" було скасовано, тобто визнано таким, що не відповідає чинному законодавству положення щодо дольової участі у землекористуванні. Саме цей факт унеможливлював виконання відповідачем виконання умов пункту 5.4.5 спірного договору.

Зазначені вище рішення виносились та скасовувались безпосередньо Одеською міською радою (позивачем у даній справі), що підтверджує його обізнаність щодо існування даних рішень.

Представники позивача та відповідача не з'явилися в засідання суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Представник третьої особи заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника третьої особи, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 29 жовтня 2010 року між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діяло Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Продавець) та приватним підприємством „СПС-РІЕЛТ" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець продав, а Покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежилих будівель, що розташовані за адресою: м. Одеса, пляж „Ланжерон", 1 та в цілому складаються з будівель літ „А", „Б", „В", „Г", „Д", „Е", „Ж", „З", „И", загальною площею 741,3 кв. м.

Відповідно до п.1.2 договору визначено спосіб та умови продажу, а саме: викуп орендарем за грошові кошти під знесення.

На виконання умов цього договору 05 листопада 2010 року сторонами підписано акт приймання-передачі індивідуально-визначеного майна комунальної власності у вигляді нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, пляж „Ланжерон", 1, на підставі якого фактично передано об'єкт купівлі-продажу у власність Покупцю (відповідачу).

Пунктом 5.4.5 договору купівлі-продажу встановлено, що Покупець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту одержання акту приймання-передачі звернутися до Одеського міського управління земельних ресурсів для оформлення дольової участі в землекористуванні та у цей же строк повідомити про це Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, і надати докази виконання зазначеного зобов'язання.

Як вбачається з пояснень представників Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, доказів виконання відповідачем п. 5.4.5 Договору позивачу та третій особі не надавалось. Під час розгляду справи доказів належного виконання п. п. 5.4.5 Договору суду не надано.

Відповідно до п. 6.3 Договору за неналежне виконання чи невиконання зобов'язань за договором, вказаних у п. 5.4.5, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 1700грн. за кожне окреме порушення.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Укладення договорів дольової участі у землекористуванні було передбачено рішенням Одеської міської ради №702-ІІІ від 28.02.2000р.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Одеської міської ради №1242-УІ від 07.09.2011р. «Про розгляд протесту прокурора м.Одеси» рішення Одеської міської ради №702-ІІІ від 28.02.2000р. «Про затвердження нової редакції додатку №1 до рішення Одеської міської ради №739-ІП від 09.12.1999р. «Про удосконалення земельних відносин»було скасовано, як таке, що суперечить чинному законодавству.

Крім того, судова колегія приймає до уваги також ті обставини, що спірні об'єкти нерухомості продані за умови їх знесення, відповідач за умовами договору взагалі не мав права користуватись земельною ділянкою, розмір цієї ділянки договором не визначений.

За таких обставин судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність вини відповідача у невиконанні п.5.4.5. договору, що звільняє його від відповідальності за таке невиконання.

Суд першої інстанції на дані обставини увагу не звернув, у зв'язку з чим оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати покладаються на позивача у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

постановив :

Апеляційну скаргу приватного підприємства „СПС-Рієлт" задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 08 червня 2012 року у справі №5017/1010/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Будішевська Л.О.

Судді Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.